20 вересня 2018, 11:40

Формулювання правильної кваліфікації як запорука законного судового рішення

Опубліковано в №38 (640)

Іван Староста
Іван Староста «Клочков та Партнери, АО» партнер, адвокат

Нещодавно прес-служба Верховного Суду розмістила повідомлення щодо ухваленого судового рішення Першої палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яким із судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій виключена кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме «крадіжка, поєднана з проникненням в інше сховище».


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Положення вищезгаданої ч. 3 ст. 185 КК України передбачає таку кваліфікуючу ознаку крадіжки як поєднання протиправних дій з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або таку, що завдала значної шкоди потерпілому.

Відсутність законодавчого закріплення понять «проникнення», «інше приміщення» та «сховище» надає можливість органам досудового розслідування та судам на власну, суб’єктивну думку робити висновки про те, чи існували вказані поняття в кожному конкретному випадку, чи ні.

Верховний Суд у своїй Постанові від 10.04.2018 р. у справі №569/6988/16-к акцентує увагу на необхідності детального з’ясування такої обставини вчинення злочину як місце його вчинення (зокрема, чи мала особа, яка вчинила злочин, вільний доступ до місця вчинення злочину). Верховний Суд зазначає, що наявність вільного доступу особи до місця вчинення злочину (в цьому випадку мова йде про подвір’я) виключає можливість кваліфікації протиправних дій за ознакою «проникнення у сховище» (ч. 3 ст. 185 КК України).

Така позиція Верховного Суду узгоджується з висновками Пленуму Верховного Суду України, викладеними у Постанові №10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності». Відповідно до п. 22 цієї Постанови, під сховищем слід розуміти певне місце або територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, охоронець, сигналізація тощо). При цьому не може визнаватися сховищем неогороджена і така, що не охороняється, площа або територія, на яку вхід сторонніх осіб є вільним, а також місцевість, що була відведена та використовується для вирощування продукції чи випасу тварин (сад, город, ставок, поле тощо).

Таким чином, у розрізі наявної судової практики слід зазначити, що навіть якщо територія, на якій відбулося вчинення злочину, огороджена парканом чи огорожею, однак така огорожа не перешкоджає вільному доступу стороннім особам до відповідної території, у такому випадку кваліфікація дій особи за ч. 3 ст. 185 КК України є безпідставною.

Така правова позиція Верховного Суду є вагомим внеском у формування практики застосування кримінального закону в цій категорії справ та стане превентивним заходом від хибного обвинувачення.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати