Популярні матеріали

14 вересня 2016, 13:08

Тенденції розвитку міжнародного комерційного арбітражу

Микола Мельников
Микола Мельников «Interlegal, МЮС» партнер, Член MNI, LMAA & GMAA, Голова Морського Інституту України, МНІ
Артур Нiцевич
Артур Нiцевич партнер, Мiжнародної юридичної служби Interlegal, адвокат,член LMAAіSCMA, FNI

Останнім часом міжнародний комерційний інституційний арбітраж займає місце провідного інституту розгляду та вирішення спорів, що виникають у міжнародній торгівлі, зокрема у морській. За підсумками опитування, проведеного у 2015 р.фірмою White&Case, 90% респондентів вказали, що арбітраж разомз іншими альтернативними державними судами, способами розв'язування правового конфлікту є найбільш бажаним механізмом вирішення спорів у сфері міжнародної комерції. Лише 2% опитаних юристів віддали перевагу традиційному державному судочинству із залученням місцевих правників. Статистика великихміжнародних арбітражних інституцій щороку демонструє тенденцію до збільшення кількісних показників.

Географія міжнародного комерційного арбітражу

Загальновизнаними арбітражними центрами, де розглядається більшість комерційних спорів, є Лондон, Париж, Гонконг, Сінгапур, Женева, Гамбург та Нью-Йорк. Не слід забувати також і про Стокгольм – популярне місце для проведення арбітражу ще з часів, коли його обирали як нейтральне місто, де можна було розраховувати на однакове безстороннє ставлення як до суб’єктів господарювання з соцтабору, так і з капіталістичних країн. Нині Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма (SCC) користується особливою популярністю як місце розв’язання правових спорів за участю російських та китайських сторін.

В сучасному світі спостерігається потужний розвиток таких арбітражних центрів як Гонконг (HongKongInternationalArbitrationCentre) та Сінгапур (SingaporeInternationalArbitrationCentre). Економіка цих країн виправдовує званнятакої, що розвивається. Тут зміцнюється матеріально-технічна база, збільшується кількість досвідчених арбітрів, які мають високу юридичну кваліфікацію і практикують у цих інституціях. Розвивається також і національне арбітражне законодавство цих країн, поліпшується репутація арбітражних інституцій та поширюється визнання HKIAC іSIAC як провідних центрів вирішення комерційних спорів, у тому числі тих, що виникають з відношень торговельного мореплавства. Серед європейських арбітражних інституцій, що динамічно розвиваються, можна виділити Німецьку асоціацію морського арбітражу (GMAA) у Гамбурзі.

Безсумнівно,загальновизнаним лідером у царині міжнародного торговельного та морського арбітражу залишається Лондон, який вже давно здобув славу центру надзвичайно дружньої арбітражу юрисдикції та зручного місця для проведення арбітражного процесу. Досить вагомим фактором, який впливає на обрання місця проведення арбітражу, є матеріальне право, що застосовується до суті спору. Англійське право – це правова система, яка найчастіше використовується при укладенні торговельних контрактів. Згідно з експертною оцінкою, більше ніж 40% усіх міжнародних торговельних договорів у сфері приватноправових відносин підпорядковуються англійському праву, а вгалузі морської торгівлі – майже всі. А якому арбітражу зручніше розглядати та вирішувати спір, щовиник з правових відносин, врегульованих англійським правом? Зрозуміло – англійському.

Велике значення має й процесуальна форма, в якій розв’язується юридична суперечка. Загальновідомо, що на відміну від більшості юрисдикцій, арбітражні рішення можна оскаржувати в англійському суді. Здавалося б, це може ускладнити процес та позбавити його найбільшої вигоди – уникнення державного судочинства. Але ж ні! Англійська судова система небезпідставно вважається найбільш надійною та зрозумілою. Оскарження арбітражних рішень скоріше є винятком із загального правила та підпорядковується прозорому правилу – оскарження допускається лише щодопитань права, а не факту. Британський суд підходить до перегляду рішення арбітражного трибуналу дуже обережно, вказуючи лише на правові помилки, та, як правило, робить свої зауваження і повертає відповідне рішення назад в арбітраж для виправлення. Англійська мова, якою зазвичай користується арбітраж та суд, дуже зручна для ділового спілкування. Зрозуміло, що не лише морські спори вирішуються у Лондоні. Дуже важливим для України є вирішення торговельних спорів, пов’язаних з поставками зернових та олійно-жирових культур. Саме у Лондоні знаходяться провідні арбітражі, які розглядають та розв’язують спори у цій царині (FOSFA та GAFTA, відповідно).

Хоч конкуренція між арбітражними інституціями в останні декілька років за «споживача» посилилася, варбітражі Лондонської асоціації морських арбітрів (LMAA) розв’язується більше морських спорів, ніж у всіх інших морських арбітражах по всьому світу разом узятих. Англійський арбітраж відповідає на виклики сучасності, зокрема тим, що розширює діапазон предмета спорів, які можуть у ньому вирішуватися. Так, наша юридична фірма Interlegalу2105 р. супроводжувала у LMAA арбітражну справу, в якій трибунал розглядав неспецифічний для LMAA спір з виконання договору міжнародної купівлі-продажу товарів.

Значні дискусії велися у 2015 р.у зв’язку з санкціями Європейського Союзу щодо Росії та можливим їхнім впливом на європейські арбітражні інституції, а саме на правові суперечки за участю російських суб’єктів господарювання. Підхід російських компаній найкраще видно з результатів опитування, проведеного Російською арбітражною асоціацією. Більше ніж 50% опитаних заявили, що політична ситуація змінила ставленняєвропейських арбітрів до російських компаній. Було запропоновано, зокрема, перенести розгляд спорів в азійські арбітражі.

У відповідь на стурбованість з приводу впливу міжнародних економічних санкцій Євросоюзу на арбітражний процес такі провідні арбітражні інституції як Міжнародна торговельна палата (ICC), Лондонський міжнародний арбітражний суд (LCIA) та вже згадуваний SCC у серпні 2015 р.опублікували спільну статтю, у якій дали практичні роз’яснення про санкції та їхній потенціальний вплив на міжнародні арбітражні провадження, що ведуться арбітражними інститутами, які знаходяться у ЄС. Було пояснено, що санкції поширюються лише на обмежене коло осіб, і до російських сторін не буде застосовуватись якийсь спеціальний режим, відмінний від того, що застосовується до осіб з інших юрисдикцій.

Водночас, було зазначено, що можуть виникати ситуації, коли дія санкцій вплине на арбітражну процедуру, наприклад, якщо одна зі сторін процесу виявиться особою або контролюється особою, включеною до списку осіб, які підпадають під дію санкцій, запроваджених ЄС. Для такого випадку дається наступна рекомендація: звернутись за дозволом на звільнення від застосування законодавства щодо санкцій, направленого на заморожування грошових коштів, зокрема плати за юридичні послуги. Хоча політизованість питання очевидна, більше ніж 55% російських респондентів підтвердили, що і надалі будуть використовувати арбітражні застереження, в яких передбачається європейський арбітраж. Заданими SCC і LCIA, кількістьарбітражних проваджень за участю сторін з Російської Федерації не зменшилась, у порівнянні з минулими роками. Близько третини справ, що розглядаються тепер, проходять за участю російських сторін. І це не дивно, адже на відміну від санкцій щодо Північної Кореї або Ірану, санкції щодо Росії не передбачають її ізоляцію від зовнішніх ринків.

Спрощення арбітражних процедур, процесуальна параноя та інші тенденції 

Однією з тенденцій, поза сумнівом, є зростання популярності спрощених арбітражних процедур. 92% респондентів схвалюють наявність спрощених процедур поряд зі звичайними арбітражними правилами, причому 33% опитуваних вважають, що спрощені процедури обов’язково мають передбачатися інституційними арбітражами. Так, у LMAA існує SmallClaimsProcedure, згідно з якою сторони самі можуть визначати ліміт ціни позову, який розглядатиметься за правилами LMAA SmallClaimsProcedure. Ця процедура, зокрема, визначає фіксований гонорар арбітра за весь процес, а також впроваджує обмеження на об’єм документів, що подаються сторонами. Спрощені процедури допомагають зменшити затрати на арбітражний процес. Не випадково 68% респондентів вказали, що основним показником, який стримує популярність арбітражу як способу вирішення спорів, є саме висока вартість процесу. Дуже часто, особливо це помітно на пострадянському просторі, сторони приваблює«гучна» назва арбітражних інститутів. Отже, при підготовці контрактів їхні сторони завчасно не замислюються над сумами арбітражних витрат. А у великих арбітражних інституціях такі витрати можуть бути досить значними(4-значними та навіть 5-значними, залежно від ціни позову).

Так звана процесуальна параноя – ще одна тенденція сучасного арбітражу, що сприймається юристами у негативному плані. Це ситуація, коли арбітражний трибунал неохоче здійснює процесуальні дії, направлені на завершення розгляду справи, оскільки побоюється подальшого оскарженняарбітражного рішення з формальних підстав (неповне вивчення матеріалів справи, процедурні порушення тощо). На практиці це виражається у прийнятті нових доказів на пізніх стадіях процесу, у подовженні строків подачі документів та інших подібних діях.

Не секрет, що англійська юрисдикція вважається однією з найбільш дружніх арбітражу, якщо не найбільш дружньою серед усіх. У той же час, простота арбітражного процесу та остаточність арбітражного рішення є безсумнівними перевагами міжнародного торгового арбітражу. Тож суперечностітут-таки є. Адже специфікою англійського арбітражного процесу єможливість оскарження рішення арбітражу як у державному суді, так і в арбітражному порядку. Наприклад, вже згадані популярні арбітражі Міжнародної федерації торгівлі зерном (GAFTA) та Федерації асоціацій торгівлі оліями, насінням олійних культур і жирами (FOSFA) мають апеляційну інстанцію. Причому останнім часом спостерігається тенденція посилення контролю державного суду щодо арбітражу взагалі, а також апеляційних інстанцій цих арбітражних інститутів зокрема. Взагалі, сторони в арбітражній угоді можуть виключити можливість оскарження арбітражного рішення, однак вони дуже мало користуються таким правом. На питання про те, чи слід допускати можливість оскарження рішень міжнародного комерційного арбітражу, значна більшість (77%) респондентів відповіли – «ні». Але щодо інвестиційного арбітражу більшість була вже не такою значною – 61%. Таким чином, можна дійти висновку, що більшість респондентів віддають перевагу арбітражу, який приймає остаточні рішення, якінеможна оскаржити.

Дещо несподівані результати дала відповідь на питання про те, якому саме порядку оскарження арбітражного рішення віддається перевага. 55% опитаних віддали перевагу можливості оскарження рішення арбітражу вдержавному суді перед суто арбітражним порядком оскарження рішення інвестиційного арбітражу. Що ж до загального міжнародного комерційного арбітражу, то більшість (52%) респондентів віддають перевагу саме арбітражному способу оскарження арбітражного рішення.

   З достатньою ясністю прослідковується тенденція зростання об’єму нормативного матеріалу, яким забезпечується регулювання процедури розгляду та вирішення спорів у міжнародному комерційному арбітражі. Окрім арбітражних регламентів затверджуються різні рекомендації та посібники. Тому постає природне питання: чи не дуже великий цей об’єм, тобто чи не став міжнародний комерційний арбітраж зарегульованим. Позитивно на це питання відповіли 17% опитаних, а 10% вважають, що врегулювання відносин з приводу розгляду та вирішення спорів у порядку міжнародного комерційного арбітражу все ще недостатнє. Переважнабільшість (70%) респондентів вважають, що ці відносини врегульовано цілком адекватно. Такі результати опитування видаються досить передбачуваними та показують, що зусилля щодо врегулювання таких непростих правових відносин, які складаються у процесі міжнародного комерційного арбітражу, приносять свої плоди. При цьому існує потреба у ще більш тонкому регулюванні окремих відносин та аспектів міжнародного арбітражного процесу.

Наприклад, інститут надзвичайного арбітра, який передбачається варбітражних правилах, останнім часом здається ще недостатньо врегульованим.У 2012 р.були прийняті правила процедури LMAA у новій редакції:LMAA Terms (2012),          LMAA IntermediateClaimsProcedure (2012), LMAA SmallClaimsProcedure (2012).

   Умови (LMAA Terms) – Регламент LMAA, а IntermediateClaimsProcedure та SmallClaimsProcedure, відповідно, Процедура розгляду позовів середнього розміру та Процедура розгляду невеликих позовів. Нова редакція цих правил відповідає сучасним течіям арбітражної практики та потребам учасників арбітражних проваджень. Асоціація – LMAA приділяє значну увагу змісту цих Правил, він має відповідати Закону Великобританії «Про арбітраж» від 17.06.1996 р. Диспозитивність цього Закону та гнучкість Регламенту LMAA можна показати на такому прикладі: законом передбачається, що трибунал складається з однієї особи, якщо сторони спору не досягли згоди щодо питання кількості та порядку призначення арбітрів, а Регламентом – з трьох осіб.

Висновки

Хоча останнім часом у світі росте напруженість, і можна констатувати, що міжнародні спори, особливо міждержавні, дуже часто виходять за рамки правових, міжнародний комерційний арбітраж як механізм розв’язання приватноправових торговельних спорів (зокрема, у сфері морської міжнародної торгівлі) не втрачає своєї популярності та навіть розвивається географічно, тобто екстенсивно, таінтенсивно – шляхом створення нових правових та організаційних інститутів. Прикладом розвитку географічно-екстенсивного характеру є організація у Стамбулі нового інституційного арбітражу (IstanbulArbitrationCentre) у 2015 р., до складу якого входять два арбітражних суди (для внутрішніх та для міжнародних спорів, відповідно). Прикладом інтенсивного розвитку може бути Сінгапурська палата морського арбітражу (SCMA). Вперше SCMA була заснована у 2004 р. в якості підрозділу SIAC. Однак виявилось, що здобути популярність у морському cпівтоваристві не так просто. Тому у 2009 р. SCMA була заново заснована як особливий морський арбітражний інститут. У правилах SCMA почав використовуватися підхід, давно притаманний LMAA (тобто SCMA беремінімальну участь вадмініструванні арбітражного процесу та лише у разі необхідності).

Загальними тенденціями морського та взагалі комерційного арбітражу є спрощення процесу, його прискорення та здешевлення, а також розширення спектру спорів, які потенційно може розв’язувати арбітражна інституція, шляхом визначення можливості розгляду та вирішення неспецифічних спорів у спеціалізованих арбітражних інституціях. Хоча морський арбітраж – це взагалі-то торговельний, тобто господарський арбітраж, він може розглядати спори, які виходять за рамки суто підприємницьких. Водночас, спостерігається значний розвиток саме спеціалізованого комерційного арбітражу, зокрема морського.

Загалом,росте культура міжнародного комерційного арбітражу, хоча він і досі не позбавлений деяких недоліків, зокрема можливості затягування арбітражного розгляду з боку не досить добросовісних сторін, чому може сприяти так звана процесуальна параноя з боку трибуналу.

Однак, незважаючи на окремі недоліки, переваги міжнародного комерційного арбітражу та спеціалізованого інституційного арбітражу, особливо перед державним судом, при розв’язанні міжнародних спорів сумніву не викликають.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати