14 травня 2019, 12:15

Продовжити не можна закрити (,)

Опубліковано в №19 (673)

Олексій Колотило
Олексій Колотило прокурор відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України

Нещодавно минув рік з часу введення в дію окремих положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі — Закон), більш відомого як Закон про судову реформу.

Цим Законом внесено низку змін до КПК України, в тому числі щодо строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, в яких про підозру не повідомлялося. Вказані зміни стосуються справ, в яких відомості про кримінальні правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі — ЄРДР) після 15.03.2018 р. Враховуючи, що строк слідства про злочини невеликої та середньої тяжкості становить 12 місяців, сьогодні вже можна оцінити перші результати застосування зазначених положень кримінального процесуального законодавства.

Варто нагадати, що після прийняття Закону окремі представники силових відомств закликали Президента його ветувати. Однією з причин такої реакції було обмеження строків досудового розслідування у так званих фактових справах. Щоправда, висловлювалися також протилежні думки про те, що відповідні зміни є найбільшим досягненням реформ.

Що змінили?

Законом змінено ст. 219 КПК України, відповідно до нової редакції якої строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР (до внесення змін такий строк обчислювався з моменту повідомлення особі про підозру). Передбачивши у фактових справах строки слідства, законодавець врегулював наслідки їх закінчення та порядок продовження.

Згідно з ч. 1 ст. 294 КПК України, якщо досудове розслідування злочину або кримінального проступку до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у відповідний строк, він може бути неодноразово продовжений слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений п. 1‑3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу.

Окрім того, ч. 1 ст. 284 КПК України доповнено абзацом, відповідно до якого слідчий, прокурор зобов'язані закрити кримінальне провадження, якщо строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру. Щоправда, додаючи ще одну підставу для закриття, законодавець оминув увагою ч. 4 цієї ж статті, яка визначає повноваження учасників кримінального провадження на закриття провадження: слідчого — з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 9, 9‑1 ч. 1 ст. 284 КПК України, за умови, що жодній особі не було повідомлено про підозру, а також прокурора — щодо підозрюваного. Тобто наразі ч. 4 ст. 284 КПК України ні слідчого, ні прокурора не уповноважує на закриття кримінального провадження за новою підставою.

Абз. 2 ч. 5 ст. 294 КПК України передбачено, що строк досудового розслідування, який закінчився, не підлягає поновленню. Отже, законодавець, з одного боку, встановив строки досудового розслідування у кримінальних провадженнях, в яких не повідомлено про підозру, а з іншого боку, визначив наслідки їх закінчення — неможливість поновлення та обов'язковість закриття.

Основна дилема

За таких обставин першочерговим питанням, яке виникає у правозастосуванні вказаних положень, є критерії, за яких слідчий, прокурор приймають рішення щодо звернення, а особливо незвернення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку досудового розслідування. Адже незвернення з цим клопотанням та, як наслідок, непродовження строку досудового розслідування може призвести до закриття кримінального провадження фактично з формальних підстав. Таким чином, унеможливиться виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень).

Не дивно, що поява нової підстави для закриття проваджень викликала дискусії серед науковців та практичних працівників щодо фактичної заміни строками досудового розслідування строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Уявімо ситуацію: в кримінальному провадженні за фактом кишенькової крадіжки з тих чи інших причин закінчився строк слідства. Строки давності, визначені ст. 49 КК України, не минули; особу, яка вчинила злочин, не встановлено; принцип невідворотності покарання не реалізовано; завдання кримінального провадження не виконано; права потерпілого від злочину не захищено. Однак, незважаючи на зазначене, виходячи з внесених змін, провадження підлягає закриттю.

Видається, що внесення до КПК України відповідних змін пов'язане, передусім, з необхідністю додержання під час досудового розслідування розумних строків проведення процесуальних дій, а не з метою «озброєння» органів досудового розслідування чи прокурорів можливістю формального закриття кримінальних проваджень та зняття з держави обов'язку розслідувати злочини.

Системне опрацювання положень КПК України показує, що будучи зобов'язаним забезпечити ефективне досудове розслідування, орган досудового розслідування впродовж строку, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України, має встановити, чи була подія кримінального правопорушення, а також у разі відсутності такої або виявлення інших підстав для закриття провадження — прийняти відповідне рішення.

Враховуючи, що на момент вирішення питання про звернення з клопотанням про продовження строку досудового розслідування останнє триває, а отже, не встановлена відсутність події чи складу кримінального правопорушення та інші підстави для закриття провадження, рішення про незвернення із зазначеними клопотаннями можуть прийматися у виняткових випадках, які потребують відповідного обґрунтування.

Проблеми правозастосування

Для того щоб усвідомити масштаби проблеми, слід відзначити, що тільки слідчими органів поліції впродовж квітня-грудня 2018 р. було розпочато досудове розслідування у більше ніж 675 тис. кримінальних проваджень (у тому числі виділених в окреме провадження). Очевидно, що в певній кількості з них досудове розслідування закінчено або особам повідомлено про підозру. Однак чимало з них залишаються фактовими, а тому потрібно буде продовжувати строки слідства.

Як показує практика, застосування положень КПК України щодо продовження строку досудового розслідування у кримінальних провадженнях, в яких не повідомлялося про підозру, прогнозовано зіштовхнулося з проблемними питаннями. Це викликано низкою чинників.

Ч. 1 ст. 294 КПК України передбачає можливість неодноразового продовження досудового розслідування на строк, встановлений п. 1‑3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу. Проте вказаними нормами врегульовуються максимальні строки досудового розслідування у провадженнях, в яких вже повідомлено про підозру: 2 місяці (проступки), 6 місяців (злочини невеликої та середньої тяжкості), 12 місяців (тяжкі та особливо тяжкі злочини). Визначення строків, на які може бути продовжено досудове розслідування у провадженні, в якому про підозру не повідомлялося, шляхом посилання на норму, що визначає максимальні строки слідства у провадженнях, в яких повідомлено про підзору, щонайменше, виглядає некоректно.

Окрім того, у ч. 4 ст. 294 КПК України містяться критерії продовження строку досудового розслідування. При цьому вбачається чіткий взаємозв'язок відповідного критерію та строку, на який може бути продовжено досудове розслідування. Наприклад, у разі складності провадження такий строк може бути продовжено до 3 місяців, а у разі особливої складності — до 6 місяців тощо. Однак зі змісту ст. 294 Кодексу випливає, що ч. 4 є логічним продовженням попередньої, в якій регламентовано продовження строку слідства саме у провадженнях, в яких повідомлено про підозру.

Таким чином, постає питання про те, чи можна застосовувати критерії, передбачені у ч. 4 ст. 294 КПК України, до кримінальних проваджень, в яких про підозру нікому не повідомлялося? Відсутність чіткої відповіді в законодавстві призводить до неоднозначного правозастосування у практичній діяльності.

Судова практика

За результатами аналізу судових рішень встановлено, що в окремих клопотаннях про продовження строку досудового розслідування взагалі не зазначався строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 295‑1 КПК України, слідчі судді повертали такі клопотання. Наприклад, ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.03.2019 р. (справа №727/3536/19) з цих підстав повернуто клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 190 КК України.

У тих випадках, коли строк зазначався у клопотаннях, позиції слідчих суддів щодо їх вирішення розділилися. Наприклад, слідчий суддя Карлівського районного суду Полтавської області 01.04.2019 р. задовольнив клопотання про продовження строку слідства у провадженні за ч. 1 ст. 190 КК України до 6 місяців (справа №531/609/19). Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що п. 1‑3 ч. 2 ст. 219 КПК України передбачено продовження строків до моменту повідомлення особі про підозру на 2 місяці щодо проступків, на 6 місяців щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості, на 12 місяців щодо тяжкого та особливо тяжкого злочину.

Таким чином, у цьому випадку основним критерієм продовження строку виступив ступінь тяжкості злочину. Як зауважують окремі правники, використання у ч. 1 ст. 294 КПК України займенника «на» замість «у межах» можна тлумачити як імперативну вимогу про продовження строку досудового розслідування однією ухвалою слідчого судді на 6 або 12 місяців. Можна припустити, що ухвала Карлівського районного суду Полтавської області від 01.04.2019 р. відображає саме такий підхід.

Водночас ч. 2 ст. 295‑1 КПК України зобов'язує слідчого, прокурора зазначити у відповідному клопотанні не будь-який, а найкоротший строк, достатній для потреб слідства. Тому іншу позицію бачимо в рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.03.2019 р. (№644/1768/19). У цій справі орган досудового розслідування також клопотав про продовження строку до 6 місяців. Однак слідчий суддя, посилаючись на ч. 4 ст. 294 КПК України, вказав, що «найкоротший строк 

продовження строку досудового розслідування визначений положеннями КПК України та можливий до 3 місяців внаслідок складності провадження». Далі слідчий суддя стверджує, що у клопотанні міститься прохання про продовження строку до 6 місяців, однак не обґрунтовується, в чому саме полягає особлива складність кримінального провадження. За результатами розгляду клопотання було повернуто слідчому.

Як бачимо, в цьому випадку критерії, визначені у ч. 4 ст. 294 КПК України, застосовані до продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому про підозру нікому не повідомлялося. При цьому судові рішення про повернення клопотань з наведених підстав та з аналогічними формулюваннями мають непоодинокий характер. Залишається риторичним питання про те, у скількох провадженнях на момент повернення закінчилися строки слідства. Вказаний підхід до вирішення клопотань викликає багато запитань.

Поняття «складне провадження», «особливо складне провадження», «винятково складне провадження» в чинному законодавстві взагалі не розкривається, у зв'язку з чим окремі правники справедливо стверджують про необхідність внесення відповідних доповнень до КПК України. Окрім того, повернемося до прикладу зі справою про один епізод крадіжки. Очевидно, що основною причиною необхідності продовження строку досудового розслідування у таких справах є невстановлення з тих чи інших причин особи, яка вчинила злочин. Те, що цю особу не встановлено впродовж строку досудового розслідування, не означає, що її не буде встановлено пізніше — у межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Водночас достатньо непросто говорити в одноепізодних справах за фактами тих же кишенькових крадіжок, як і щодо низки інших злочинів, про якусь складність провадження (зокрема, особливу чи виняткову). Тоді виходить, що в таких справах строк слідства необхідно буде продовжувати кожні 3 місяці (у кращому випадку) до повідомлення про підозру або завершення строку давності.

Насамкінець, щоб «додати оптимізму», необхідно зазначити, що ухвала слідчого судді, прийнята за результатами розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, оскарженню не підлягає. На жаль, це аж ніяк не сприятиме узгодженню судової практики у цій сфері.

Підіб'ємо підсумки

Так званим Законом про судову реформу встановлюються строки досудового розслідування у кримінальних провадженнях, в яких не повідомлено про підозру. У зв'язку з цим після 15.03.2019 р. актуалізувалося питання про продовження відповідних строків. Однак внесені законодавцем зміни чітко не визначають механізм та порядок їх продовження (зокрема, строки та критерії). Це вже призвело до неоднакового застосування відповідних положень у практичній діяльності, що створює реальні ризики закриття кримінальних проваджень з формальних підстав без встановлення всіх обставин вчинення злочину та виконання завдань кримінального провадження.

Отже, питання щодо строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, в яких не повідомлено про підозру, потребує невідкладного та якісного законодавчого врегулювання.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати