Популярні матеріали

20 квітня 2017, 12:27

Крок до реформування корпоративного управління

fbe2f3c8-df77-4189-a597-0cf16fe683cc (1) 23 березня Верховна Рада України проголосувала за прийняття проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» №2302а-д (далі – Законопроект 2302а-д). На момент підготовки цієї статті він знаходиться на підписі у Президента України і після підписання матиме №1983-VIII.

Цей законопроект, а також законопроекти №4470 та №4666 становлять основу реформування корпоративного права та корпоративного управління в Україні. Як зазначено у пояснювальній записці, його розробники мали на меті імплементувати в національне законодавство процедури реалізації права на squeeze-out та sell-out, які вже досить довгий час успішно використовуються у розвинених державах.

Законопроект 2302а-д спрямований, насамперед, на захист інтересів міноритарних акціонерів, які можуть скористатися механізмом sell-out та вийти з акціонерного товариства, отримавши за свої акції ринкову ціну. При цьому враховуються й інтереси мажоритарних акціонерів, яким надається можливість на власний розсуд вирішувати, скористатися правом на squeeze-out чи ні.

Squeeze-out

Ключовим нововведенням Законопроекту 2302а-д є запровадження механізму squeeze-out для боротьби із так званими «мертвими душами» у акціонерних товариствах, а також з метою усунення псевдо-публічних акціонерних товариств (АТ). Ініціатива щодо запровадження цих механізмів не належить виключно Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). Вона кореспондується з директивою 2004/25/ЄС Європарламенту та Ради ЄС щодо пропозицій про поглинання, яка передбачає право обов’язкового викупу (sell-out) за справедливою ціною акцій міноритарних акціонерів, а також право обов’язкового продажу акцій (squeeze-out).

Механізм squeeze-out передбачає право мажоритарного акціонера протягом 90 днів після набуття домінуючого пакету акцій подати публічну безвідкличну вимогу до інших акціонерів. Розмір домінуючого пакету у Законопроекті 2302а-д визначений у 95% простих акцій АТ, що є типовим для більшості країн, які запровадили цей механізм у своєму законодавстві. За словами НКЦПФР, поріг саме у 95% був запропонований з огляду на існуючі лістингові вимоги до публічних АТ (мінімум 5% акцій в обігу), визначені чинним законодавством права акціонерів і використання 5% бар’єру під час приватизації, негативні наслідки якої і пропонує вирішити Законопроект 2302а-д.

Історія українських корпоративних конфліктів уже має приклади, коли 90% голосів на загальних зборах акціонерів недостатньо для прийняття рішення. Йдеться про ситуацію, що склалася із столичним універмагом «Україна», де державну реєстрацію зміни керівника не можна провести через численні позови міноритарного акціонера щодо неправомірності відповідного рішення загальних зборів акціонерів від 7.11.2011, незважаючи на те, що мажоритарний акціонер (іноземний інвестор, власник 92,09% акцій компанії) проголосував за зміну виконавчого органу. Більше того, за заявою цього міноритарного акціонера – власника 1 акції – про забезпечення позову судді виносили ухвали про заборону внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про виконавчий орган відповідно до рішень, прийнятих загальними зборами акціонерів ПАТ «Універмаг «Україна». Новообраний керівник зміг приступити до виконання своїх обов’язків лише у лютому 2013 р. Цей приклад є яскравим підтвердженням необхідності запровадження саме 95% рівня домінуючого контрольного пакету акцій.

Ситуацію з універмагом «Україна» вже описували чимало ЗМІ, а є багато випадків, яким медіа не приділяли уваги. Так, особи, які володіють навіть однією акцією, можуть чинити супротив мажоритарним акціонерам, що може призвести до негативних наслідків для діяльності товариства.

Пленум Вищого господарського суду України підтримав цей підхід у своїй постанові «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» №4 від 25.02.2016. У п. 2.16 цієї постанови він зазначає, що позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами акціонерів рішень, оскільки вплив акціонера на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Sell-out

У свою чергу, механізм sell-out є, по суті, кореспондуючим до механізму squeeze-out. Він передбачає право міноритарного акціонера вимагати в акціонера, який придбав домінуючий контрольний пакет акцій товариства, придбати належні такому міноритарію акції. Таке право у міноритарного акціонера виникає після розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів НКЦПФР інформації про набуття особою домінуючого контрольного пакету акцій. Однак якщо після такого повідомлення власник домінуючого контрольного пакету акцій ініціює механізм squeeze-out, механізм sell-out не застосовуватиметься.

Механізм sell-out з моменту його ініціювання є набагато коротшим у часі, ніж squeeze-out. Акціонер, який має намір реалізувати право продажу належних йому акцій, подає товариству письмову вимогу про обов’язкове придбання акцій. Протягом робочого дня після отримання такої вимоги товариство надсилає її копію власнику домінуючого контрольного пакету, а протягом 25 робочих днів затверджує ціну обов’язкового придбання акцій, про що вже наступного дня повідомляє міноритарному акціонеру і власнику домінуючого контрольного пакету акцій. Після цього у власника домінуючого контрольного пакету є 20 робочих днів для розрахунку з міноритарним акціонером за його акції.

Визначення ціни

Ключовим питанням, яке спричиняло значну частину корпоративних конфліктів, було визначення ціни придбання/продажу акцій міноритарного акціонера. Законопроект 2302а-д пропонує кілька способів вирішення цієї проблеми.

