22 жовтня 2013, 9:59

Неоднозначність застосування судом закону при нарахуванні неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів

Судова практика

Опубліковано в №43 (385)

Таліна Кравцова

Нерідко виникають питання щодо порядку розрахунку суми пені

Таліна Кравцова «Asters, ЮФ» співкерівник практики сімейного права, адвокат

Відомий вислів «не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні» дуже влучно характеризує ситуації, що пов’язані зі сплатою аліментів.

Так, чинне законодавство України передбачає, що у випадку прострочення зобов’язання по сплаті аліментів особа, яка має право на їх отримання, має право звернутися до суду з позовом до боржника про стягнення відповідної суми неустойки.

Розмір неустойки (пені) встановлений на законодавчому рівні та становить 1 відсоток від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення. Водночас, на практиці нерідко виникають питання щодо порядку розрахунку суми пені. Слід зазначити, що підставою стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів є перш за все рішення суду та виконавчий лист, відповідно до яких особу зобов’язано сплатити аліменти як у встановленому грошовому виразі, так і в частині доходу (заробітної плати). Крім того, відповідно до ст. 196 Сімейного кодексу України (далі – СК України), для нарахування та стягнення неустойки (пені) повинен бути доведений факт несплати аліментів особою, яка була зобов’язана їх сплачувати відповідно до судового рішення. У випадку несвоєчасного нарахування (виплати) заробітної плати, особа, яка повинна сплачувати аліменти, може пропустити встановлений строк сплати аліментів, однак не з власної вини. У такому разі суд може відмовити у стягненні неустойки (пені), якщо особа доведе, що прострочення сплати аліментів сталося не з його вини.

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0