8 вересня 2014 р. Міністр закордонних справ України Павло Клімкін передав Секретарю Міжнародного кримінального суду (ІСС) в Нідерландах (м. Гаага) Заяву від України про визнання юрисдикції Суду щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Згідно з текстом Заяви Верховної Ради України, яка датована 4 лютого 2015 р., Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо злочинів, передбачених ст. 7 (злочини проти людяності) та 8 (військові злочини) Римського статуту, починаючи з 20 лютого 2014 р. і по теперішній час, вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР».
Наведена заява є другою, у квітні 2014 р. Україна подала до Міжнародного кримінального суду схожу заяву про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо діянь, скоєних попередньою владою з 21 листопада 2013 р. до 22 лютого 2014 р.
Маю думку, що ці заяви, насамперед, мають політичний характер, разом з тим, Міжнародний кримінальний суд – орган, компетентний притягти до відповідальності і колишнього президента країни, і політиків сусідньої держави за усі можливі протиправні діяння, які вони вчинили. Україна все ж знайшла вихід, не зважаючи на те, що не ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду – основний документ, яким керується суд у своїй діяльності. Римський статут був затверджений на дипломатичній конференції у липні 1998 р. На основі Римського статуту в 2002 р. в Гаазі створено Міжнародний кримінальний суд, який діє на підставі цього Статуту. Україна підписала Римський статут у 2000 р., однак не ратифікувала його. У 2001 р. Президент України Л.Д. Кучма офіційно звернувся до Конституційного суду України з проханням роз’яснити чи відповідає Римський статут Конституції України. Згідно з висновком Конституційного суду України від 11 липня 2001 р. №3-в/2001 (справа про Римський статут), Конституційний суд України визнав Римський Статут Міжнародного кримінального суду, підписаний від імені України 20.01.2000 р., таким, що не відповідає Конституції, а саме таке положення: «Міжнародний кримінальний суд ... доповнює національні органи кримінальної юстиції». Конституційний суд України обґрунтовував свою позицію тим, що на відміну від міжнародних судових органів, передбачених ч. 4 ст. 55 Конституції України, які за своєю природою є допоміжними засобами захисту прав і свобод людини та громадянина, Міжнародний кримінальний суд доповнює систему національної юрисдикції, а це не відповідає і не передбачено розділом VIII «Правосуддя» Конституції України. Відтак, Україна спочатку повинна була змінити Конституцію, а лише потім приєднатися до Римського Статуту. Разом з тим, попри всі перепони зовнішніх та внутрішніх ворогів держави та народу, Україна підписала Угоду про асоціацію між Україною та Європейським союзом відповідно до ст. 8: «сторони співпрацюють з метою зміцнення миру та міжнародного правосуддя шляхом ратифікації та імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) 1998 р. та пов’язаних з ним документів». Наведена норма прямо зобов’язує ратифікувати та імплементувати Римський статут у національне законодавство.
У лютому 2015 р. в Парламенті знову точилася дискусія щодо ратифікації Римського Статуту і внесення змін до Конституції. Висловлювалася позиція, що народ України в таких складних умовах буде не готовий прийняти зміни до Конституції. Однак РНБО заявило про те, що ратифікуючи Римський Статут, судовий розгляд може розпочатися не за ініціативою України, а Російської Федерації. Така позиція державної влади жорстко критикувалася. Володимир Василенко – суддя Міжнародного кримінального трибуналу з колишньої Югославії (2002-2005), представник України при ЄС і НАТО, заслужений юрист України в інтерв’ю видавництву «Ракурс» 03.02.2015 р. висловив таку позицію: «Міжнародний кримінальний суд не прийме від уряду Російської Федерації жодної заяви, бо вона також не ратифікувала Римський статут. Звичайно, Росія може звернутися до МКС з разовим визнанням його юрисдикції. Однак я певен, що цього не станеться, бо саме Росія здійснила акт агресії проти України, це відомо всьому світові, і саме особовий склад збройних сил Росії та їхні найманці чинять на території України воєнні злочини та злочини проти людяності. Доказів про їхню злочинну поведінку більш ніж досить».
Втішає, що Україна в цих складних і сумбурних умовах знайшла вихід – звернення до Міжнародного кримінального суду ad hoc. Разом з тим, відкритим залишається питання щодо відповідності такого звернення держави Україна до Міжнародного кримінального суду положенням Конституції України, адже розділ VIII «Правосуддя» залишився незмінним. Безпосередньо в Римському статуті передбачено право держави, яка не є учасником Статуту, визнати юрисдикцію суду шляхом подання заяви до Секретаря Суду з проханням визнати юрисдикцію суду щодо певного злочину. Держава, яка визнала юрисдикцію Суду повинна співпрацювати з Судом без будь-яких затримань та виключень. У Заяві держави Україна вказано, що вона визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду з метою притягнення до кримінальної відповідальності у Міжнародному кримінальному суді за злочини проти людяності, воєнних злочинів, скоєних на території України, починаючи з 20 лютого 2014 року і по теперішній час, вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», яких визначить прокурор Міжнародного кримінального суду. Подання Заяви про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду є лише початком можливої процедури. Крім наведеного, Україна може надати певні документи Прокурору суду з проханням провести розслідування фактів, що були б доречними задля прискорення процесу розслідування. Прокурор суду може звернути увагу на певні обставини та факти самостійно. Разом з тим, Прокурор вирішує на підставі всіх отриманих матеріалів, чи існує достатньо підстав для порушення кримінального провадження і звертається з проханням надати санкцію для проведення розслідування до Палати попереднього провадження. Палата попереднього провадження досліджує питання юрисдикції та прийнятності справи й дає санкцію на початок розслідування. Надалі Палата попереднього провадження затверджує обвинувачення і передає справу до суду. Варто звернути увагу на покарання, які можуть бути застосовані Міжнародним кримінальним судом. Так, суд може позбавити волі на строк до 30 років або ж застосувати довічне позбавлення волі в тих випадках, коли це виправдано винятково тяжким характером злочину й індивідуальними обставинами особи, визнаної винною у його здійсненні. Крім позбавлення волі, Суд може призначити штраф або конфіскацію прибутків, майна та активів, отриманих прямо або побічно в результаті злочину.
Беззаперечно, звернення до Міжнародного кримінального суду в Гаазі – це шанс для України, шанс покарати винних і змістити важелі впливу у світовій політиці, довести, що агресія однієї держави проти народу іншої – неприпустима в XXI столітті та буде покарана.