Придбання домінуючого контрольного пакету акцій у приватних АТ (а у публічних АТ – і значного контрольного пакету акцій) має відбуватися із дотриманням положень ст. 65 і 651 Закону України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон про АТ) у запропонованій редакції, які передбачають:

  • належне повідомлення НКЦПФР про укладення договору, внаслідок якого покупець стане власником домінуючого/значного контрольного пакету акцій, протягом робочого дня після укладення такого договору;
  • розміщення товариством на своєму веб-сайті такого повідомлення;
  • повідомлення покупцем найвищої ціни, за яку він придбавав акції товариства протягом 12 місяців до дати придбання домінуючого/значного контрольного пакету акцій;
  • затвердження наглядовою радою приватного АТ ціни акцій протягом 25 робочих днів (публічного АТ – 5 робочих днів) після отримання інформації про найвищу ціну придбання акцій за останні 12 місяців та повідомлення про узгоджену ціну покупцю;
  • пропозицію покупця всім іншим акціонерам придбати у них прості акції товариства шляхом надсилання публічної безвідкличної оферти протягом 2 днів після отримання покупцем ціни, погодженої наглядовою радою товариства. Оферта надсилається товариству і НКЦПФР (а у випадку з публічними АТ – і кожній фондовій біржі, де таке публічне АТ пройшло процедуру лістингу). Публічні АТ також мають повідомити про оферту своїх працівників;
  • обов’язок наглядової ради розмістити оферту на веб-сайті товариства протягом 7 днів з дня її отримання. Ст. 65 Закону про АТ у запропонованій редакції передбачає вичерпний перелік вимог до оферти. Строк прийняття оферти – від 10 до 50 робочих днів з дати надходження;
  • обов’язок наглядової ради розмістити на своєму веб-сайті документ, який міститиме оцінку впливу оферти на працевлаштування працівників та керівництва товариства, стратегічні плани покупця щодо подальшої діяльності товариства тощо;
  • обов’язок покупця надіслати змінену оферту з новою ціною придбання акцій, якщо після розміщення першої покупець придбав акції товариства за вищою ціною, ніж зазначена у оферті. При цьому покупець має компенсувати різницю у ціні акцій тим акціонерам, акції яких до цього були придбані.

Після придбання домінуючого/значного контрольного пакету акцій при застосуванні механізму squeeze-out ціна може визначатися одним із таких способів:

  • найвища ціна, за якою власник домінуючого контрольного пакету придбавав акції товариства протягом останніх 12 місяців;
  • найвища ціна, за якою власник домінуючого контрольного пакету опосередковано придбавав акції товариства шляхом придбання акцій (паїв, часток) іншої юридичної особи, якій належать акції цього товариства, протягом останніх 12 місяців за умови, що вартість акцій товариства, які належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності становить не менше 90% загальної вартості її активів;
  • ринкова вартість акцій товариства, визначена суб’єктом оціночної діяльності відповідно до ст. 8 Закону про АТ станом на день, що передує дню набуття власником домінуючого пакету акцій товариства.

У разі, якщо власник домінуючого/значного контрольного пакету акцій придбав відповідний пакет з порушенням умов ст. 65 і 651 Закону про АТ у запропонованій редакції, він зберігає право викупити акції міноритарного акціонера, однак уже за подвійною ціною.

У разі недотримання вищезазначених умов власник домінуючого/значного контрольного пакету акцій до моменту виконання відповідних обов’язків має право голосу лише за акціями, що становлять 95%/75% акцій товариства. Інші прості акції не дають права голосу та не враховуються для цілей визначення кворуму. Рішення загальних зборів акціонерів, прийняті з урахуванням акцій, що не дають права голосу, не мають юридичної сили.

Ескроу-рахунки

Крім того, Законопроект 2302а-д запровадив довгоочікуваний інститут рахунку умовного зберігання (ескроу). Такі рахунки застосовуватимуться, зокрема, для розрахунку з міноритарним акціонером при викупі його пакету акцій у рамках механізму squeeze-out.

Сторони договору рахунку умовного зберігання (ескроу) можуть передбачити у такому договорі порядок виплати суми (повністю або частинами) бенефіціару і підстави повернення коштів володільцю рахунку. Коштами на ескроу-рахунку не можуть розпоряджатися ні його володілець (покупець акцій), ні бенефіціар (продавець акцій), якщо сторони не передбачили у відповідному договорі інше. На ці кошти не може бути звернено стягнення, однак допускається звернення стягнення на право вимоги володільця рахунку/бенефіціара на кошти на ескроу-рахунку.

Висновки

Запровадження механізмів обов’язкового продажу та обов’язкового придбання акцій товариства є одним із наріжних каменів реформи корпоративного права в Україні. Безумовно, це підвищить рівень довіри інвесторів до корпоративного управління українськими акціонерними товариствами.

Законопроект 2302а-д враховує інтереси як міноритарних, так і мажоритарних акціонерів. З одного боку, він надає міноритаріям можливість позбутися акцій, що не дають жодних реальних важелів впливу, за справедливою ціною (sell-out). З іншого боку, дозволяє мажоритарним акціонерам придбати дрібні частки (squeeze-out) та усуває ризик так званого «корпоративного шантажу», коли міноритарій вимагає викупу акцій за підвищеною ціною, погрожуючи в іншому випадку паралізувати роботу компанії судовими позовами з вимогою здійснення своїх прав. Такі механізми дають змогу сконцентрувати всі 100% акцій у руках одного акціонера, що спростить і здешевить корпоративне управління.

Позитивним моментом є детальна регламентація у законопроекті №2302а-д процедури визначення справедливої ціни при придбанні/продажу акцій мажоритарними/міноритарними акціонерами, а також врегулювання порядку здійснення оплати за акції шляхом впровадження інституту ескроу-рахунку.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати