Популярні матеріали

23 лютого 2015, 18:38

Знайти правду на митниці

До питання щодо оскарження окремих актів суб’єктів владних повноважень в митній сфері

Антон Монаєнко
Антон Монаєнко член Науково-консультативної ради при ВСУ та ВАСУ, д.ю.н., професор, заслужений юрист України

Під час оскарження суб’єктами господарювання актів митних органів України постає питання, чи можуть суди задовольняти в одній справі позовні вимоги про стягнення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів разом із вимогами про визнання незаконним визначення митної вартості товару митницею, чи таке стягнення можливе лише у випадку неповернення коштів у позасудовому порядку після набрання законної сили судовим рішенням про визнання рішення митниці про визначення митної вартості незаконним.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі – КАСУ) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст. 24 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їхніх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 цього Кодексу рішення – окремі акти, якими органи доходів і зборів або їхні посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють в їхньому задоволенні.

Тому рішення митних органів щодо визначення митної вартості є правовими актами індивідуальної дії, вони породжують для платників податків юридичні наслідки у формі прав, обов’язків, їхні зміни чи припинення. Рішення митних органів відповідають критеріям, які дають змогу віднести їх до рішень суб’єктів владних повноважень. Тому на рішення митних органів України поширюється юрисдикція адміністративних судів відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАСУ.

Відповідно до ст. 29 Митного кодексу України рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їхніх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Якщо рішення, дії або бездіяльність органу доходів і зборів або його посадової особи одночасно оскаржуються до органу (посадової особи) вищого рівня та до суду і суд відкриває провадження у справі, розгляд скарги органом (посадовою особою) вищого рівня припиняється.

Крім того, варто зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 8 Конституції України).

Отже, на конституційному рівні створено механізм реалізації конституційного права особи на судовий захист прав і свобод людини і громадянина.

Є також і позиція КСУ з приводу реалізації права звернення до суду без досудового врегулювання спору. Так, відповідно до рішення КСУ у справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Г.  щодо офіційного тлумачення ч. 3, іншої ст.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    55 Конституції України та ст. 248-2 ЦПК України (справа громадянки Дзюби Г. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) від 25.11.1997 №6-зп ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їхнє рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їхньому здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їхнього розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня щодо того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність). Подання скарги до органу, посадової особи вищого рівня не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Тому можна стверджувати, що оскаржувати рішення митних органів України щодо визначення митної вартості товару можна безпосередньо до суду без позасудового порядку вирішення спору між суб’єктами господарювання та митними органами України, хоча вище наведені приписи Конституції України та Митного кодексу України не перешкоджають реалізації права суб’єктів господарювання в позасудовому порядку вирішити спір з митними органами шляхом подачі відповідної заяви чи скарги до митних органів щодо правильності визначення митної вартості товару.

Щодо стягнення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів внаслідок неправильного чи незаконного визначення митної вартості товару,  слід зазначити таке.

Відповідно до п. 1 ст. 43 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Стаття 301 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI регламентує повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Крім того, відповідно до ст. 27 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їхніх посадових осіб пов’язане з виплатою грошових сум, їхня виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп. 1 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.

Відповідно до пп. 5 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Варто також зазначити, що рішення суду щодо стягнення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів без правильного ним визначення митної вартості товару буде неправомірним, оскільки тоді буде втрачатися причинно-наслідковий зв'язок між визначенням митної вартості товару та стягненням цих платежів. Неправомірність такого рішення суду буде полягати також у тому, що суд, не встановивши правильності розрахунку митної вартості товару та її розміру, не зможе визначити, яку саме суму помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів слід стягнути з бюджету.

Тому суб’єктам господарювання доцільно подавати до судів адміністративний позов одночасно щодо скасування рішення митних органів України про неправильне чи незаконне визначення митної вартості товару, якщо були порушені їхні права та інтереси митними органами України при її визначенні, та щодо стягнення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, водночас зазначивши органи Державної казначейської служби України третьою особою в адміністративній справі, які будуть зобов’язані за рішенням суду здійснити виплату таких платежів.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitter, Linkedin та YouTube.


0
0

Останні коментарі

останній абзац повний брєд. Як можна допускати таких помилок? Взагалі далекі від практики. Не можна одночасно заявляти ці вимоги у позові. Про це ще у 2012-13 рр. ВСУ зробив висновок

Додати коментар

Відмінити Опублікувати