27 серпня 2013, 14:52

Правове регулювання міжнародного арбітражу в Україні

Плани на наступну «п’ятирічку»

Опубліковано в №33-34 (375-376)

Сергій Гришко «CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang» Координатор практики вирішення спорів

Якщо порівнювати інститут міжнародного комерційного арбітражу з людиною, то український арбітраж зараз тільки входить у дорослий вік. Торік своє двадцятиріччя відсвяткував Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово­промисловій палаті України (далі – МКАС). Наступного року ми будемо святкувати двадцятиріччя Закону України «Про Міжнародний комерційний арбітраж», прийнятого у 1994 року на основі Типового Закону ЮНСТІРАЛ 1985 року. А вже цього року свою першу річницю відмітить Українська арбітражна асоціація.

Отже, український арбітраж молодий та амбіційний. У своєму достатньо молодому віці він вже досяг значних успіхів, адже саме в українському МКАСі розглядається рекордна кількість справ щороку.

Водночас, почивати на лаврах ще зарано. За Україною міцно й надійно закріпився ярлик «ворожої» до арбітражу держави. Проте арбітраж – це «найвищий пілотаж юриспруденції», і країни, де розвивається міжнародний арбітраж, будуть завжди серед розвинених правових систем. Чи достатнім та сучасним є правове регулювання міжнародного арбітражу в Україні? У цій статті автор спробував дуже стисло окреслити ті правові проблеми, які відносно просто вирішити шляхом внесення змін до законів України, упродовж достатньо короткого строку, наприклад п’яти років.

 

Проблема № 1: як забезпечити позов?  

На відміну від державних судів, повноваження міжнародного арбітражу ґрунтуються на повазі до договору. Таким чином, арбітраж не має влади над сторонами спору, окрім тієї, яку вони самі йому дали своє згодою. Ця демократична конструкція має суттєвий недолік – не можна запобігти уникненню відповідальності за порушення договору через арешт майна чи інші заходи забезпечення позову. Так, хоча арбітри можуть винести заборону на відчуження майна відповідачем, виконання такої заборони буде цілком на совісті відповідача. Накласти повноцінний арешт з виконанням через Державну виконавчу службу для забезпечення позову в міжнародному арбітражі українське законодавство не дозволяє. З огляду на те, що сучасні арбітражні процеси можуть тривати місяцями та навіть роками, можливість отримати ефективне забезпечення позову є вкрай важливою.

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати