16 липня 2013, 11:24

Обов’язкове медичне страхування: спроба номер ∞

Витяг з історії законодавчої хвороби

Опубліковано в №29-30 (371-372)

Олександр Вінніков
Олександр Вінніков Юридичний радник Проекту USAid «Правова країна»

Норма статті 49 Конституції України, яка гарантує всім особам під юрисдикцією України право на медичне страхування, принаймні з 1998 року діє лише на папері.

Протягом 2002–2007 років Верховна Рада не розглянула жоден із шести законопроектів про обов’язкове медичне страхування; ще три відповідні законопроекти було відкликано у 2007 році через проведення дострокових виборів.

У 2010 році Верховна Рада відхилила три законопроекти, а ще два відкликали їхні автори. Крім того, напередодні парламентських виборів 2012 року Верховна Рада не включила до порядку денного розгляд ще одного проекту закону.

У новообраній Верховній Раді уже зареєстровано кілька законопроектів про обов’язкове медичне страхування, зокрема, № 2597 від 21.03.2013 р. (н.д. Я. Сухий, Партія регіонів) та № 2597­1 від 05.04.2013 р., поданий шістьма народними депутатами від Партії регіонів.

Щоправда, найбільше дивує відсутність законопроектів про обов’язкове медичне страхування, поданих Кабінетом Міністрів України протягом останніх п’яти років.

 

Що пропонують новообрані депутати?

Законопроект № 2597 пропонує передати функції єдиного страховика Фонду загальнообов’язкового державного медичного страхування, що діє як самоврядна некомерційна організація, до правління якої входять по 15 представників держави, застрахованих осіб та організацій роботодавців.

Застрахованих осіб повинні представляти лише «репрезентативні на національному рівні всеукраїнські об’єднання професійних спілок» (стаття 12), тобто дві­три профспілкові федерації. При цьому на підприємствах, де працює не менше п’яти тисяч працівників, мають діяти окремі страхові каси.

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати