Набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким урядовці поспіхом провели редагування ледь не половини Податкового кодексу України, потягло за собою зміну чималої кількості положень податкового законодавства, що впливають на економіку нашої держави в цілому та визначають правила гри при веденні бізнесу зокрема.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Не оминули податкові зміни 2015 року й інститут трансфертного ціноутворення, який з 2013-го (коли він дістав законодавче закріплення в Україні) уже неодноразово зазнавав модифікацій, що отримували неоднозначну оцінку експертів податкового права.
Насамперед слід зазначити, що за результатами податкової реформи вперше на рівні податкового законодавства України відбулось закріплення для визначення цін з метою оподаткування принципу «витягнутої руки» (arm’slengthprinciple), розробленого ще 2010 року Організацією економічного співробітництва та розвитку в Настановах ОЕРС для транснаціональних компаній та податкових служб. Відповідно до зазначеного міжнародного документа, цей принцип за своєю сутністю першочергово мав сприяти інтеграції податкових систем різних держав світу в частині визначення податкових зобов’язань транснаціональних компаній.
Однак світова практика складається так, що принцип «витягнутої руки» підлягає застосуванню не лише при визначенні цін за операціями, які здійснюються між членами груп транснаціональних компаній, а й операціями, що проводяться іншими платниками податків, які згідно із законодавством відповідної держави підпадають під ознаки пов’язаних осіб або, як їх називає ОЕРС, асоційованих осіб.
Що стосується Податкового кодексу України, то тут принцип «витягнутої руки» дістав своє відображення у класичному вигляді згідно з міжнародними стандартами і є рекомендацією до використання трансфертних цін в цілях оподаткування. Хоча методологія визначення трансфертних цін практично не змінилася в нашому законодавстві, безумовно, позитивним кроком є закріплення європейського стандарту оподаткування в нормативній базі України.
Однак аналіз законодавчих змін, які набрали чинності одночасно із запровадженням принципу «витягнутої руки», зокрема, змін щодо системи контролю за трансфертним ціноутворенням та міри відповідальності за порушення, допущені платниками податків при здійснені контрольованих операцій,особливо з урахуванням практики українських фіскальних, а також судових органів, ставить під сумнів дієвість міжнародних принципів у нашій національній системі та їх реальну можливість забезпечити рівновагу інтересів держави та інтересів бізнесу.
Щодоновел у системі контролю у сфері трансфертного ціноутворення, то перед тим, як перейти до безпосереднього аналізу ст. 39 ПК України в аспекті цього питання, слід звернути увагу на відредагований підпункт 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України, який визначає поняття пов’язаних осіб для цілей трансфертного ціноутворення.
Отже, згідно з новою редакцією Податкового кодексу критерії зарахування осіб до категорії пов’язаних для цілей застосування трансфертного ціноутворення, поділені на три групи: критерії визнання пов’язаними юридичних осіб, юридичної та фізичної особи, а також фізичних осіб. Коло пов’язаних осіб із внесенням змін до ПК України значно розширилося. Віднедавна особи, які здійснюють операції, що підпадають під регулювання трансфертного ціноутворення, визнаються пов’язаними не лише у випадку володіння однією особою корпоративними правами іншої юридичної особи, а йу тому разі, якщо податковий орган в судовому порядку доведе, що одна юридична або фізична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи.
Крім того, з 2015 року особи визнаються пов’язаними, якщо сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної (фізичної) особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних (фізичних ) осіб, гарантованих однією юридичною (фізичною) особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, – більше ніж удесятеро).
Оскільки пов’язаність осіб є однією з визначальних умов, які відіграють роль при віднесенні операцій до розряду контрольованих, то з розширенням переліку критеріїв пов’язаності осіб автоматично стає ширшим коло контрольованих податковими органами операцій.
Якщо раніше господарські операції визнавалися контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнювала або перевищувала 50 млн грн за відповідний звітний календарний рік, то станом на сьогодні поріг для визначення господарських операцій контрольованими кардинально зменшився. Згідно з нововведеннями, що набрали чинності із запровадженням податкової реформи в Україні, господарські операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
- Загальний обсяг доходу платника податків та/або його пов'язаних осіб від усіх видів діяльності, що враховується під час визначення об'єкта обкладення податком на прибуток підприємств, перевищує 20 млн грн за відповідний податковий (звітний) календарний рік;
- Обсяг групи таких господарських операцій платника податків та/або його пов'язаних осіб із одним контрагентом перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ) або 3% доходу, що враховується під час визначення об'єкта обкладення податком на прибуток підприємств, платника податків за відповідний податковий (звітний) рік.
Залишається незрозумілим підхід, яким керувався законодавець, встановлюючи на сучасному етапі розвитку української економіки, в умовах девальвації національної валюти, такі критично низькі суми, як пороги віднесення тих чи інших операцій до групи контрольованих. За такої ситуації навіть господарські операції, що проводяться суб’єктами мікропідприємництва в Україні (у яких згідно з Господарським кодексом дохід не перевищує 2 млн євро), можуть визнаватися контрольованими відповідно до Податкового кодексу, що певною мірою суперечить політиці, спрямованій на зменшення податкового навантаження на малий та середній бізнес.
Особливої уваги заслуговують нові положення щодо звітності про контрольовані операції та проведення перевірок таких операцій. Оскільки з 2015 року трансфертне ціноутворення вже підлягає застосуванню виключно при обкладенні платників податком на прибуток, то за новим законодавством інформація про здійснені контрольовані операції повинна подаватися до контролюючого органу учасниками таких операцій одночасно із поданням декларації з податку на прибуток (як додаток до декларації).
Окрім того, за новим Законом платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн грн (без урахування ПДВ), зобов’язані в електронній формі подавати фіскальній службі звіт встановленої форми про контрольовані операції.
Незмінним залишилось положення Податкового кодексу про те, що учаснику контрольованих операцій фіскальна служба може надіслати запит на отримання інформації про контрольовані операції, здійснені платником податків. Однак раніше кодекс встановлював чітко визначений перелік документів, які повинні обов’язково подаватися платниками податків у відповідь на такий запит лише для великих платників податків (у яких обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує 500 млн грн, або сума податків за такий самий період перевищує 12 млн грн). На відміну від великих, усі інші платники податків-учасники контрольованих операцій до 2015 року мали право у відповідь на запит контролюючого органу надати первинну документацію щодо окремих контрольованих операцій, зазначених в запиті, та інші документи, якими вони можуть обґрунтувати відповідність договірних цін вказаної операції рівню звичайних цін, причому в довільній формі. Натомість із набранням чинності новою редакцією Податкового кодексу всі платники податків, які брали участь у контрольованих операціях, незалежно від обсягу їхніх доходів та сум податків, які вони сплачують, на запит контролюючого органу обов’язково повинні подавати документи, викладені українською мовою, які містять інформацію про пов’язаних осіб, їхні функції у здійснюваній операції, про політику діяльності групи таких осіб, їхні взаємозв’язки, умови та строки проведення контрольованої операції, порядок розрахунків, економічний аналіз контрольованої операції тощо.
А найголовніше, якщо за старою редакцією Податкового кодексу лише неподання звіту про контрольовані операції було підставою для проведення контролюючим органом перевірки суб’єкта господарювання, то відтепер як неподання, так і подання звіту про контрольовані операції тягне за собою проведення такої перевірки.
І хоча законодавець начебто зглянувся над платниками податків, встановивши правило, згідно з яким фіскальна служба позбавляється права більше одного разу на рік проводити таку форму контролю, як перевірки щодо дотримання правил трансфертного ціноутворення, вся цінність цієї норми втрачається зі збільшенням до семи років терміну давності, протягом якого контролюючим органам дозволено перевіряти суб’єктів трансфертного ціноутворення. При цьому, обов’язком платників податків є збереження документації про контрольовані операції протягом зазначеного терміну давності.
Це є безумовним мінусом. Уявімо ситуацію, коли контролюючі органи вирішили провести перевірку платника податків через декілька років після проведення контрольованої операції. У такому випадку податкові органи повинні будуть співвідносити інформацію в документах, поданих платниками податків для обґрунтування застосованого ними методу, з ринковими умовами, які мали місце на час проведення операції (в минулому). Виникатиме об’єктивна необхідність у зібранні інформації про зіставні неконтрольовані операції, умови їхнього укладення станом на той період, коли проводилась контрольована операція. Зі спливом часу зібрати таку інформацію дедалі складніше і може виникнути сумнів у її повноті та достовірності.
Також новою редакцією Податкового кодексу передбачено право застосування фіскальною службою такого методу, як опитування працівників підприємства з метою отримання інформації про контрольовані операції. Наразі невідомо, як буде підтверджуватись правдивість такої інформації і яку доказову силу вона матиме. Крім того, збільшився і строк проведення перевірок до 18 місяців із можливістю продовження їх іще на рік (раніше максимальний термін проведення перевірки становив 6 місяців).
Штрафні ж санкції за порушення правил трансфертного ціноутворення відтепер становлять: 100 мінімальних заробітних плат у випадку неподання чи несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції; 3% суми контрольованих операцій, про які не була подана документація (але не більше 200 розмірів мінімальних заробітних плат); 5% суми контрольованих операцій, які не відображені у поданому звіті (без встановленої максимальної межі!).
Перелічені вище зміни, які регулюють систему контролю за трансфертним ціноутворенням, – це лише крихітна частка того, що чекає на український бізнес у податковій сфері з поточного року, але наразі такі нововведення не викликають захвату, оскільки свідчать про посилення державного нагляду шляхом поповнення переліку критеріїв, що дозволяють відносити ті чи інші операції до категорії «контрольованих»; розмитість окремих положень закону, що тягне за собою необґрунтоване розширення повноважень публічного органу, який давно не користується довірою українців; збільшення фінансових санкцій за правопорушення у сфері трансфертного ціноутворення в умовах фінансової кризи, – усі ці чинники мимоволі породжують питання: як податкова реформа в аспекті трансфертного ціноутворення співвідноситься з ідеями, які були закладені ОЕРС при запровадженні трансфертного ціноутворення?
Згідно з настановами ОЕРС однією із пріоритетних цілей, задля досягнення якої запроваджується застосування трансфертного ціноутворення, є розвиток міжнародної торгівлі та міжнародних інвестицій. Країна, яка здійснює державний контроль за ціноутворенням, має усвідомлювати, що цевпливає на прибуток суб’єктів господарювання, які реалізують товари, здійснюючи операції, визнані відповідно до законодавства контрольованими.Посилення податкового контролю за такими операціями дає підстави замислитися над питанням, наскільки привабливим буде для іноземних інвесторів український бізнес-простір в умовах перманентного контролю з боку податківців та відсутності заохочення у вигляді зниження розміру санкцій при, наприклад, добровільному поданні звітів про контрольовані операціїчи коректному оформленні документів (як це наразі закріплено у законодавстві Данії, Норвегії).
Все зазначене вищедає підстави стверджувати, що частина нововведень у галузі трансфертного ціноутворення, ймовірно, буде однією з причин формування несприятливого інвестиційного клімату в Україні, наслідкомчого можестати вихід іноземних інвесторів з українського бізнес-середовища та відплив капіталів за межі України.