Популярні матеріали

28 серпня 2017, 15:18

Корпоративна реформа в Україні: місія здійсненна?

Марія Орлик
Марія Орлик «CMS Reich-Rohrwig Hainz, МЮФ» партнер

Будь-яка реформа – це в певному сенсі ремонт, а держава – будинок, в якому цей ремонт відбувається. Виходить, що ми вже понад 25 років живемо в будинку, що перебуває у стані постійної перебудови.

До того ж у нашому випадку ремонт відбувається одночасно у всіх приміщеннях (десь – більш активно, а десь – повільніше). Іноді закінчуються будівельні матеріали, іноді не вистачає грошей. Змінюються маляри, столяри, штукатури, рідше – виконроби та архітектори.

Коли робиш ремонт, не полишаючи оселі, він затягується. Часто буває так, що нещодавно оновлена кімната вже втратила свій блиск, встигла стати захаращеною, незатишною. Морально застаріли меблі чи техніка, особливо техніка. А отже, знову потрібно починати ремонт. Так само і процес державних реформ.

В Україні зараз складно знайти галузь, в якій не відбувалися б реформи. Не стало винятком і корпоративне право. Норми, прописані у 90-х роках минулого століття (на зорі створення сучасної української державності), були революційними для молодої країни. В державі, в якій приватне підприємництво нещодавно вважалося злочином, нарешті з’явилися більш-менш чіткі (хоча іноді й суперечливі) правила організації та ведення бізнесу. Ці правила протягом тривалого часу задовольняли потреби ринку. Українські підприємці та іноземні інвестори, що приходили в Україну, швидко до них адаптувалися й вчилися на власних помилках. Проте згодом ставало все відчутніше, що цим нормам, механізмам і правилам не вистачає гнучкості та повороткості. Їх було складно, а іноді неможливо застосувати до всіх правовідносин. Саме тоді була сформована практика структурування бізнесу через холдинги в іноземних юрисдикціях з більш зрілими та розвиненими системами права.

Першою спробою після 90-х років навести лад, серед іншого й у корпоративному праві, стала розробка та прийняття на початку нульових Цивільного та Господарського кодексів. Однак, оскільки сфери застосування кодексів частково збігалися, неоднорідне регулювання одних і тих самих питань обома кодексами не особливо додало ладу в правовому полі. Ця проблема і досі залишається невирішеною. Ні для кого не є секретом ініціатива Міністерства юстиції України щодо скасування Господарського кодексу. Хоча ця ініціатива має багато прибічників серед представників українського юридичного бізнесу, її аж ніяк не підтримують представники Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (далі – МЕРТ), адже спеціальною сферою регулювання Господарського кодексу є державні підприємства, а за них відповідає саме МЕРТ.

Зрештою, державні підприємства дочекалися своєї реформи. Її рушійною силою стали представники МЕРТ, фахівці ЄБРР, Світового банку, МВФ та Європейської Комісії. Рік тому (02.06. 2016 р.) після тривалої та виснажливої роботи широкого кола експертів був прийнятий Закон №1405 Про корпоративне управління на державних підприємствах. Закон, серед іншого, дозволив створювати наглядові ради в державних та комунальних підприємствах поза процедурою корпоратизації та призначати до таких наглядових рад не лише представників держави, але й незалежних директорів. Своє продовження реформа корпоративного управління в державних підприємствах отримала у постановах Кабінету Міністрів України №142, №143 та №351. Місяць тому (10.05.2017 р.) у Верховній Раді був зареєстрований Проект Закону №6428 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є держава. Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту, він має на меті реформування корпоративного управління держаних підприємств, зокрема врегулювання питання розмежування повноважень між їхніми органами управління, визначення та затвердження стратегії державної власності, затвердження на законодавчому рівні можливості подання консолідованої звітності такими підприємствами та вдосконалення механізму подання й затвердження їхніх фінансових планів. Зараз ми маємо можливість спостерігати за обговоренням ініціатив цього законопроекту в широких професійних колах.

Окрім того, навесні 2017 р. було створено Українську академію корпоративного управління, яка через освітню діяльність сприяє просуванню кращих стандартів корпоративного управління в Україні, навчанню та підвищенню професійного рівня членів наглядових рад.

Всі ці ініціативи, до яких долучені представники професійної спільноти та міжнародних інституцій, разом мають добрий шанс остаточно та якісно сформувати новий стандарт роботи й управління державними підприємствами в Україні. Хоча процес цей доволі тривалий, ми вже зараз можемо побачити добре окреслені риси нового порядку корпоративного управління.

У 2015 р. реформаторський бум дістався не лише державних підприємств, але й усього корпоративного права. Він і досі триває. Подальший розвиток отримало законодавство про акціонерні товариства. Минулого року нарешті були скасовані обмеження щодо кількості акціонерів у приватних акціонерних товариствах, врегульовано питання процедури обов’язкового лістингу публічних акціонерних товариств, впроваджено інститут незалежних директорів, встановлено мінімальну кількість членів наглядових рад та введено багато інших нових норм. В нашій юридичній парадигмі з’явився похідний позов. Одразу ж за допомогою цього інституту в Україні було ініційовано два судових процеси.

