20 серпня 2019, 14:49

Блокування податкових накладних: чи є світло в кінці тунелю?

Опубліковано в №33-34 (687-688)

Тетяна Федоренко
Тетяна Федоренко «SK GROUP» адвокат податкової практики

Способи мислення представників контролюючого органу та бізнесу кардинально відрізняються. Мабуть, саме в цьому полягає найбільша проблема. Якщо бізнес прагне бачити зрозумілість, відкритість, визначеність, законність та послідовність у діях податківців, то контролюючий орган бачить свою роботу зовсім по‑іншому.

Представники контролюючих органів завжди прагнули спрощення процесуального закону, який визначає їхні дії. Адже негідна це справа для податківця — принижуватися перед платником, законодавчо обґрунтовуючи свої дії (ніби якщо контролюючий орган щось зробив, то так і має бути за замовчуванням).

Аналогічні труднощі виникли при реєстрації податкових накладних (далі — ПН). Варто тільки поглянути на критерії ризиковості, за якими відбувається моніторинг ПН. Ні про яку визначеність та законодавчу обґрунтованість не може йти мова.

З історії реєстрації ПН

Податківці дійшли висновку, що автоматична реєстрація ПН та подальше відшкодування ПДВ почало приносити шкоду державному бюджету внаслідок подання накладних на відшкодування компаніями, які не ведуть реальну господарську діяльність.

Якщо з'явився стимул, то буде реакція. До п. 201.16 Податкового кодексу України (ПКУ) було внесено зміни, якими визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (далі — КМУ).

Отже, КМУ, який мав визначити підставі для зупинення реєстрації ПН, розробив Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та затвердив його постановою від 21.02.2018 р. №117 (далі — Постанова №117). Саме цією Постановою визначається основний механізм зупинення реєстрації ПН та його оскарження.

Проте Постанова №117 визначає саме порядок зупинення, дії з оскарження, а от підстави… Тут КМУ вирішив не турбуватися щодо вимог ПКУ і переніс відповідальність за це на Державну фіскальну службу України (ДФС). У податковій ніби й не проти. Одразу був розроблений нарис із незрозумілих критеріїв, який вони назвали Критеріями ризиковості платника податку, та ще й затвердили (ввели в дію) ці Критерії не нормативно-правовим актом, а листом ДФС України від 21.03.2018 р. №959/99‑99‑07‑18.

Однак як же вимоги Конституції України щодо визначення нормативно-правового акту — запитає читач. Почекайте, не все так просто. В податковій відповідають, що шахраї нібито не сплять, а постійно пристосовуються до нових змін, тому податківці будуть діяти на випередження, постійно змінюючи та додаючи нові критерії ризиковості, а листом ДФС це можна швидше зробити. Ось очікувана бізнесом визначеність та послідовність у діях контролюючого органу.

Ідею зупинення реєстрації ПН контролюючий орган описує як панацею, яка зможе убезпечити державу від автоматичного відшкодування ПДВ підприємствам, діяльність яких фіктивна та не спрямована на ведення господарської діяльності. Проте, як часто буває, від подібної ініціативи страждають підприємства, які проводять реальні господарські операції. Саме так сталося цього разу. Напевно, достатньо лише прочитати Критерії ризиковості, жодного законодавчого обґрунтування вони не передбачають, скрізь лише вбачається дискреція контролюючого органу.

До речі, чи доводилося комусь помічати, що податківці трактують поняття дискреційних повноважень як дію на власний, нічим не підкріплений розсуд, а не як вибір з кількох юридично допустимих рішень.

Щодо критеріїв, візьмемо до уваги хоча б пп. 1.6 — це ж просто, вибачте, але на голову не одягається. Що означає «в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності, що визначає ризиковість здійснення господарської операції»? Де саме знаходиться та інформація, як її перевірити, чи була вона отримана в межах закону? В цьому випадку навіть адміністративне оскарження рідко допомагає, адже податківці не збираються побиратися перед платником, щось йому пояснюючи.

На будь-які запитання до ДФС щодо законодавчого обґрунтування їхніх дій зазвичай отримаєш відповідь: «Діяли відповідно до чинного законодавства». Всеосяжно, чи не так?

Та й взагалі, пп. 1.6 Критеріїв містить не одну частину, але коли платник отримає Квитанцію, яка сповіщатиме про зупинення реєстрації ПН, щоб йому не стало вже зовсім все зрозуміло та прозоро, податкова навіть не уточнить, яка саме частина пп. 1.6 відповідає такому платнику, але на виконання умов Постанови №117 все ж таки запропонує подати пояснення та підтверджувальні документи. Що саме підтверджувати, любий платнику, це квест. Наш турботливий контролюючий орган не пропустить можливості потренувати вміння платника знаходити вихід із нестандартних ситуацій.

Отже, переглянувши Критерії ризиковості, можна зрозуміти, що рідкісна ПН пройде моніторинг такими критеріями. У такому разі не буде зайвим дочитати продовження статті.

Адміністративне оскарження зупинення реєстрації ПН

Якщо реєстрацію ПН було зупинено, без паніки, вас про це повідомлять. Протягом одного операційного дня від податкового органу надійде квитанція про зупинення реєстрації ПН. У квитанції вказуватиметься, який саме критерій ризиковості спрацював щодо ПН, а також платнику буде запропоновано надати документи та пояснення. Щодо критеріїв вже згадувалося вище — у квитанції буде вказаний пункт Критеріїв ризиковості. Якщо це один із зазначених у пп. 1.1‑1.5, платнику буде хоча б трохи зрозуміло, що саме не так, а от щодо пп. 1.6, то може бути будь-яка його частина.

Починаємо збирати документи, які підтверджують зазначені в ПН операції. Тут варто орієнтуватися на визначені Постановою №117 первинні документи, акти, сертифікати, декларації тощо. Куди ж бігти із зібраними документами та поясненнями? Тут вже легше. Далеко бігати не потрібно, оскільки передбачений механізм подачі засобами електронного зв'язку через кабінет платника. Не забуваємо про строки — такі пояснення надаються протягом 365 днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в ПН.

Що відбувається далі? Постановою №117 визначений порядок розгляду пояснень платника у разі зупинення реєстрації ПН. Повноваження визначити, чи вгадав платник податку з поданими документами, наданими комісії ДФС (регіонального та центрального рівнів). Загалом, такий розгляд триває недовго: 5 робочих днів — регіональна комісія; 7 робочих днів — центральна комісія (у разі наявності у платника обсягів постачання понад 30 млн грн у поточному місяці).

Процедура адміністративного оскарження рішень комісій дещо обмежена, оскільки рішення регіональної комісії можна оскаржити до комісії центрального рівня, а от рішення останньої — тільки в суді. Проте у Мінфіні обіцяють, що це має змінитися.

Критеріями ризиковості передбачається можливість віднесення платника податків до переліку ризикових, якщо він відповідає критеріям, вказаним у пп. 1.6 Критеріїв. До того ж платника може бути віднесено до ризикових, якщо він підпадає під один із критеріїв, визначених пп. 1.1‑1.5. У такому випадку, яка б не була подана ПН, її реєстрацію буде зупинено.

Саме тому перед оскарженням зупинення реєстрації ПН є сенс подати заяву на виключення з переліку ризикових. Для цього платнику необхідно звернутися до податкового органу, на обліку якого він перебуває, щодо виключення його з переліку ризикових. Звісно, одного звернення буде недостатньо, платнику необхідно долучити всю можливу і неможливу документацію на підтвердження реальності його діяльності.

Рішення щодо платників, яких віднесено до ризикових на основі п. 1.6 Критеріїв ризиковості, приймають комісії центрального рівня, тобто його не можна буде оскаржити в адміністративному порядку. Забігаючи наперед, слід зазначити, що комісії ДФС рідко бувають задоволені документами, наданими платником. Тому хочеш чи ні, а підеш в суд.

Саме в цьому полягає глобальна проблема — адміністративне оскарження в нашій країні чомусь не працює. Контролюючий орган має таку структуру, що посадовцям вищого рівня не личить, так би мовити, визнавати помилки посадовців, що знаходяться нижче за ієрархією. Хоча мало б бути навпаки — не тільки визнавати помилки, але ще й виправляти їх та запобігати. Можливо, тоді б і справи з оскарження рішень комісій ДФС не чекали своєї черги на розгляд роками у переповнених адміністративних судах. Однак наразі так, тому йдемо до суду.

Судове оскарження зупинення реєстрації ПН

Якщо подання відповідних пояснень і додаткових документів для здійснення реєстрації ПН не справило жодного враження на комісії контролюючого органу, наступним кроком буде оскарження рішення комісії в суді. Варто звернути увагу, якщо відмова в реєстрації ПН відбулася без зазначення конкретної причини та недостатньо вмотивована, зазвичай суди приймають сторону платника.

П. 56.18 ПКУ визначено можливість платника оскаржити рішення контролюючого органу, враховуючи строки, вказані у ст. 102 цього Кодексу, тобто протягом 1095 днів. Проте варто зауважити, що п. 56.19 ПКУ встановлено, якщо платник оскаржував рішення контролюючого органу в адміністративному порядку, то строк звернення до суду становить 1 місяць.

Відверто кажучи, суди вже також втомилися «прибирати» за податківцями та здогадуватися, що вони мали на увазі, зазначаючи у підставах зупинення, замість чіткої причини, певну загальну норму законодавства.

Остання судова практика є тому підтвердженням. Суди вказують на те, що Критерії ризиковості, які були доведені до платників податків листом ДФС України від 21.03.2018 р. №959/99‑99‑07‑18, не можуть бути основою для правових наслідків, оскільки листи органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами та джерелом права відповідно до ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Подібні висновки були викладені Верховним Судом у Постановах від 02.04.2019 р. у справі №822/1878/18, від 21.05.2019 р. у справі №815/2791/18, від 9.07.2019 р. у справі №140/2093/18, 30.07.2019 р. у справі №320/6312/18.

Окрім того, податковий орган часто нехтує вимогами нормативно-правових актів, що регулюють механізм зупинення реєстрації ПН, та не визначає чіткого критерію оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій, посилаючись лише на певний пункт критеріїв ризиковості. У квитанціях не вказується конкретний перелік документів, який підлягає наданню контролюючому органу для дослідження під час прийняття комісіями рішень. Також комісії у своїх рішеннях часто нехтують вимогами Постанови №117 (Додаток 2) та не підкреслюють документи, які не були надані.

Податківці дійшли до того, що навіть прийшовши в суд, не можуть надати докази підстав, на основі яких вони відносять платника податку до ризикових. Єдина підстава — це наявна у податкового органу інформація, яку вони, вірогідно, один одному на вушко нашіптують. Тому маючи судовий спір з податковою, звертайте увагу на підстави, які комісії ДФС зазначають у своїх рішеннях. Вони повинні бути обґрунтовані конкретними обставинами та не містити двояких трактувань.

В цьому випадку можна використати практику ЄСПЛ щодо вмотивованості рішень суб'єктів владних повноважень, наприклад, рішення від 10.02.2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» або рішення від 01.07.2003 р. у справі «Суомінен проти Фінляндії».

Чого чекати в майбутньому

Суди налаштовані рішуче, висновки щодо незаконності затвердження Критеріїв ризиковості непоодинокі. Верховний Суд також став на бік бізнесу у справах з податковою щодо оскарження зупинення реєстрації ПН, а саме у постановах від 24.07.2018 р. у справі №806/2254/15, від 01.03.2018 р. у справі №826/22282/15, від 29.03.2018 р. у справі №816/303/16, від 03.04.2018 р. у справі №815/6881/16, від 13.06.2018 р. у справі №815/6768/15.

Проте податківці мають одну варту захоплення рису — впевненість у собі. Думаєте, вони дослухалися до позиції Верховного суду. Однак коли справа дійшла до того, що суди почали визнавати нечинними окремі пункти Постанови №117 (зокрема, у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 р. у справі №826/12108/18) у Мінфіні вже задумалися.

У липні цього року відбулась робоча нарада Мінфіну спільно з Державною податковою службою, на якій обговорювалися варіанти вдосконалення роботи системи моніторингу ризиків, а також проєкт змін до Постанови №117, який зараз на доопрацюванні. Враховуючи наявний наразі проєкт, планується внести додатком до Постанови №117 критерії ризиковості, а також передбачається більша конкретизація підстав внесення платника податку до переліку ризикових.

З позитивного варто відзначити, що в Мінфіні заявили, що станом на 01.07.2019 р. зупинена реєстрація лише 0,09% від загальної кількості поданих накладних. Тому будемо сподіватися, що система запрацює більш точно, чесний бізнес не страждатиме від нерозуміння податківців, а статті на кшталт оскарження рішень комісій ДФС у суді втратять свою актуальність.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати