11 лютого 2014, 15:47

Використання електронних документів і даних у кримінальному процесі

Окремі питання правового регулювання

Опубліковано в №07 (401)

Тетяна Лежух
Тетяна Лежух Адвокат, приватна практика

Можна з упевненістю констатувати той факт, що на сьогодні Інтернет є невід’ємною частиною життя майже кожної людини. У свою чергу, рівень нормативно­правової бази, яка регулює процес поширення та зберігання електронної інформації, залишається ще на досить низькому рівні, і така неврегульованість у результаті призводить до виникнення значних труднощів в застосуванні електронної інформації як доказу в кримінальному процесі.

Для початку слід розкрити сутність поняття «електронного документа».

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронні дані – це інформація, яка подана у формі, придатній для її оброблення електронними засобами.

Крім того, у вищезазначеній статті згадується і про обов’язкові дані, які повинні міститися в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили. Проте в самому тексті Закону вимоги до таких реквізитів є недостатньо конкретизованими, що призводить до неоднозначності судової практики в частині визнання таких доказів належними та вирішення питання щодо їх долучення до матеріалів кримінального провадження.

Варто відзначити й позитивну норму в контексті таких правовідносин, а саме: ч. 2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої допустимість електронного документа як доказу не може бути спростована лише на підставі того, що він має електронну форму.

 

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати