10 вересня 2015, 12:54

Електронна перспектива: як вдосконалити документообіг у судах

Руслан Арсірій
Руслан Арсірій «Окружний адміністративний суд міста Києва» суддя, член Ради суддів України

Сьогодні, здається, вся правова спільнота України і всі ті, хто себе до неї відносять, обговорюють судову реформу України. Йдеться, в переважній більшості про «повне перезавантаження системи», кваліфікаційні тести, зняття недоторканності, політичний вплив та низку інших аспектів. Однак ніхто не говорить про нагальні проблеми судів – фінансування, рівень зарплати помічників, кадрове забезпечення апаратів судів чи реалізацію процесу інформатизації та вдосконалення системи документообігу в судах України. Останні з наведених – це вкрай необхідні заходи на шляху до забезпечення відкритого, ефективного та доступного правосуддя. Ми маємо справу з тривалим і вкрай важливим процесом, який потребує корегування під час впровадження, передусім для підвищення його ефективності.  Вдосконалення процесу інформатизації судів пришвидшить розгляд справ на будь­якій стадії процесу, дасть змогу більш повного та оперативного оброблення статистичних даних, забезпечить ефективний пошук інформації, її надійність і конфіденційність. Крім того, це дасть змогу своєчасно відслідковувати та успішно застосовувати зміни у законодавстві.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Варто лише згадати, з чого все починалось, – створення електронної бази документів та електронної реєстрації вхідної кореспонденції. Зараз ці речі для нас стали очевидними, але 10 років тому це була перша сходинка складного процесу інформатизації. Це були новації, спрямовані на полегшення роботи працівників апарату суду, але на сьогодні  їх необхідність відчувають і сторони процесу. Одна з них – надсилання судом процесуальних документів в електронному вигляді на e­mail учасника судового процесу за його згодою. Досить прогресивний крок, погодьтесь? Але не все так просто. Досі паралельно документи надсилаються і на паперових носіях.

За підрахунками ініціатора і реалізатора нових послуг, Державної судової адміністрації України, у разі, якби документи надсилались виключно в електронному вигляді, то економія бюджетних коштів могла б становити понад 1,5 млн грн. Так, запроваджений 2 роки тому сервіс з надсилання судом учаснику процесу тексту судової повістки у вигляді SMS­повідомлень вже дав змогу суттєво зекономити державні кошти. Після старту цього проекту 01.06.2013  (відповідно до ст. 135 Кримінального процесуального кодексу України та ч. 6 ст. 74 Цивільного процесуального кодексу України), було зекономлено понад 8 млн грн Але водночас ми повинні пам’ятати, що головною метою відмови від паперового документообігу повинно бути підвищення ефективності роботи суду та забезпечення права громадян на доступне правосуддя. А якщо на шляху до цієї мети ми ще можемо зекономити кошти – то це просто чудово.

Пілотні проекти із запровадження сервісу «смс­інформування» вже стартували в декількох судах України, однак на сьогодні ця послуга процесуально не врегульована.  Державна судова адміністрація позбавлена достатніх повноважень для законодавчого закріплення окремих завдань процесу інформатизації. Так, Державна судова адміністрація обмежена у впливі на процеси інформатизації у Верховному Суді України, Конституційному Суді України та вищих спеціалізованих судах України. До того ж коло завдань ДСА  залишається таким же широким. До нього, зокрема, належить і формування єдиної практики впровадження новітніх інформаційних технологій у всій судовій системі України. І це лише один аспект її повноважень.

У процесі реформування судової системи питання достатніх повноважень Державної судової адміністрації для реалізації поставлених завдань взагалі не бралось до уваги.  Можливо, справа у побоюванні зайвого впливу з боку ДСА саме на процес судочинства, через економічні або технологічні важелі. На цей час ДСА вже не належить до переліку органів виконавчої влади, а її Голова обирається органами суддівського самоврядування. Отже, перший крок відмежування від непропорційного впливу однієї гілки влади на іншу вже зроблено.

Другим кроком у цьому напрямі може бути, наприклад, підпорядкування Державної судової адміністрації органам суддівського самоврядування на кшталт виконавчого органу Ради суддів України. А далі – через системне керування процесом впровадження інформаційних технологій у судовій системі, можливо було б зменшити кількість напрямів інформатизації, обравши корисний для суспільства шлях інноваційних перетворень. Отже, нам вдалося б, наприклад, уникнути законодавчих прогалин під час оброблення паперових та електронних документів, уніфікувати документообіг у всіх судах на різних ланках судової системи тощо.

Важливо також обговорити аспект взаємодії судів з утримувачами необхідної в судочинстві інформації. Нагальна потреба оперативного доступу суддів до інформаційних ресурсів вже визнана суддівською спільнотою, є кроки в цьому напрямі і з боку виконавчої влади. Організація такого доступу дала б змогу скоротити строки розгляду справ, терміни ухвалення судових рішень та сприяла б формуванню однакової практики застосування законодавства. Ми повинні створити двосторонні електронно­інформаційні зв’язки між судами та утримувачами реєстрів, що сьогодні підпорядковані Міністерству юстиції України,  Державній фіскальній службі та ін. ДСА повинна стати тим містком, через який вся ця інформація надходила б до судової систе­ми та могла бути доступною без огляду на оснащення конкретного суду. Такий крок був би сприйнятий схвально, передусім у судах з невеликою кількістю суддів, забезпечення яких здійснюється територіальними управліннями ДСА.

Просуваючи інформаційні технології через територіальні управління ДСА, можливо було б удосконалити процес навчання суддів та працівників апарату суду щодо правильного застосування інформаційних систем. Ми звикли вчитися один від одного, набуваючи вже на практиці необхідні навички застосування тих чи інших елементів системи. Чи правильно це? Думаю не зовсім. Є технологічна документація, в законодавстві викладені вимоги до користувачів, однак це не є посібниками чи методичними матеріалами, які можна було б використовувати з навчальною метою (зокрема і для самоосвіти).

І це лише айсберг нинішніх проблем судової системи, що, на превеликий жаль, досі залишаються поза увагою реформаторів, але вирішення яких сприятиме полегшенню роботи суддів та спростить участь громадян у судовому процесі. Ініціа­торам реформ необхідно приділити увагу не тільки декларуванню таких засад, як незалежність та ефективність, але  й наповненню їх реальним змістом, побудови таких механізмів, які забезпечать досягнення поставлених цілей. Лише такий підхід забезпечить справді ефективну та дієву реформу судової системи.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати