Забезпечення позову є важливим і передусім дієвим засобом унеможливлення уникнення недобросовісним контрагентом цивільної відповідальності, а також ефективним засобом забезпечення реального виконання судового рішення. Необхідність такого інституту є очевидною. Коли відповідачу стає відомо про пред’явлення до нього позову, він може вжити заходів для того, щоб рішення не виконувалося: приховати грошові кошти, продати нерухомість чи інше майно, передати майно на схов іншим особам тощо.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» ухвали судів у випадках, передбачених законом, є виконавчими документами та підлягають виконанню органами державної виконавчої служби.
Процесуальним законодавством передбачено, що ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову виконуються в порядку, встановленому для виконання судових рішень (ст. 152 ЦПК, ст. 431–4310 ГПК).
Слід зазначити, що підстави для відкриття виконавчого провадження визначені статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до частини першої державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Прийняття виконавчого документа до виконання регламентовано статтею 25 Закону.