24 жовтня 2014, 19:14

Міжнародні принципи та стандарти правосуддя

Опубліковано в №30 (424)

Вячеслав Кузьмук
Вячеслав Кузьмук «Юридичний радник, ЮФ» Адвокат, Керуючий партнер

При реформуванні судової гілки влади у нашій країні необхідно враховувати міжнародні стандарти правосуддя, вимоги суспільства, а також існуючі найбільш якісні моделі правосуддя, які довели свою ефективність та працездатність. Насамперед хочу зосередити увагу читачів та громадськості на тих принципах та стандартах здійснення правосуддя, що опираються на міжнародний досвід та виражені у наступних міжнародно-правових документах:

1. Загальна Декларація прав людини, (Генеральна Асамблея ООН, 10.12.1948);

2. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (Генеральна Асамблея ООН, 16.12.1966);

3. Бангалорські принципи поведінки суддів (Гаага, 26.11.2002), схвалені резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006;

4. Основні принципи незалежності судових органів, прийняті на VII Конгресі з попередження злочинів і поводження з правопорушниками 26 серпня –6 вересня 1985 р.;

5. Резолюція 60/159 Генеральної Асамблеї ООН «Права людини при здійсненні правосуддя» від 16.12.2005;

7. Резолюція 2004/32 Комісії ООН з прав людини «Цілісність судової системи» від 19.04.2004;

8. Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рада ЄС, 04.11.1950, Україна приєдналася 17.07.1997);

9. Хартія Європейського Союзу про основні права (Європейський парламент, Рада ЄС, Європейська комісія, м. Ніцца, 07.12.2000);

10. Європейська хартія «Про статус суддів» від 10.07.1998.

Ці міжнародні акти містять численні норми, що визначають роль суддів при вчиненні правосуддя. Це цілком закономірно, оскільки саме правосуддя є найважливішою гарантією захисту принципів верховенства права та прав і свобод людини. У даному контексті зосередимося на основних принципах та правилах їх використання, визначених у Бангалорських принципах поведінки суддів.

1. Незалежність суддів

Незалежність і неупередженість судової системи є важливими умовами для захисту прав людини та демократії. Незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку і основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати і втілювати в життя принцип незалежності судових органів у його індивідуальному та інституційному аспектах. Для цього суддя повинен:

- здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, здійснюваного з будь-якого боку і такого, що переслідує будь-які цілі;

- дотримуватися незалежної позиції відносно суспільства загалом і конкретних сторін судової справи, по якій слід винести рішення;

- не лише виключати будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи вплив з боку виконавчої та законодавчої гілок влади, а й робити це так, щоб це було очевидно навіть сторонньому спостерігачеві;

- діяти незалежно від думки колег по складу суду у випадках, коли рішення по справі має бути прийняте;

- відстоювати і підтримувати гарантії виконання суддями своїх обов’язків з метою збереження та підвищення незалежності суддів;

- проявляти і заохочувати високі стандарти поведінки з метою зміцнення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів.

2. Об’єктивність

Об’єктивність судді є беззаперечною умовою належного виконання ним своїх обов’язків. Вона виявляється не лише у змісті винесених рішень, але і у всіх процесуальних діях, які супроводжують його прийняття. Щоб забезпечувати дотримання цього принципу, суддя має:

- бути вільним від будь-яких переваг, переконань чи упередженості при виконанні своїх обов’язків;

- своєю поведінкою в ході засідання суду і поза стінами суду сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін судового процесу до об’єктивності судді та судових органів;

- за можливості обмежувати себе у здійсненні дій, які можуть послужити підставою для позбавлення його права брати участь у судових засіданнях та виносити рішення по судових справах;

- утримуватися від будь-яких коментарів, які могли б, виходячи з розумної оцінки ситуації, будь-яким чином вплинути на результат справи або поставити під сумнів справедливе здійснення процесу перед розглядом справи, про яку наперед відомо, що вона відбудеться, або це тільки передбачається;

- утримуватися від публічних чи інших коментарів, які можуть перешкодити неупередженому розгляду справи щодо будь-якої особи чи питання;

- заявити самовідвід від участі у розгляді справи у випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення по справі, або коли у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви у його неупередженості Наприклад, коли: а) у судді склалося упереджене ставлення до будь-якої з сторін, або йому з особистих джерел стали відомі будь-які доказові факти, що мають відношення до даної справи; b) раніше при розгляді того ж предмету спору він виступав у якості адвоката чи притягувався у якості важливого свідка; с) він або члени його сім’ї матеріально зацікавлені у результаті справи, що розглядається.

3. Чесність і непідкупність суддів

Чесність і непідкупність є необхідними умовами належного виконання суддею своїх обов’язків. Це передбачає, що суддя повинен:

- демонструвати поведінку, бездоганну навіть на погляд стороннього спостерігача;

- дотримуватись образу дій і поведінки, які підтримуватимуть упевненість суспільства у чесності та непідкупності судових органів.

4. Дотримання етичних норм

Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Відтак, суддя повинен:

- дотримуватись етичних норм, не допускаючи проявів некоректної поведінки при здійсненні будь-яких дій, пов’язаних з його посадою. Постійна увага з боку громадськості накладає на суддю обов’язок прийняти на себе ряд обмежень, і незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обмеження могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно і охоче. Зокрема, поведінка судді має відповідати високому статусу його посади;

- уникати ситуацій, які могли б викликати обґрунтовані підозри чи створити видимість наявності у судді будь-яких переваг або упередженого ставлення, у своїх особистих взаєминах з адвокатами, які мають постійну практику і суді, де розглядає справи даний суддя;

- не брати участі у розгляді справи, якщо хто-небудь з членів його сім’ї виступає як представник якоїсь із сторін або у іншій формі має відношення до справи;

- не надавати відомості про місце свого проживання адвокатам для прийому клієнтів або зустрічей з колегами;

- не дозволяти членам своєї родини, соціальним та іншим взаєминам неналежним чином впливати на його дії, пов’язані зі здійсненням функцій судді, а також на прийняття ним судових рішень;

- не використовувати та не дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення інтересів особистих, членів його сім’ї судді чи будь-яких інших осіб;

- ніколи не діяти та дозволяти іншим особам діяти таким чином, щоб можна було зробити висновок, що хтось чинить неналежний вплив на здійснення суддею його повноважень;

- не використовувати та не розкривати конфіденційну інформацію, що стала йому відома у силу його посадового становища, у будь-яких цілях, не пов’язаних з виконанням обов’язків судді;

- не займатися юридичною практикою у період перебування на посаді судді;

- не дозволяти співробітникам суду, а також іншим особам, які знаходяться під впливом судді, в його підпорядкуванні, чи працюючим під його керівництвом, вимагати або приймати будь-які подарунки, позики, заповіти, допомогу у іншій формі, якщо йому відомо, що це викликано його функціями або діями, які він вчинив чи має намір вчинити, або бездіяльністю у зв’язку з виконанням його посадових обов’язків.

5. Рівність

Забезпечення рівного ставлення до всіх сторін судового засідання має першочергове значення для належного виконання суддею своїх обов’язків. З огляду на це, суддя повинен:

- усвідомлювати і уявляти собі різнорідність суспільства і відмінності, що виникають з безлічі джерел, включаючи, серед іншого, расову приналежність, колір шкіри, стать, релігію, національне походження, касту, непрацездатність, вік, сімейний стан, сексуальну орієнтацію, соціально-економічне становище та інші подібні причини (підстави що не стосуються справи);

- не демонструвати словами чи поведінкою упередженість щодо будь-якої особи або групи осіб при виконанні своїх судових обов’язків, керуючись причинами, що не стосуються справи;

- виконувати судові функції, належним чином враховуючи інтереси всіх осіб, зокрема, сторін у справі, свідків, адвокатів, співробітників суду та колег по складу суду, що не відносяться до справи, несуттєвих для належного здійснення таких функцій;

- не допускати, щоб співробітники суду чи інші особи, які перебувають під впливом судді, в його підпорядкуванні чи під його наглядом, допускали диференційований підхід стосовно вказаних осіб по справі, що розглядається судом, на будь-яких підставах, що не відносяться до справи;

- вимагати від адвокатів, які беруть участь у судовому розгляді, утримуватися від демонстрації на словах чи поведінкою упередженості на підставах, що стосуються справи, за винятком тих випадків, які мають правове значення для предмету судового розгляду і можуть бути законним чином виправдані.

6. Компетентність та старанність

Компетентність та старанність є необхідними умовами виконання суддею своїх обов’язків. Відтак:

- судові функції судді повинні мати пріоритет над усіма іншими видами діяльності;

- суддя повинен присвячувати свою професійну діяльність виконанню судових функцій, до яких входять не тільки виконання судових та посадових обов’язків у судовому розгляді і винесення рішень, а й інші завдання, що мають відношення до судової посади або діяльності суду;

- суддя має вживати розумних заходів для збереження та розширення своїх знань, вдосконалення практичного досвіду та особистих якостей, необхідних для належного виконання своїх обов’язків, використовуючи для цих цілей засоби навчання та інші можливості, які в умовах судового контролю мають бути доступні для суддів;

- суддя має бути обізнаний з відповідними змінами у міжнародному законодавстві, включаючи міжнародні конвенції та інші документи, які встановлюють норми, що діють стосовно прав людини;

- суддя повинен виконувати усі свої обов’язки, включаючи винесення відкладених рішень, розумно, справедливо і з достатньою швидкістю;

- суддя повинен підтримувати порядок і дотримуватися етикету в ході всіх судових розглядів і вести себе терпляче, гідно і чемно по відношенню до сторін судового засідання, присяжних, свідків, адвокатів та інших осіб, з якими він спілкується при перебуванні на посаді, та вимагати такої ж поведінки від законних представників сторін, співробітників суду та інших осіб, які перебувають під впливом судді, в його підпорядкуванні чи під його наглядом;

- суддя не повинен займатися діяльністю, несумісною зі старанним виконанням судових функцій.

Орієнтири для судової реформи

Вважаємо, що процеси майбутньої судової реформи мають будуватися, в першу чергу, шляхом імплементації загальних міжнародних принципів правосуддя та правил поведінки суддів у національне законодавство. Тобто першочерговим пріоритетом законопроектної роботи у цьому напрямку має бути аналіз основоположних ідей судочинства, закладених у міжнародній юридичній практиці, та покладення їх в основу такої реформи.

Однак практика показує, що всі судові реформи в Україні починаються з «реорганізації судової системи», тобто спочатку утворюються нові спеціалізовані ланки судів, потім змінюються їх компетенції та повноваження, а закінчується все тим, що новоутворені ланки через певний час ліквідуються. Фактично таке реформування не змінює судову систему зсередини, не викорінює тих злободенних явищ, які відомі, напевне, кожному українцю якщо не з власного досвіду, то зі ЗМІ. Це і корупція, і хабарництво, і банальна неповага суддів до звичайного громадянина, який волею обставин змушений зіштовхнутися із судовою системою.

У поспіху, а як виявляється згодом, в у зв’язку із вузько меркантильними цілями при проведенні так званих судових реформ в Україні зазвичай не використовуються світова практика та досвід, які формувалися століттями, а будується український велосипед, який, на превеликий жаль, далеко не їде. І поки що до кінця не зрозуміло, чи буде позбавлена таких вад поточна реформа вітчизняної судової системи.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати