Популярні матеріали

25 квітня 2018, 10:52

Хай живе критика!

Наприкінці березня судді Верховного Суду ухвалили рішення (справа №761/8035/16-ц від 28.03.2018 р.), яким, хочеться сподіватися, поставили крапку в маніпулюванні з такими питаннями як спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, свобода висловлювань, критика та захист честі, гідності й ділової репутації.

Фабула справи

Позивач звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що у жовтні відповідач на власній сторінці у Fаcebook опублікував інформацію такого змісту: «Посмотрите-ка на упыря. (мова йде не про позивача – прим. ред.) Вот джип – сотрудника СБУ, который винтил нашего коллегу из программы «С». Пока по нему идет проверка, чувак спокойно ездит на работу. В машине весь набор перекрасившегося коррупционера: патриотичный флаг и семки. Много семок. Джип, семки – очень нужны в этой работе. Иначе, в преступную среду не внедришься. А внедрившись, ему оттуда уже и выбираться не хочеться. Оборотни, мля».

Посилаючись на те, що опублікована інформація порушує особисті немайнові права та завдає шкоди діловій репутації, позивач просив суд визнати поширену інформацію недостовірною, зобов'язати відповідача припинити поширювати та видалити з власної сторінки у Fаcebook вищезазначену інформацію, спростувати вищезазначену інформацію шляхом повідомлення на власній сторінці у Fаcebook про ухвалене рішення, опублікувати на власній сторінці текст резолютивної частини рішення на наступний день з моменту набуття ним законної сили, а також стягнути з відповідача на свою користь 47 тис. грн як відшкодування моральної шкоди.

Позиція суду першої інстанції

Суд першої інстанції задовольнив позов частково, визнавши порушеним немайнове благо позивача, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, в інформації, яка була поширена на персональній сторінці відповідача у Facebook. Суд зобов’язав відповідача розмістити на його персональній сторінці в соціальній мережі не пізніше ніж через 10 днів з дня набрання рішенням законної сили резолютивну частину цього рішення (без зазначення персональних даних осіб щодо місця реєстрації та реєстраційний номер облікової картки платника податків). В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Судове рішення першої інстанції мотивоване тим, що оціночні судження відповідача принижують честь і гідність позивача та мають негативний вплив на його ділову репутацію, а тому визнання оприлюдненої інформації такою, що порушує особисті немайнові права та завдає шкоди діловій репутації позивача, є достатньою сатисфакцією завданій йому моральній шкоді.

Позиція апеляційного суду

Апеляційна інстанція скасувала рішення суду першої інстанції та ухвалила нове рішення, яким позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що частина інформації, яка поширена відповідачем на сторінці у Facebook щодо позивача, не є недостовірною інформацією та оціночним судженням, а в частині є оціночним судженням відповідача. Однак, відповідно до положень ст. 277 ЦК України, оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків не вважаються предметом судового захисту. Крім того, апеляційний суд послався на те, що межі допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшими, ніж щодо окремої пересічної особи.

Позиція Верховного Суду

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача, а також що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. При цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можна перевірити. Існування таких фактів не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки та погляди особи.

Вільне висловлення думок є важливим чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки та ідеї, висловлені іншими людьми.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд, посилаючись на положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 р., та рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 ПАРЄ про право на недоторканність приватного життя, а також врахувавши, що позивач є публічною особою, тому відкритий для суворої критики й пильного нагляду громадськості, а межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Також ВС відзначив, що у §40-42 рішення у справі «Українська Прес-Група» проти України» від 29.03.2005 р. ЄСПЛ зазначив, що журналістська свобода передбачає використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних. У разі дотримання умов §2 ст. 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства».

Вимога довести правдивість оціночних суджень вважається нездійсненною та порушує свободу висловлення думки, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється ст. 10 Конвенції (рішення у справі Lingens v. Austria, стор. 28, §46). Однак, навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя.

Враховуючи, що позивач проходить службу в органах СБУ, інформація про його майновий стан та добросовісне виконання посадових обов'язків становить громадський інтерес. Громадськість має право на отримання такої інформації.

Використовуючи дорогий автомобіль, залишаючи або розміщуючи на видних місцях у салоні автомобіля особисті речі, позивач має бути готовий до певної різкої критики з боку преси або пересічних громадян. При цьому в тексті поширеного відповідачем повідомлення позивач прямо не названий корупціонером, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги у цій частині підлягають відхиленню.

Коментар:

Марина Старовойтова Марина Старовойтова,
адвокат

У практиці ЄСПЛ є 3-рівневий тест на перевірку порушень ст. 10 ЄКПЛ. Згідно із цим тестом, ЄСПЛ перевіряє такі питання:

1. Чи було втручання у права позивача встановлено законом? Відповідь на це питання буде позитивною, що є передумовою переходу до другого питання. Для проходження другого питання вказаного тесту необхідно, щоб відбулось реальне порушення будь-якого законного права особи чи групи осіб, щоб обґрунтувати втручання у права позивача, та суд міг визнати це втручання можливим.

2. Чи було втручання легітимним, тобто чи переслідувало воно наступні вичерпні цілі: в інтересах національної безпеки; в інтересах територіальної цілісності; для запобігання правопорушенням і злочинам; для охорони здоров’я чи моралі; для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету та безсторонності суду; для захисту репутації чи прав інших осіб. Друге питання вже перериває тест, вказуючи на порушення прав, гарантованих ст. 10 Європейської конвенції з прав людини.

3. Чи є застосована санкція необхідною в демократичному суспільстві? Існує лише одна однозначна відповідь.

Аналіз справи Верховним судом – це фактично відповідь на цей 3-рівневий тест, а рішення є показовим і таким, що відповідає засадам демократичного суспільства.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати