Популярні матеріали

24 квітня 2018, 11:04

Приватні виконавці: що з доходами?

Марина Томаш
Марина Томаш «ADER HABER» радник, керівник напрямку податкового консалтингу та бухгалтерського обліку
Марина Жимолостнова
Марина Жимолостнова «ADER HABER» податковий консультант

Обов’язок сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом, визначено Конституцією України. Цей обов’язок не оминає також осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність (адвокатів, нотаріусів, аудиторів та ін.). З 01.01.2017 р. до переліку осіб, діяльність яких підпадає під визначення «незалежна професійна діяльність», додано приватних виконавців.

Тож як розраховувати базу оподаткування та які податки повинен сплачувати приватний виконавець, який провадить незалежну професійну діяльність?

Відповідно до пп. 162.1.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), платником податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) є фізична особа-резидент, яка отримує доходи або з джерела їх походження в Україні, або іноземні доходи.

Відповідно до пп. 1.1 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, платниками військового збору (далі – ВЗ) є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, зокрема фізична особа-резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

П. 5 част. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – ЗУ «Про ЄСВ») визначено, що платниками єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ) є особи, які провадять незалежну професійну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Таким чином, приватний виконавець, який здійснює незалежну професійну діяльність, є платником ПДФО, ВЗ та ЄСВ. Він зобов’язаний самостійно розрахувати й сплатити ці податки та збори.

Що ж є базою для оподаткування цими податками? Пп. 178.3 ПКУ визначає, що оподатковуваним доходом осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Ч. 2 п.1 ст. 7 ЗУ «Про ЄСВ» встановлює, що для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, базою нарахування ЄСВ є сума доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (розмір мінімального страхового внеску у 2017 р. становив 704,00 грн/міс., сьогодні розмір мінімального страхового внеску становить 819,06 грн/міс.).

Отже, при визначенні бази нарахування оподаткування ПДФО, ВЗ та бази нарахування ЄСВ необхідно керуватися нормами ПКУ, а саме нормами п. 178 ПКУ, який визначає особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Як зазначалося вище, базою для розрахунку ПДФО, ВЗ і ЄСВ є чистий дохід, який визначається як сума доходу, отриманого фізичною особою, за вирахуванням суми документально підтверджених витрат. При цьому в ПКУ не передбачено будь-якого переліку витрат для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Проте такий перелік затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2830/5. Посилання на цей наказ міститься у ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII.

Відповідно до п. 3 ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII, витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються шляхом авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть також здійснюватися приватним виконавцем за власні кошти.

Кошти, які зберігаються на авансовому рахунку, не є власними коштами приватного виконавця, оскільки після проведення всіх виконавчих вони дій повертаються стягувачу, а тому витрати, оплата за які здійснювалася з авансового рахунку, не можуть бути враховані при визначенні чистого прибутку для оподаткування. Такі витрати компенсуються шляхом перерахування коштів з депозитного рахунку приватного виконавця.

Таким чином, приватний виконавець може врахувати у зменшення свого доходу лише ті витрати, які були здійсненні ним за власні кошти.

Однак якщо з витратами більш-менш зрозуміло, то що вважається доходом приватного виконавця? П. 178 ПКУ не містить ні визначення складу доходів фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, ні визначення порядку визнання доходів (на дату надання послуг чи на дату отримання винагороди за надані послуги («касовий метод»).

Питання визнання доходу приватного виконавця достатньо суттєве, оскільки специфіка їхньої роботи полягає в тому, що приватний виконавець для здійснення своєї діяльності відкриває в банках рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, зарахування коштів виконавчого провадження, а також зарахування винагороди.

Вищенаведений перелік операцій встановлений п. 2 ст. 44 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII. П. 3 цієї ж статті визначено, що депозитні суми, кошти, які стягуються з боржників, та кошти виконавчого впровадження не є доходом приватного виконавця. Таким чином, відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII, доходом приватного виконавця є лише винагорода, яку він отримає, і саме сума цієї винагороди повинна враховуватися при розрахунку чистого доходу, який підлягає оподаткуванню.

Здається, що все зрозуміло, але ДФС має іншу думку з цього приводу. Так, в індивідуальній податковій консультації від 07.02.2018 р. №509/А/99-99-13-01-02-14/ІПК ДФС визначає, що всі кошти, які надходять на поточні рахунки приватного виконавця в межах провадження незалежної професійної діяльності, включаються до доходу такого приватного виконавця та відображаються в Книзі обліку доходів і витрат. У своїй податковій консультації ДФС дає посилання на пп. 7.3 ПКУ, в якому зазначено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення стосовно внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Дійсно, ПКУ визначає об’єкт і базу оподаткування, а також дає визначення поняттям. Що ж є доходом з позиції податкового законодавства? ПКУ в пп.14.1.54 дає визначення поняттю доходу з джерелом їх походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами та нерезидентами від будь-яких видів їхньої діяльності на території України, в тому числі, але не виключно, дохід у вигляді процентів, дивідендів, дохід від продажу майна та ін., а також дохід від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Проте це поняття загальне і не встановлює склад доходів, а норми п. 178 ПКУ, який регулює оподаткування доходів осіб, які провадять незалежну діяльність, мають посилання лише на розрахунок оподатковуваного доходу, що визначається як різниця між доходом і витратами. Вважаємо, що у цьому випадку ми можемо використати норми пп. 5.3 ПКУ, який визначає, що інші терміни, які застосовуються в цьому Кодексі та не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Оскільки визначення доходу, наведене у ПКУ, не дає чіткого поняття складу доходів особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (в тому числі приватного виконавця), ми можемо використати норми ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII та визнавати доходом приватного виконавця кошти, які є його винагородою.

Таким чином, оподатковуваний дохід приватного виконавця розраховується як різниця між сумою винагороди, яку отримує приватний виконавець, та сумою витрат, які були ним здійснені в межах виконавчого провадження за власні кошти.

0
0

Останні коментарі

"Таким чином, оподатковуваний дохід приватного виконавця розраховується як різниця між сумою винагороди, яку отримує приватний виконавець, та сумою витрат, які були ним здійснені в межах виконавчого провадження за власні кошти." Категорично не погоджуюсь з авторами в такому твердженні. Витрати приватного виконавця складаються далеко не лише з витрат виконавчого провадження. То чому ми не маємо включати до складу витрат наприклад: витрати на сплату членських внесків, витрати на оплату праці найманих працівників, витрати на розрахунково-касове обслуговування, абонплату за користування АСВП, витрати на оренду офісу, охорону, телефон інтернет і т.д. Це ті витрати, які об'єктивно є необхідними для здійснення діяльності з примусового виконання рішення, але вони не можуть бути віднесені до витрат виконавчого провадження, бо останні чітко регламентовані Мін'юстом, адже можуть стягуватися з боржника. Консультація взята з роз'яснення листа роз'яснення ДФС така ж бездумна... Навіщо підміняти поняття: витрати виконавчого провадження та витрати приватного виконавця, що пов'язані зі здійсненням ним незалежної професійної діяльності. Це зовсім різні поняття і наповнені різним змістом.
Таджан Чуліев, дякую за вашу думку, але хотілось би доповнити, що в консультації немає тих висновків, до яких ви прийшли, тобто ми зовсім не заперечуємо, що до витрат не відносяться такі витрати, як оренда, оплата праці найманих працівників та ін. Також вважаємо, що перелічені вами витрати необхідні для ведення діяльності приватного виконавця, тобто є в межах його діяльності (див. п. 10 Наказу №2830/5 МЮК від 29.09.2016р.). Якщо ви уважно читали роз’яснення ДФС, там акцентується увага на відображенні авансових внесків для цілей оподаткування, а не на переліку витрат.
При всій повазі, але я процитував те, що Ви написали, коли ці тези наповнені іншим змістом, то, можливо, і по ішому писати потрібно було щоб не було неоднозначного розуміння...

Додати коментар

Відмінити Опублікувати