Цієї весни приводом для радості всіх спеціалістів з корпоративного права стало прийняття Верховною Радою одночасно двох наріжних законів – Про корпоративні договори та Про обов’язковий викуп акцій (squeeze-out & sell-out). На момент написання цієї статті українська юридична спільнота із затамованим подихом очікує підписання Президентом України закону Про корпоративні договори. Після набрання чинності цей закон надасть учасникам корпоративних відносин довгоочікувану можливість вільно будувати свої відносини, заздалегідь домовлятися про голосування на загальних зборах, про порядок відчуження акцій та часток або утримання від такого відчуження. Закон дозволить сторонам застосовувати зрілі та комплексні механізми розв’язання корпоративних суперечок.

Закон Про обов’язковий викуп акцій вже набув чинності 04.06.2017 р. Він не лише врегульовує процедури проведення викупу та встановлення ціни такого викупу, але й вперше в історії українського законодавства вводить регулювання ескроу-рахунків. Без зайвого перебільшення, це революційний крок. До того ж завдяки запровадженню механізму обов’язкового викупу багато акціонерних товариств зможуть позбутися тягаря «мертвих душ» серед своїх акціонерів. У свою чергу, це дозволить таким акціонерним товариствам, звільненим від акціонерів-«мертвих душ», за бажанням трансформуватися у товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ).

ТОВ також не залишилися поза увагою. Законопроект №4666 Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю посідає не останнє місце в сучасній корпоративній реформі. Зареєстрований у Верховній Раді у травні 2016 р. та підтриманий парламентарями у першому читанні у грудні того ж року проект пропонує радикальні зміни в регулюванні ТОВ, які є найбільш поширеною формою організації бізнесу в Україні. Метою законопроекту, передусім, є надання учасникам ТОВ максимальної диспозитивності в управлінні підприємством, перетворення ТОВ на зручну і комфортну форму як для малого, так і для великого бізнесу. Проект пропонує добре зважений баланс між інтересами міноритарних та мажоритарних учасників. Серед найбільш важливих новел законопроекту – введення інституту наглядових рад у ТОВ, полегшений порядок входу до складу учасників ТОВ, мінімізація можливості виключення учасника з товариства, дозвіл на здійснення конвертації боргу в капітал (debt-to-equity swap). Проект також пропонує прибрати обмеження максимальної кількості учасників ТОВ. Це так само сприятиме процесу трансформації у ТОВ тих акціонерних товариств, які штучно загнані в цю організаційно-правову форму. Попри всі складнощі на шляху цього законопроекту, його автори не полишають надію, що цього року він зможе перетворитися на закон.

Серед багатьох законопроектів, розроблених та підготовлених в межах корпоративної реформи, варто також згадати проект спеціального закону №2764 Про debt-to-equity swap (хоча частково це питання врегульовано в законопроекті №4666), який вже пройшов перше читання у Парламенті. Крім того, найближчим часом до Верховної Ради буде подано проект закону Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування діяльності відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб. Цей проект, розроблений представниками МЕРТ, пропонує, зокрема, передачу державним реєстраторам функцій з реєстрації представництв іноземних компаній, ведення обліку інформації про такі представництва в ЄДР, скорочення строку реєстрації представництва від 60 днів до 24 годин та зменшення державного мита за реєстрацію представництва з 2,5 тис. доларів до 5 мінімальних заробітних плат.

Майже всі законодавчі ініціативи у сфері корпоративного права спрямовані на полегшення регуляторного тиску на підприємства (тут варто згадати нещодавнє скасування обов’язковості державної реєстрації іноземних інвестицій та використання печаток), створення належних умов для залучення іноземних інвестицій. Всі закони, підзаконні нормативні акти та їх проекти, згадані у цій статті, підготовлені з участю представників української юридичної спільноти, у тісній співпраці між профільними міністерствами, відомствами та юристами-практиками. Це означає, що корпоративна реформа, яка наразі триває, враховує реальні потреби ринку та бізнесу.

У моїй будівельно-архітектурній алегорії, з якої почалася ця стаття, головне питанням полягає у тому, який саме ремонт ми робимо? Косметичний чи капітальний? Яку ставимо мету? Підмазати, підфарбувати і не більше? Чи зробити повне перепланування? Правильно та комфортно організувати простір? Я навіть не запитую про те, що ми робимо – ремонт чи інтер’єр? До повноцінного інтер’єру, здається, нам ще далеко. Однак дуже хочеться, щоб врешті-решт дрібні деталі, акценти та декор у нашому оновленому будинку відповідали ідеї та меті головного проекту. Хочеться, щоб підзаконні нормативні акти легко вкладалися в матрицю правового регулювання, закладену новими законодавчими ініціативами, а не спотворювали її, руйнуючи основні цілі. Головне – мені дуже хочеться вірити, що зараз ми робимо не косметичний ремонт, а створюємо нову архітектуру українського корпоративного права.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати