Популярні матеріали

26 червня 2018, 11:17

Майбутнє податкової амністії капіталів

Олексій Хомяков
Олексій Хомяков «Астерс, ЮФ» партнер

Судячи з останніх публічних заяв Президента України, голови Комітету податкової та митної політики Верховної Ради України та інших представників державної влади, прослідковується пожвавлення дискусії навколо так званого нульового декларування або податкової амністії капіталів в Україні. Ні для кого не секрет, що за час незалежності України більшість капіталів були отримані або відверто шляхом вчинення неправомірних дій, включаючи злочини, або через використання прогалин, так званих «сірих» зон у законодавстві, що дозволяли балансувати на межі порушення законодавства.

Тому джерело походження статків у багатьох наших співгромадян залишається під питанням. Особливо це стало актуальним після нещодавнього введення інституту так званого е-декларування для публічних діячів. Воно продемонструвало безбідний спосіб життя високопосадовців, проте залишило багато відкритих питань щодо походження статків державних мужів, особливо колосальних сум готівкових коштів у різних валютах. Також не варто забувати про тих наших співгромадян, які не підпадають під е-декларування. Не можна виключати, що такі особи також виступають формальними власниками бізнесу в інтересах суб'єктів е-декларування. Тіньовий сектор економіки в Україні залишається достатньо значним, в ньому існують колосальні суми незадекларованих доходів та багатії, які «на папері» нічого не мають. Як кажуть, «держава обдурювала нас, а ми обдурювали державу».

При цьому, накопичивши капітал у тіньовій економіці, виникає бажання покращити комфорт свого життя через придбання елітного нерухомого та рухомого майна, часто за межами України, де трава зеленіша, а повітря свіжіше. Однак світ змінюється, вже зараз без наявності зрозумілого та підтвердженого джерела доходу використати незрозуміло нажиті статки в цивілізованому світі буде непросто, інколи навіть неможливо. При цьому всі ті, кому вдалося вкласти свої капітали на іноземні банківські рахунки за кордоном чи в об'єкти нерухомості за кордоном, також не можуть дозволити собі спати зовсім спокійно. Іноземні банки вже час від часу надсилають листи з різними запитаннями, невдалі відповіді на які можуть призвести до блокування рахунку. В Лондоні взагалі вирішили почати перевіряти власників елітної нерухомості. Якщо власник не зможе пояснити джерело коштів, використаних для вдалої покупки, він може стати безхатченком на землі Її Величності. Говорячи більш юридичною мовою, нерухомість може бути конфіскована у разі відсутності підтвердження джерела доходу її власника.

Тому питання податкової амністії є достатньо актуальним не лише через внутрішні процеси всередині нашої держави, але й через глобальні тенденції (зокрема, міжнародний обмін фінансовою інформацією, посилення контролю над фінансовими операціями бізнесу та приватних осіб). Амністія капіталів передбачає надання державою своїм громадянам права добровільно задекларувати всі належні їм доходи та активи, не розкриваючи джерел їх одержання. При цьому такі громадяни звільняються від відповідальності за правопорушення, які могли бути пов'язані з отриманням таких доходів чи активів (можливо, за винятком отримання доходів шляхом вчинення тяжких економічних злочинів та злочинів проти особи). Інакше кажучи, завдяки наданому таким чином вікну можливостей особа може одноразово задекларувати всі свої статки, після чого звільняється від юридичного обов'язку пояснювати їх походження та нести пов'язану з цим юридичну відповідальність. Після такого декларування особа матиме документальне підтвердження своїх статків та отримає змогу нормально ними розпоряджатися.

Проте станом на сьогодні у ВРУ відсутній зареєстрований законопроект з приводу нульового декларування. Якщо звернутися до нещодавньої законотворчої історії, то поодинокі представники різних політичних сил неодноразово ініціювали запровадження нульового декларування в Україні. Були дві спроби запровадити інститут нульового декларування у 2015 р. (законопроекти №3661 та №3662). Однак обидві законодавчі ініціативи, відверто кажучи, були занадто недосконалими. З огляду на недоліки, одна із законодавчих ініціатив була відкликана у листопаді 2016 р., а інша – знята з розгляду в березні 2018 р. Ще одна спроба ввести інститут нульового декларування відбулась у 2016 р. (законопроект №4713), проте вона також була досить незбалансована, тому в результаті законопроект був відкликаний через 3 тижні після реєстрації у ВРУ через корупціогенний потенціал.

Перші законопроекти 2015 р. передбачали звільнення декларантів від юридичної відповідальності (зокрема, кримінальної та адміністративної відповідальності) за порушення, допущені під час отримання доходів, відображених у нульовій декларації. Із задекларованих доходів декларант повинен був сплатити податок за диференційованою ставкою від 1% до 3% (на відміну від стандартних 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору).

Однак норми законопроектів про звільнення від юридичної відповідальності були недосконалими та містили прогалини, чимало аспектів звільнення від такої відповідальності були залишені поза увагою. У зв'язку з цим незрозумілим залишалося питання про спосіб отримання декларантом гарантій звільнення від юридичної відповідальності у разі подання нульової декларації з відображенням сумнівних доходів. Тому навіть у разі успішності цих законодавчих ініціатив 2015 р., навряд чи прийняття якогось із законопроектів призвело б до бажаної мети розкриття статків багатіями.

Спроба впровадження нульового декларування у 2016 р. багато в чому повторювала підхід ініціаторів нульового декларування у 2015 р. та не вирішувала важливих проблемних питань. При цьому законопроектом 2016 р. планувалося надати податковим органам достатньо широкі дискреційні повноваження. Законопроект передбачав, що будь-який громадянин України має право скористатися податковою амністією, лише якщо сума доходів, які він бажає відобразити в нульовій декларації, перевищує 200 тис. грн, а також якщо відповідні доходи не були одержані злочинним шляхом.

При цьому щоб встановити «злочинність або не злочинність» шляху одержання доходів, пропонувалося документально підтверджувати задекларовані доходи. Перелік підтверджувальних документів повинні були б затверджувати податкові органи. Ненадання таких документів означало б, що інформація, зазначена особою в нульовій декларації, є недостовірною. Надання такого повноваження податковим органам могло б мати негативні наслідки для тих, хто скористався правом на декларування, адже надана ними інформація могла б легко перетворитися у недостовірну та використовуватися для подальшого неформального тиску. Значна частина або більшість потенційних декларантів навряд чи пішла б на декларування на таких умовах.

Також варто зауважити, що у 2016 р. законотворці пропонували застосування в Україні одного з непрямих методів визначення бази оподаткування. Планувалося запровадити метод порівняння доходів і витрат фізичних осіб та доповнити перелік оподатковуваних доходів фізичної особи, закріплених у Податковому кодексі України, так званим «непідтвердженим доходом». Такий дохід визначався б як різниця між витратами платника податків та його підтвердженими доходами. Сума витрат, яка за підрахунками податкових органів перевищувала б суму доходів, визнавалася б «непідтвердженим доходом». Такий «непідтверджений дохід» оподатковувався б за підвищеною ставкою у розмірі 30% (замість стандартних 18%). Зазначений метод визначення податкових зобов'язань був описаний дуже стисло та нечітко. За такого сценарію податкові органи могли б отримати право на власний розсуд визначати податкове зобов’язання платника податку у разі виявлення перевищення витрат над доходами. Зокрема, через це антикорупційна експертиза визнала законодавчу ініціативу 2016 р. корупціогенною.

10.04.2018 р. у ВРУ був зареєстрований ще один законопроект щодо нульового декларування (законопроект №8257). Його положення багато в чому дублювали положення попередніх законопроектів щодо нульового декларування. В результаті він був відкликаний.

Зазначене свідчить, що у владних колах, зокрема серед парламентарів, існує ідея певного перезавантаження податкових відносин громадян та держави через нульове декларування. Поки що всі спроби його впровадження виявилися невдалими та навіть не дійшли до сесійної зали. Водночас останні заяви представників влади свідчать про неабияку зацікавленість у виведенні з «тіні» капіталів, можливості встановлення діалогу із західними інвесторами, не оглядаючись на історію походження коштів. Нульове декларування могло б стати саме тим інструментом, який надав би можливість вивести приватні капітали з «тіні» та почати податкові відносини громадян та держави з «чистого аркуша».

З огляду на зазначене, існують підстави говорити, що так чи інакше нульове декларування в Україні може бути запроваджене. При цьому, зважаючи на законотворчу практику, за основу для розробки законопроекту про нульове декларування можуть бути взяті напрацювання минулих років, враховуючи необхідність виправлення їх недоліків. Щодо часових меж внесення та прийняття законопроектів щодо нульової декларації, зараз важко прогнозувати конкретні строки запровадження подібних механізмів.

Проте нульове декларування логічно було б імплементувати до впровадження міжнародного автоматичного обміну податковою інформацією та правил оподаткування контрольованих іноземних компаній. До того ж, якщо з нульовим декларуванням парламентарі можуть не сильно поспішати, то з міжнародним обміном податковою інформацією та оподаткуванням контрольованих іноземних компаній їм доведеться попрацювати хоча б під тиском міжнародного співтовариства. Оскільки Україна не спромоглася підписати відповідні міжнародні угоди щодо впровадження механізмів обміну інформацією в кінці 2017 р., їх впровадження розпочнеться щонайменше з 2021 р. Таким чином, законодавче закріплення нульового декларування можна очікувати до 2020 р.

Поки важко прогнозувати, чи буде процес нульового декларування масовим явищем для українців, оскільки історія законодавчих ініціатив у сфері податкових відносин поки що не знає успішних прикладів. Найімовірніше, виведення з «тіні» капіталів відбуватиметься у кілька етапів, які дадуть відповідь на питання про те, чи дотримається держава обіцянки звільнення від юридичної відповідальності осіб, які візьмуть участь у кампанії з податкової амністії капіталів.

Водночас аргументом за якнайшвидше проведення податкової амністії капіталів є тиск міжнародного співтовариства на українську владу щодо впровадження зазначених законодавчих ініціатив. Зокрема, це пояснюється існуванням в банківських системах західних країн значних капіталів українського походження, пов'язаних прямо або опосередковано з українським політикумом. Для уникнення міжнародних суперечок, а також з метою запобігання створенню вибуху в інформаційному просторі (на кшталт «Panama papers»), а також відкриттю гучних кримінальних справ правоохоронними органами розвинених країн проти відомих бізнесменів, політиків і банкірів, західні політики, найімовірніше, надають перевагу цивілізованому шляху вирішення питання. Саме з цих причин та слідуючи загальносвітовій тенденції боротьби з відмиванням грошей, отриманих злочинним шляхом, за нашими прогнозами, ініціативі з амністії капіталів найближчим часом буде надане «зелене світло».

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати