Вже протягом 8-ми років Україна є членом Світової організації торгівлі. Як запевняли очільники держави перед вступом до СОТ, приєднання до спільноти держав-членів Організації має відкрити українському бізнесу шляхи на терени європейського континенту. Тоді вступ України фахівці розцінили як перевагу. Сьогодні ж спеціалісти говорять про те, що цей крок був скоріше політичним, а не економічним рішенням. Чому змінились думки експертів, чим насправді є СОТ для України та Україна для СОТ, а також коли національний бізнес зможе конкурувати на рівні з європейським – з’ясовувала «Юридична Газета».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зелена скринька для України
Серед іншого, цікавість редакції Світовою організацією торгівлі була підігріта тематичним заходом, ініційованим Комітетом з міжнародного права Асоціації правників України (далі – АПУ). Для обговорення ключових моментів членства у СОТ, напрямків торгової політики й практики вирішення міжнародних торгових спорів в рамках СОТ були запрошені юристи, представники Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (далі – МЕРТ), а також іноземні експерти.
Дискусія розпочалась із доповіді директора Департаменту МЕРТ з доступу до ринків та співробітництва з СОТ В’ячеслава Цимбала, який коротко охарактеризував місце України у СОТ та проблеми, які доводиться долати державі на шляху свого торговельного становлення. Найбільшою з цих проблем, на думку чиновника, є те, що зобов’язання України (в тому числі й ті, які вона взяла на себе в частині аграрного сектору) відповідають зобов’язанням держав з розвиненою економікою, тоді як національній економіці до ідеалу ще дуже далеко.
«По суті, ми приєдналися на умовах СОТ плюс-плюс. Ми відмовились від експортних субсидій, суттєво лібералізували ринок імпортної продукції – у нас середня арифметична ставка на сільськогосподарську продукцію складає приблизно 11%, на промислові товари – близько 5%. Це майже зобов’язання розвинутих країн. Водночас у нас немає внутрішньої підтримки сільського господарства, яка давала б нашим виробникам суттєву можливість використовувати субсидії так званої жовтої скриньки. Ми орієнтуємося на зелену скриньку – це необмежені субсидії, але вони не пов’язані з продуктом або експортом. Наразі Україна намагається знайти баланс між своїми зобов’язаннями та підтримкою вітчизняного виробника», – доповів спікер.
У той же час українські підприємці, з якими згодом поспілкувалася «ЮГ», не можуть розгледіти таких спроб і досі. Вони закидають парламентарям небажання почути вітчизняних виробників. Як приклад, фахівці приводять досвід Таїланду, влада якого субсидує виробництво вітчизняного рису: злакові закуповуються у місцевих виробників за ціною вищою, ніж ринкова, а реалізовуються серед малозабезпечених верств населення за ціною нижчою, від ринкової. Тим самим Таїланд порушує свої зобов’язання, взяті в рамках СОТ, однак інші учасники Організації намагаються знаходити компроміси у цій ситуації.
До впровадження державних програм підтримки вітчизняного підприємництва закликають Уряд і в Українському союзі промисловців та підприємців. Віце-резидент союзу Юлія Дроговоз надала ексклюзивний коментар «ЮГ».
За кошти американських платників податків
Чи буде така підтримка найближчим часом – залишається невідомим. Однак у бізнесовому середовищі розробляються відповідні законодавчі ініціативи. Зокрема, Голова Ради Федерації роботодавців України Дмитро Олійник у коментарі «ЮГ» зауважив, що певні напрацювання вже представленні до парламенту, а їх впровадження залежить від політичної волі. Проте, вочевидь, нардепи більше розраховують на залучення іноземних проектів та закордонних інвесторів. Про те, чим останнє може обернутися для України, можна прочитати у коментарі Ю. Дроговоз.
А ось про один із проектів, який стартував ще у квітні минулого року, повідав його постійний радник Маріус Бордалба. Проект належить Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та має назву «Проект з торговельної політики України» (USAID Trade Policy Project). Він розрахований на 2 роки й покликаний допомагати МЕРТ у питаннях, пов'язаних із діяльністю України в СОТ. У свою чергу, це повинно сприяти розширенню експортних можливостей приватного сектора та диверсифікації експортних ринків України.
Експерти проекту переконані, що для досягнення цієї мети посадовим особам МЕРТ потрібно навчитися повною мірою використовувати переваги членства у СОТ, ефективно застосовувати всі інструменти, які надає система багатосторонньої торгівлі СОТ, а також вміти захищатися від недружніх дій торгових партнерів усіма способами, передбаченими угодами СОТ.
Особливості захисту
Про механізми подібного захисту розповів колега В. Цимбала – заступник директора Департаменту торговельного захисту МЕРТ Юрій Козленко. За словами пана Козленка, існує домовленість про правила та процедури регулювання суперечок, якими визначено процедури, підстави оскарження будь-яких рішень інших країн-членів СОТ щодо обмежень експорту, в тому числі продукції українського походження. Спір у СОТ можна вирішити між двома або більше членами Організації. Наприклад, коли одна держава стверджує, що дія нормативного акту іншої держави наносить шкоду її національним інтересам.
У червні місяці Кабмін прийняв постанову, якою затвердив Порядок захисту прав та інтересів України в торговельно-економічній сфері з використанням механізмів врегулювання торгових суперечок в рамках СОТ. Зазначений Порядок врегульовує механізми співпраці центральних органів виконавчої влади України, дипломатичних представництв, заінтересованих організацій, яким чином починати процедуру проведення консультацій, а також яким чином проводити та супроводжувати суперечку.
Ю. Козленко навів наступний приклад: наразі Україна є відповідачем в одній справі – це продовження та зміна антидемпінгових заходів щодо імпорту нітрату амонію походженням з Російської Федерації. РФ у травні минулого року звернулась до України щодо проведення консультацій. Україна погодилася провести ці консультації. Протягом проведення консультацій Україна та РФ не досягли взаємоприйнятного рішення, а саме: РФ вважає, що Україною неправильно було збільшено ставку антидемпінгового мита на аміачну селітру походженням з РФ; позиція України полягала в тому, що заходи збільшення були проведені чітко та згідно з Угодою СОТ про антидемпінг.
Зараз ця суперечка знаходиться на етапі погодження складу групи експертів. Якщо склад не буде погоджений між сторонами та не буде досягнуто консенсусу, то РФ матиме право подати на адресу генерального директора СОТ вимогу про призначення групи експертів. Після подачі такої вимоги та після затвердження групи експертів група почне свою роботу.
На переконання юриста АФ «Сергій Козьяков та Партнери» Олесі Кривецької, подібний механізм не вичерпує усі способи захисту та представництва бізнесу на міжнародному рівні. У своїй презентації під час засідання Комітету АПУ з міжнародного права вона також наголосила на тому, що останнім часом Україна змінила свою позицію у СОТ, почавши активно використовувати інструменти організації для просування інтересів вітчизняного бізнесу (від багатосторонніх консультацій до розв’язання торгових спорів).
Однак самі підприємці впевнені, що спочатку проблеми потрібно вирішувати всередині країни. Як зауважив Голова ВГО «Союз захисту підприємництва» Сергій Доротич у коментарі «ЮГ», український бізнес грає за правилами, відмінними від європейських стандартів.
Коментарі:
Сергій Доротич, Голова ВГО «Союз захисту підприємництва»
Ключовий аспект, який пояснює, чому український бізнес фактично не має перспектив, я проілюструю на прикладі. Уявіть собі, що є дві команди: одна грає у футбол, а інша – у волейбол. Чи можна визначити, яка команда є сильнішою? Так само і з українським бізнесом. Він грає у зовсім іншій системі координат, за іншими законами, які не є ринковими та не працюють за загально усталеними практиками в податковому, адміністративному, державному регулюванні тощо. У нас все працює інакше. Якщо з’являються якісь позитивні тенденції, то вони є короткотерміновими та пов’язаними з певними коливаннями на ринку. Однак довгострокових перспектив у тій ситуації, яка на сьогодні склалася, в українського бізнесу немає.
Це підтверджують дії нашої влади. Що відбувається сьогодні? Фактично, йде глобалізація, поступово встановлюється монополія для іноземного бізнесу. Якщо поглянути на останні події, видно, що наш Уряд не має часу зустрічатися з національним виробником та обговорювати проблеми вітчизняних підприємців. Вони зустрічаються з представниками європейських бізнес-асоціацій, Американської торгово-промислової палати (тобто з тими, хто лобіює інтереси іноземного бізнесу).
Якщо дослідити процеси, які відбуваються в регіонах (у столиці вони не так помітні), можна виокремити сталу схему: з’являється представник іноземної компанії, знищує або спочатку скуповує, а потім знищує своїх конкурентів. Яскравим прикладом є так звана молочка. Зараз на ринок зайшли іноземні компанії, які майже не виробляють головну для молочної галузі продукцію – молоко, сметану, сир, заміщуючи це все йогуртами та кефірами. Вони створюють конкуренцію для національних виробників, з якою останні не можуть впоратися.
Аналіз цієї ситуації в Україні не проводиться, а всі кошти й допомога направлені на підтримку процесу життєздатності робочої сили. Вони не спрямовуються у розвиток нашого промислового потенціалу. Ми не видаємо дешеві кредити, не стимулюємо вітчизняного товаровиробника, не запроваджуємо наукові розробки та новітні технології. А не запроваджуючи цього, ми не маємо перспектив.
На жаль, наш Уряд не обрав польський шлях. Єдина країна, яка змогла знайти себе в Європі, це Польща. Вона змінила свої правовідносини та не пішла тим шляхом, яким пішла Болгарія, Румунія і Прибалтика. Польща зробила ставку на розвиток вітчизняного підприємництва та створення всіх умов для цього – підготовка кадрів, розвиток вітчизняної науки, стимулювання бізнесу завдяки податковим пільгам і дотаціям. У нас цього немає.
Дмитро Олійник, Голова Ради Федерації роботодавців України
Ми не враховуємо позицій, на яких працює глобальна економіка. Вона працює за конкурентним принципом: країни конкурують між собою за ринки, за продаж своїх товарів, за експорт, за робочі місця, за інвестиції тощо. Тобто стосовно кожної з цих позицій точиться конкурентна боротьба. На жаль, виходячи з тієї логіки та економічної політики, яка вже протягом тривалого часу існує в Україні в законодавчому полі та у діях влади, ця політика не сприяє промисловому й економічному розвитку, свободі ринку та ін.
Як ми можемо говорити про покращення наших позицій на європейському ринку, якщо у нас практично кожного дня відбуваються рейдерські напади? Як ми можемо говорити про те, що будемо збільшувати експорт до Європи, якщо у нас від експорту не повертається ПДВ? Це прості моменти, але вони критично впливають на місце України в різноманітних європейських та світових рейтингах. Я вже не говорю про те, що захист прав власності, довіра до судової влади та й до влади взагалі в Україні не на найвищому рівні. Все це визначає ступінь довіри інвесторів до країни. Іноземні інвестори не бажають інвестувати в українську економіку.
До слова, відповідні законодавчі ініціативи вже є. Нещодавно був напрацьований законопроект про спеціальні режими сприяння інноваційній та інвестиційній діяльності. У цьому документі закладається кілька основних підвалин. Зокрема, пропонується прискорити амортизацію. Це досвід Словаччини, Польщі, Туреччини, які застосовують прискорену амортизацію. Також для інвесторів, які інвестують більш ніж визначену проектом суму та планують ввозити в Україну новітні технології, податковий вексель на ввізний ПДВ та на мито пропонується встановити на 3 роки. Такому інвестору пропонується надати преференцію на 50% від чинної ставки ЄСВ на нові робочі місця тощо.
Коли ми вступали до СОТ, політична мотивація вступу превалювала над економічною. Швидкість вступу була такою, що наносила шкоду нашим національним інтересам. Ми не захистили національну економіку. До того ж ми не були готовими конкурувати з європейськими ринками. У нас дорогі кредити, корупція, недолуге виконання в податковій системі та системі адміністрування. Однак у таку країну дуже зручно ввозити товари. Тобто ми відкрилися, ми приймаємо товари з інших країн, але ми не готові експортувати, оскільки економіка не конкурентна. Тому всі зусилля потрібно спрямувати на те, щоб створити конкурентну економіку. Лише тоді, коли ми створимо конкурентну економіку, угоди СОТ та ЄС підуть у плюс. Поки що наша економіка не конкурентна, а це є мінусом.
Юлія Дроговоз, Віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців
Ми очікували, що вступ до СОТ забезпечить нам підтримку з боку європейських інвесторів. Однак є певні вимоги до якості, сертифікації української продукції. Українську продукцію потрібно приводити у відповідність до таких вимог, а це вимагає тривалого перехідного періоду. Зараз багато вітчизняних підприємств не мають належних економічних можливостей, аби забезпечити відповідність європейським вимогам.
Звісно, існують і такі, що самостійно спромоглися реорганізуватися, «дотягти» стандарти своєї продукції до європейських та отримати відповідні сертифікати. Вони вийшли б на європейські ринки і без вступу до СОТ. На жаль, таких підприємств меншість. Більшість же українських підприємств потребують допомоги з боку держави у вигляді державних програм. На сьогодні таких програм немає.
На мою думку, ті преференції, які надало українському бізнесу долучення до СОТ, ми не навчилися використовувати у повному обсязі. Тому навіть при імпорті продукції, яка може займати передові позиції в Європі, ми зіштовхуємося зі спробами перешкоджання її потраплянню на ринки. Це нормально, адже кожна держава вболіває за власного виробника, а конкуренцію ніхто не скасовував.
Основні економічні консультанти українського уряду – це Європейська бізнес-асоціація та Американська торгова палата. До об’єднань, які представляють український бізнес, вже давно ніхто не прислуховується. Урядовці пояснюють свою байдужість необхідністю першочергового захисту інтересів підприємств, які представляють іноземних інвесторів або мають іноземні інвестиції. Тому голос таких підприємств останнім часом був вирішальним.
Водночас ніхто не намагається захистити внутрішній ринок та внутрішнього інвестора. Немає державної програми, яка підтримувала б внутрішні інвестиції. Іноземні інвестиції гарні, однак ми повинні мати чітке уявлення про те, на що спрямовані ці інвестиції та що ми хочемо отримати від них. Якщо ці інвестиції сприятимуть тому, щоб використовувати Україну як сировинний придаток або як майданчик для переробки усілякого непотребу, то ми не лише не маємо їх допускати, а й повинні розробити механізми захисту від них.
Поки що ми не бачимо програми інвестування, окрім того, що урядовці бажають залучати приватних інвесторів до об’єктів приватизації. У зв’язку з тим, що досі всі конкурси з приватизації цих об’єктів були провалені, виникає ризик, що ці об’єкти будуть придбані зацікавленими особами за заниженими цінами.
Олеся Кривецька, юрист АФ «Сергій Козьяков та Партнери»
По-перше, система права СОТ – це комплекс міжнародно-правових норм і стандартів, які визначають межі дозволенного та забороненого в міжнародній торгівлі для 164-х членів організації. Таким чином, український бізнес працює в системі чітких і передбачуваних правил. По-друге, система права СОТ – це комплекс міжнародно-правових зобов‘язань членів СОТ, що сприяють поступовому відкриттю іноземних ринків для українського бізнесу.
Вступаючи у СОТ, держави йдуть на значні поступки, відмовляючись від квотування та повної заборони імпорту, від експортних субсидій промислових товарів, від надання необґрунтованих преференцій товарам і послугам з окремих держав (за відсутності чинних угод про преференційну торгівлю).
Однак на практиці не так легко перетворити торгові поступки інших членів СОТ у комерційні можливості для українського бізнесу. Адже часто держави, лібералізуючи доступ на власний ринок для іноземних (у тому числі українських товарів і послу), намагаються захистити інтереси своїх національних виробників шляхом встановлення додаткових внутрішніх процедур та формальностей.
Держави, представляючи інтереси національного бізнесу, можуть користуватися такими інструментами СОТ:
- Висвітлення торгових обмежень у рамках робочих органів СОТ
Україна системно ініціює обговорення проблемних обмежувальних заходів (переважно введених Росією) на засіданнях профільних комітетів і навіть Генеральної ради СОТ. Також Україна має право порушувати важливі для вітчизняного бізнесу питання під час періодичних оглядів торгової політики членів СОТ. У зв‘язку з цим Міністерство економічного розвитку і торгівлі України зараз проводить опитування українського бізнесу (напередодні Огляду торгової політики Росії, яке планується на 28-30.09.2016 р.). Такий інструмент зумовлює репутаційні втрати для членів СОТ, які порушують стабільність міжнародної торгової системи, встановлюючи необґрунтовані обмеження для українських товарів і послуг.
Крім того, в рамках засідань робочих органів СОТ представники України мають змогу додатково проводити двосторонні консультації щодо бар'єрів, встановлених окремими партнерами для українських товарів. Серед таких питань – скасування антидемпінгових заходів, які були введені США та деякими іншими державами проти імпорту української продукції ще до вступу України в СОТ.
- Ініціювання спорів у рамках СОТ
За 8 років свого членства в СОТ Україна ініціювала 5 спорів (у тому числі 2 проти Росії), у 3 спорах брала участь як відповідач, у 13 – як третя сторона.
- Представництво інтересів бізнесу в переговорному процесі з іншими членами СОТ
Цей механізм може використовуватися під час міністерських конференцій Доха-раунду, які проводяться кожні два роки, а також у переговорах щодо вступу в СОТ нових членів.
Слід врахувати, що система розв'язання спорів СОТ не передбачає компенсації у грошово-матеріальному розумінні. Тому навіть якщо Україна виграє ініційований спір, Орган СОТ із врегулювання спорів не може зобов’язати сторону-порушника відшкодовувати усі витрати, понесені українськими компаніями у зв'язку з дією необґрунтованих торгових обмежень.
До цього часу в Україні була відсутня законодавчо встановлена процедура здійснення комунікації та взаємодії між бізнесом і державою у разі виявлення торгових обмежень на іноземних ринках. Нещодавно Кабінет Міністрів України зробив спробу частково вирішити цю проблему, затвердивши Порядок забезпечення захисту прав та інтересів України в торговельно-економічній сфері в рамках СОТ. Серед іншого, цей документ визначає вимоги до повідомлень, з якими може звертатися зацікавлена українська компанія до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, з метою ініціювання Україною спору в СОТ. Деякі положення цього документу викликають питання з позиції прозорості та змагальності процедури залучення юридичних радників. У будь-якому випадку, ефективність цього Порядку можна буде повною мірою оцінити лише у процесі його реального застосування.
Світова організація торгівлі – це також потужний форум для переговорів і консультацій. Тому повноцінна реалізація усіх переваг членства України в СОТ залежить від успішного комплексного підходу держави до здійснення комунікації та взаємодії з вітчизняним бізнесом.