Правова регламентація органічного виробництва в Україні

Органічне виробництво – це процес отримання продукції сільського господарства та харчової промисловості відповідно до певних стандартів, що передбачають максимальну мінімізацію використання пестицидів, синтетичних мінеральних добрив, регуляторів росту, штучних харчових добавок, а також повну заборону використання ГМ­сполук. Органічне виробництво видається за можливе розглядати як течію або концепцію сільського господарства, відповідно до якої людина господарює в гармонії з природою, не порушуючи її стану, та отримуючи на виході якісний продукт. Наша держава за масштабом та якісним рівнем розвитку органічного виробництва відстає від країн­лідерів (Австралія, США, Швейцарія) на десятиріччя. Хоча більше за масштабом, адже господарства, які ведуть свою діяльність у сфері органічного виробництва на найвищому рівні, в нас є, а саме: «ПП Агроекологія», ТОВ «Галекс­агро», група компаній «Етнопродукт». Але це, на жаль, − скоріше виняток із загального правила.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Факт залишається фактом – Україна не використовує повністю власні можливості щодо розвитку екологічно чистого виробництва. Офіційних даних, щодо кількості господарюючих суб’єктів, що сертифіковані як органічні, в Україні не має. Припускають, що їх кількість коливається в межах від 120 до 200. Для уявлення, станом на 1 листопада 2011 року, за даними Державної служби статистики, в Україні діяло 41 384 фермерських господарства, 7728 сільськогосподарських товариств різноманітної організаційно­правової форми та 4144 приватних підприємства. На мою думку, з цих 53 тис. господарюючих суб’єктів є частина, яка готова перейти на органічне виробництво за певних умов. Переконаний, що всі ці умови мають бути враховані при прийнятті закону, що регулював би сферу органічного виробництва. Під такими умовами, я розумію: офіційне визнання органічного виробництва шляхом прийняття спеціального закону (включаючи детальну регламентацію найважливіших питань для виробника органічної продукції, тобто безпосередньо нормативів виробництва, механізму сертифікації та маркування процесу виробництва та кінцевого продукту); встановлення механізмів державної підтримки та сприяння виробництву органічної продукції (вони мають бути як економічно, так і юридично обґрунтованими).