Проблема рейдерства в Україні, незважаючи на минулорічні події, на превеликий жаль не втратила своєї актуальності. Більше того, сміливо можна констатувати той факт, що повернулися методи періоду так званої пізньої перебудови, інакше кажучи 90-х рр. Силове, із застосуванням зброї захоплення підприємств переплелося із «досягненнями» останніх років – сучасних технологій (без використання яких важко уявити будь-який бізнес) та складних, інтелектуальних схем, що налічують не один етап реалізації з захоплення власності та зміни власника.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Крім того, процес супроводжується досвідченими кадрами – юристами компаній, правоохоронцями, представниками Феміди. Безперечно, велику роль відіграє і «вагомість» замовника. Якщо це чиновник із вищих владних ешелонів, або просто досить заможний і впливовий бізнесмен чи політик, відбити таку атаку дуже важко. Водночас, як свідчить практика, наша країна настільки унікальна, що по суті, не має значення, хто намагається привласнити собі ласий шматок – міноритарний або мажоритарний акціонер чи учасник товариства. Реальна влада у того, хто має печатку та статутні документи, а це, як правило, виконавчий орган – директор.
Нещодавно відбувся круглий стіл на тему: «Захист активів в Україні в період кризи», який 12.03.2015 спільно провели «Юридична газета», Асоціація захисту активів та Американська торгова палата в Україні, учасниками якого виступили авторитетні українські юристи та представники бізнесу. В ході заходу обговорювалось питання захисту мажоритарних акціонерів. Як виявилось, це проблема загальнодержавна.
«Юридична газета» вирішила розпочати серію публікацій на тему корпоративних війн останніх часів, з тим, аби проаналізувати ситуацію та з’ясувати, яким чином можна захистити права акціонерів/учасників компанії від рейдерського захоплення у межах правового поля.
Яскравим прикладом внутрішнього корпоративного протистояння останнього часу, про який йшла мова і на вищезазначеному круглому столі, може слугувати ситуація, що виникла навколо групи компаній «Амстор», власники якого звинувачують один одного у намаганні заволодіти компанією та вивести партнера з бізнесу. Нагадаємо, що наразі 70% частки «Амстора» належить підприємствам, які належать до групи «Смарт-Холдніг», ще 15 Е. Шифріну та А. Шнайдеру, які прийняли сторону мажоритарного учасника. Останні 15% належать міноритарію Володимиру Вагоровському, в якого, власне, і виник конфлікт з іншими учасниками.
Передісторія протистояння
Зазначимо, що події навколо конфронтації між «Смарт-Холдінгом» та паном Вагоровським українські ЗМІ висвітлюють досить ретельно. Загалом історія «знайомства» майбутніх ворогів почалася ще у далекому 2008 р., коли справи підприємств групи компаній «Амстор» через різні обставини погіршали, а тому В. Вагоровський з іншими учасниками змушений був звернутися до «Смарт-Холдінгу» з пропозицією придбати частку зазначеної групи компаній. У результаті переговорів (які тривали майже рік) у 2009 р. було укладено угоду, відповідно до якої підприємствам, які належать до групи «Смарт-Холдніг» отримують 70%. Отже, частка панів Шнайдера та Шифріна зменшилася з 60 до 15%, як і В. Вагоровського, але з 40 до 15%.
За інформацією самих представників компанії «Смарт-Холдінг», яку вони неодноразово висвітлювали в інтерв’ю, вартість зазначеної угоди склала лише номінальні 100 долл., що безперечно з початку викликає певне здивування, адже придбати компанію, що володіє понад 20 великими магазинами за таку ціну, є підозрілою. Водночас відповідь на це питання криється у самій угоді. Так, за її умовами, «Смарт-Холдніг» перейняв на себе борги підприємств групи компаній «Амстор» приблизно на суму 450 млн грн, та виступив поручителем з кредиту на суму понад 50 млн долл., а також надав фінансову допомогу. Як результат, участь нового партнера себе виправдала. Так, у 2013 р. прибуток склав майже 500 млн грн, тобто збільшився вдвічі порівняно з 2009 р. Крім того, мережа супермаркетів «Амстор» також збільшилася майже вдвічі – до 38. Ще один важливий нюанс полягає у тому, що за період часу з 2009 р по 2014 р. «Смарт-Холдінг», діючи по суті як інвестор, не вимагав дивідендів, вкладаючи кошти виключно у розвиток.
Зазначимо, що, незважаючи на той факт, що «Смарт-Холдніг» став по суті мажоритарним власником, все оперативне управління бізнесом залишалося за одним із міноритарних учасників – В. Вагоровським. «Він (Володимир Вагоровський, – ред.) особисто, а не через представників, увійшов до складу органу колективного управління групою компаній «Амстор» – Наглядової ради і став її співголовою. Більше того, на чолі підприємств, що належали до групи компаній залишилися керівники, які не один рік працювали під його керівництвом. Вони безпосередньо підпорядковувалися лише Вагоровському, хоча жодних виконавчих посад у групі «Амстор» він ніколи не обіймав. Водночас фактично, все повсякденне оперативне управління здійснював майже одностайно через зазначених осіб. Його брат Олександр Вагоровський обіймав низку посад, а останнім часом виконував обов’язки генерального директора», – повідомив «Юридичній газеті» Олексій Тимофеєв, генеральний директор ПрАТ «Смарт-Холдінг».
Однак через певний час, користуючись тим, що особливих претензій з боку мажоритарного учасника до нього не має, і що його ніхто практично не контролює, та використавши ситуацію у країни, В. Вагоровський починає реалізовувати свій злочинний намір, інакше кажучи красти бізнес. Так, з кінця березня 2014 р. В. Вагоровський без відома інших учасників розпочав активні дії з виводу активів підприємств. За його пропозицією, нібито для упорядкування діяльності всіх компаній групи, партнерами по бізнесу було погоджено створення ТОВ «Амстор-Трейд», долі в якому мали бути розподілені у відповідних пропорціях до частки кожного з учасників у групі компаній «Амстор». Водночас паралельно ним було створено таємну від інших учасників підставна компанія для роботи в Україні з майже аналогічною назвою ТОВ «Амстор Трейд» (без тире в назві). Після чого, за вказівкою пана Вагоровського, директори групи компаній «Амстор» знову-таки таємно від інших співучасників бізнесу переуклали договори поставки на «ліпове» підприємство.
У грудні 2014 р. у наказовому порядку, під виглядом структурних змін переводить більшість персоналу з компанії «Торгівельний будинок «Амстор» на свою компанію. Надалі В. Вагоровський через покупку «сміттєвих» паперів та псевдоправочини з компаніями родичів, а також створеної для роботи з терористами на території, не підконтрольній українській владі компанії «Преміумторг», виводить транспорт, реєструє право оренди нових магазинів на «Амстор Трейд». В одному з магазинів, що в зоні АТО, на чеках зникає назва «Торговий будинок «Амстор».
Звичайно, що у партнерів по бізнесу до В. Вагоровського починають виникати питання, на які він не поспішає давати відповідь, та виїжджає з України, а на партнерів попереду чекає неприємний сюрприз. За таких умов, щоб врятувати бізнес, «Смарт-Холдінг» змінює всіх директорів групи компаній «Амстор». Відповідно, приїжджає оголосити про зміни колективам і натрапляє на озброєних людей, які перебували у магазинах з 31.12.2014 до 9 січня поточного року і не давали представникам мажоритарного власника потрапити до приміщень. Коли все-таки «Смарт-Холдінг» потрапив до своїх магазинів, стало очевидним, що за цей час за вказівкою В. Вагоровського було вивезено всю документацію, зруйновано інфраструктуру.
Саме в цей момент, коли конфлікт був на активній стадії, тобто з кінця грудня і на початку січня, пан В. Вагоровський почав наполегливо інформувати суспільство про те, що начебто партнер намагається в нього забрати бізнес, що його взагалі примусили продати свою частку тощо. Хоча якщо проаналізувати історію відносин В. Вагоровського з партнерами, то стає очевидним, що це не відповідає дійсності. По-перше, перемовини щодо продажу часток, як вже було зазначено, велися майже рік, тому версія про «примусили» є, м’яко кажучи, надуманою та алогічною. По-друге, постає питання, що має забрати мажоритарний власник, якому належить 70%, у міноритарного учасника, якому належить 15%, власні активи? Тому в чому сенс рейдерського захоплення з боку «Смарт-Холдінгу» теж незрозуміло. Крім того, два інші міноритарні акціонери, яким також належить 15%, жодним чином не заявляли про те, що в них намагаються відібрати компанію.
Станом на сьогодні, компанія почала відновлюватися, готуватися до відкриття магазинів. Однак частина магазинів у зоні АТО залишаються поки під контролем В. Вагоровського. Водночас компанія «Смарт-Холдінг» заявляє, що повернеться до контролю над ними, коли на цих територіях відновиться законність.
Також слід зазначити, що магазини, які залишилися на непідконтрольній Україні території працюють, однак податків до бюджету не сплачують, не інкасуються законним власником. Тобто магазини спокійно функціонують на підконтрольній сепаратистам та бойовикам території, їх ніхто не руйнує, і якимось чином туди потрапляє товар. Неважко зрозуміти, хто може «кришувати» такий бізнес, і звісно, не задарма. Тому підозри у співпраці пана В. Вагоровського з сепаратистами можуть мати реальне обґрунтування. Однак, незважаючи на той факт, що проти В. Вагровского порушено 14 кримінальних проваджень, та є запит депутатів за фактом фінансування терористів, будь-які намаганні ПрАТ «Смарт-Холдінг» відновити справедливість, поки що не мають особливого успіху, як через певну недосконалість законодавства, так і через кволість, або й умисну бездіяльність деяких, зокрема, правоохоронних органів.
Не секрет, що за групою компаній «Смарт-Холдінг» стоїть однин з українських олігархів Вадим Новінський, який фінансує політичну партію «Опозиційний блок», тому зрозуміло, через що влада не поспішає допомогати. Дивно інше, що людина, яка заробляє гроші в зоні АТО, тобто В. Вагоровський, досі не є предметом активної уваги спецслужб.
Коментарі:
Владислав Максимов, адвокат, партнер АО «АКТІО»
Чинне законодавство містить цілком збалансований комплекс норм, що дає змогу засновникам здійснювати належний контроль за виконавчим органом господарського товариства. Однак чинне правове регулювання відносин на рівні «засновник-виконавчий орган» ефективно тільки тоді, коли виконавчий орган діє, керуючись не тільки законодавством (по суті, можливостями, що не виходять за межі встановлених законодавством заборон), але й морально-етичними нормами. «Права засновника у відносинах із виконавчим органом можна вважати надійно захищеними чинним законодавством у тому випадку, якщо повністю виключити можливість незаконних і несумлінних дій з боку виконавчого органу. Недобросовісні (і часто незаконні дії) виконавчих органів можуть залишатися без належного та своєчасного реагування засновників через вельми поширену легковажну зневагу засновників до змісту установчих документів (статутів) господарських товариств».
Арсен Мілютін, адвокат, старший юрист судової практики ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і партнери» Україна
Власник майна, неважливо, акціонер чи інвестор повинен бути впевнений в тому, що чинна правова система у державі миттєво зреагує при його зверненні за захистом. І йдеться не тільки про швидке винесення необхідного «захисного» судового розпорядження, а й про те, що воно буде виконано, зокрема, за допомогою примусової сили держави. Однак ситуація, яка склалася з «Амстором», свідчить про те, що в Україні такі механізми не завжди спрацьовують у силу різних причин. Тому щоб у майбутньому запобігти таким проявам несправедливості, окрім іншого, суду необхідно надати реальну незалежність та владу, зокрема підпорядкувати виконавчу службу, озброїти, надати можливість швидкого процесуального реагування.
Олександр Онуфрієнко, кандидат юридичних наук, доцент, директор Юридичного департаменту ПрАТ «КІНТО» управління активами.
Відразу скажу про непрофесійні (обивательські) претензії до вітчизняного законодавства про захист прав акціонерів. Вони такі:
1) захищати права складно, довго, дорого. Так-от, у жодній країні світу корпоративні суперечки не бувають дешевими, швидкими і простими;
2) немає спеціальних законів. Звичайно, законодавство далеке від досконалості, потрібно його покращувати. Але я завжди наводжу приклад – ось є в нас закони про молоко і про вино. І що? Як вам українське натуральне молоко? А українське вино, багато його в GoodWine? Тому проблема не у відсутності якихось законів. Проблема в неготовності і невмінні застосовувати ті, що є. Ситуація «у кого печатка та оригінал статуту, той і власник» – типовий кримінал. Статті Кримінального кодексу про незаконне заволодіння майна, підробці документів ніхто не скасовував. Інша справа, що правоохоронні органи не завжди готові досконало розбиратися в хитросплетіннях корпоративних відносин.
Захищаючи міноритарія, ми не повинні ставити саме АТ і мажоритаріїв у становище жертви. Ось як зараз, у нинішній ситуації, викупити у всіх охочих міноритаріїв акції у випадках, передбачених законом? Звідки гроші? Тому потрібно гармонізувати права і обовʼязки всіх акціонерів – як дрібних, так і великих.
Щодо зарубіжної практики, то одним із прийомів рейдерів є численні судові позови, паралізують роботу компанії. Так-от, якби імплементувати норми про те, що ініціатори «безглуздих» і програних позовів не тільки відшкодовували реальний збиток компанії (який іноді складно порахувати), але й сплачували реально великі штрафи, кількість рейдерських атак значно б поменшало. А ведення у наглядові ради «незалежного директора» в умовах, коли членом наглядової ради може бути юридична особа, є досить екзотичним.