Популярні матеріали

01 березня 2018, 16:36

IP-суд: очікування vs реальність

На тлі прийняття у першому читанні законопроекту №7440 «Про Вищий антикорупційний суд» можна згадати про ще одну новелу Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка ще не в повній мірі запрацювала - створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Наразі проходить відбір кандидатів Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, тому досить цікаво дізнатися, чи дійсно щось зміниться, чи реформа була лише заради реформи.

«Створення вказаних судів відповідає позитивному досвіду європейських країн і дасть змогу швидко та оперативно розглядати спори, віднесені до їх юрисдикції, висококваліфікованими суддями відповідної спеціалізації», - зазначалося в пояснювальній записці ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого за указом Президента України й мав утворитися Вищий суд з питань інтелектуальної власності.

Тут можна акцентувати увагу на наступних моментах:

  • позитивний досвід європейських країн;
  • оперативний розгляд спорів, віднесених до їх юрисдикції;
  • висококваліфіковані судді відповідної спеціалізації.

Що ж малося на увазі?

В багатьох країнах дійсно є спеціалізовані суди, які займаються виключно питаннями інтелектуальної власності. Мова йде про європейські країни - Австрію, Великобританію, Німеччину, Швецію, Швейцарію - та інші країни світу  - США, Японію, Південну Корею тощо. «В Європі діють так звані «патентні суди», які розглядають справи, пов’язані з інтелектуальною власністю. Фактично ми копіюємо позитивний досвід окремих країн Європи», - в свій час наголошували експерти. Проте важливо зазначити, що більшість спеціалізованих судів вирішують питання, що стосуються об’єктів промислової власності, і лише деякі з них розглядають питання, пов’язані з авторським та суміжними правами. Також у деяких країнах обов’язковим критерієм для проходження конкурсу на посаду судді такого суду є наявність, поряд з юридичною, ще й технічної освіти.

Тому важливо розуміти, що досвід впровадження такого суду у кожної країни свій, бо у кожній системі є свої відмінності. А отже, наявність позитивного досвіду у деяких європейських країнах зовсім не свідчить про те, що впровадження цього механізму якось покращить захист прав інтелектуальної власності в Україні.

Говорячи про оперативний розгляд спорів, віднесених до юрисдикції цього суду, потрібно наголосити на тому, що за результатами відбору на посаду судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності буде обрано 21 суддю. У складі цього суду буде утворена і Апеляційна палата, яка буде переглядати ухвалені цим же судом рішення в апеляційному порядку, а місцезнаходженням цього суду визначено м. Київ. Звідси і постають питання:

  • чи зможе 21 суддя, при тому що справи мають розглядатися в колегії з трьох суддів,  дійсно розглядати велику кількість справ оперативно, не порушуючи процесуальних строків?
  • чи не викличе певну упередженість те, що Апеляційна палата буде переглядати рішення цього ж суду?
  • для осіб, які не проживають у м. Києві, чи не ускладнить це доступ до правосуддя?

Фраза «висококваліфіковані судді відповідної спеціалізації» звучить добре, проте нагадаємо, що, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддею Вищого суду з питань інтелектуальної власності може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді таза результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому суді з питань інтелектуальної власності, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше трьох років;

2) має досвід професійної діяльності представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) щонайменше п'ять років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності щонайменше п'ять років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених попередніми пунктами, щонайменше п'ять років.

Якщо порівнювати з вимогами до суддів, які обираються до Судової колегії по справам інтелектуальної власності Верховного Суду Республіки Білорусь, то в Кодексі РБ про судоустрій та статус суддів зазначені такі вимоги: «Суддею судової колегії по справам інтелектуальної власності Верховного Суду Республіки Білорусь може бути особа, що має вищу юридичну освіту та стаж роботи на посаді суддів не менше 5 років або стаж роботи в області патентної діяльності не менше 5 років, а також особи, які мають вищу технічну освіту чи вищу природничо-наукову освіту та стаж роботи в області патентної діяльності не менше 5 років».

«Дійсно, потрібно було не просто організаційно оформити все це у судову структуру з певною кількістю суддів та підсудністю певних спорів. Важливо, щоб суддів, які об'єктивно не володіють спеціальними технічними знаннями, перестали сприймати як людей, що не надто підготовлені для розгляду спорів стосовно складних об'єктів промислової власності. Адже вважалося, що вони є повністю залежними від думки консультантів і експертів, тому не можуть провести належну підготовку у справах; на рівних умовах розмовляти з високоінтелектуальними учасниками процесів і їх представниками - патентними повіреними; не здатні правильно поставити питання перед експертами, досконально проаналізувати експертні висновки і дати їм оцінку як одному із засобів доказування. Тому був потрібен дійсно інноваційний прорив, якісно новий щабель правосуддя, який повинен був втілити у собі все краще зі світової практики у цій складній сфері та наблизитися до міжнародних стандартів», - зазначала Жанна Шкурдюк, заступник Голови, голова судової колегії у справах інтелектуальної власності Верховного Суду Республіки Білорусь.

З 234 кандидатів, які звернулися для участі в конкурсі на посаду судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності, відповідно до списку наданого ВККС, 209 осіб є представниками суддівського корпусу (90%), 4 -  патентними повіреними (2%), решта - адвокатами, юристами (юристконсультами;  8%). З цього виникає питання, чи таке співвідношення здатне внести бажані зміни, задля яких й утворювався це суд. Звичайно, є надія, що за результатами відбору з конкурсом більш ніж 10 осіб на місце пройдуть лише ті особи, які володіють необхідними знаннями, проте, якщо вже говорити про наявність спеціальних знань, про які йде мова у іноземних колег, то тут виникають певні сумніви.

Наразі Вищою кваліфікаційною комісією суддів України призначено на 12 березня 2018 року розгляд питання про допуск кандидатів до участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Проте участь кандидата у вирішенні питання щодо допуску до участі у конкурсі не є обов’язковою (відповідно до п. 4.6. Розділу IV Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді), тож на розгляд винесено 15 осіб, 13 з яких є суддями.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати