28 вересня 2018, 16:55

Прогалина у справедливості: як платники податків розраховуються за порушників прав і свобод

Владислав Власюк
Владислав Власюк Генеральний директор Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Мін'юсту
Сергій Гавриленко
Сергій Гавриленко державний експерт експертної групи з доступу до правосуддя Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Мін'юсту

За загальним правилом, витрати, понесені особою у зв’язку з відновленням справедливості в суді, компенсуються стороною, яка програла справу. Це також стосується витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом. Однак зазначене правило не працює, коли така допомога надається адвокатами системи безоплатної правової допомоги (зазвичай у «соціальних» справах).

Гарантована державою правова допомога: безоплатно чи не зовсім?

Конституція гарантує захист прав і свобод через право кожного на звернення до суду, але в умовах фінансової неспроможності для більшості людей це стає простою декларацією. Далеко не кожен може собі дозволити звернутися до системи правосуддя. Перепонами стають, зокрема, чималі розміри ставок судового збору та значні витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи нещодавнє запровадження адвокатської монополії, звернутися за професійною правничою допомогою адвоката можливо і неможливо водночас: пропозиція на послуги адвоката існує (навіть у надлишку), але «купівельна спроможність» людей не дозволяє сформувати попит – платоспроможну потребу, що створює один із бар’єрів доступу до правосуддя.

Реакцією держави на недоступність правової допомоги стало створення системи безоплатної правової допомоги, яка надає правові послуги для найбільш вразливих категорій населення. Сьогодні клієнтами системи є малозабезпечені (якщо її індивідуальний дохід не перевищує 2-х прожиткових мінімумів для працездатних осіб), внутрішньо переміщені особи, постраждалі від сімейного насильства, діти. Загалом, це мільйони українців, які мають право скористатися безоплатною правовою допомогою. За умови отримання безоплатної правової допомоги, перепоною доступу до правосуддя залишаються високі ставки судових зборів.

Закон України «Про безоплатну правову допомогу» передбачає, що фінансування БВПД здійснюється коштом Держбюджету. Тобто витрати на оплату послуг адвокатів, які залучаються для надання БВПД, здійснюються за кошти платників податків.

Безповоротність витрат на БВПД, або парадокс імені порушника прав і свобод

Сьогодні БВПД має суто витратний, безповоротний характер, адже законодавство не передбачає повернення коштів, які щорічно (у розмірі сотень мільйонів гривень) закладаються в Держбюджет на оплату послуг адвокатів. Безповоротність пояснюється тим, зокрема, що витрати на правову допомогу у справі не підлягають компенсації від сторони, визнаної винною.

При цьому в межах цивільного та адміністративного судочинства передбачено механізм відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, крім випадків надання правничої допомоги державним коштом.

Вказані положення процесуальних законів роблять неможливим стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у разі задоволення/часткового задоволення позову клієнта системи безоплатної правової допомоги.

Складається парадоксальна ситуація, за якої платники податків фінансують «ліквідацію» несправедливості, спричиненої неправомірними діями порушника прав і свобод, тобто сприяють виконанню соціальної та правової функції держави, але власне правопорушники не несуть тягар компенсації витрат на правову допомогу.

Тобто українці одночасно платять як за захист порушених прав і свобод людини, яка самостійно не може цього зробити, так і «за того хлопця», який порушує ці права та свободи. Така ситуація сприяє утвердженню атмосфери безкарності. Набагато простіше порушувати права і свободи найбільш вразливих осіб, знаючи, що за свої дії в майбутньому не доведеться відповідати власними коштами.

Все це призводить до того, що така відповідальність порушника прав і свобод найбільш вразливих осіб є неповноцінною, як і загалом є неповноцінним таке відновлення справедливості. Чому платники податків (тобто всі ми) повинні платити за чиюсь неправомірну поведінку, яка змусила особу звернутися за захистом своїх прав і свобод до суду?

Окрім того, є фінансовий вимір цієї проблеми. Статистика свідчить, що у близько 20 тис. судових справ, виграних клієнтами системи безоплатної правової допомоги за період 2017-2018 рр., середній показник гонорару адвоката становив 4456 грн, а отже, мова йде про майже 80 млн грн. Всі ці кошти (мало що, правда?) не повернулися в бюджет, хоча в судовому порядку було доведено неправомірність поведінки, яка спричинила порушення прав і свобод. Однак їх можна і потрібно повертати.

Порівняємо із закордоном

Компенсувати частину витрат на БВПД можна шляхом застосування процесуального механізму – стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката зі сторони, яка програла справу. Механізм відшкодування витрат на правову допомогу, гарантовану державою, застосовується у низці держав-членів Європейського Союзу (Бельгія, Велика Британія, Німеччина, Польща, Франція). В результаті порівняльного дослідження систем безоплатної правової допомоги в Європі було виявлено, що в Німеччині та Польщі суд може покласти обов’язок відшкодування витрат, пов’язаних із правовою допомогою сторони, на користь якої ухвалено рішення, на протилежну сторону.

Механізм відшкодування витрат на БВПД

Необхідно внести зміни до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України. Потрібно чітко передбачити, в яких випадках і в який спосіб слід застосовувати механізм відшкодування витрат на БВПД. Це можна зробити шляхом доповнення тексту законів нормою про те, що у разі задоволення/часткового задоволення позову клієнта системи безоплатної правової допомоги витрати на професійну правничу допомогу покладаються на особу, яка програла справу, з подальшим зарахуванням цих витрат до дохідної частини Держбюджету.

Інтегрування відповідних змін до процесуальних законів повинно здійснюватися з урахуванням загального порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (зокрема, норм про порядок подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат до суду).

Які це має переваги?

Запровадження механізму відшкодування витрат на безоплатну правову допомогу має такі переваги:

  • для держави – отримання компенсації частини витрат Держбюджету на надання БВПД;
  • • для суспільства – створення превентивного механізму для запобігання порушенням прав і свобод, адже правопорушники отримають ризик понести додаткові витрати на професійну правничу допомогу адвоката;
  • для системи БВПД – можливість більш ефективного здійснення своїх функцій.

Насправді, за 5 років українська система безоплатної правової допомоги перетворилася, без перебільшення, в одну з кращих у Європі. Окрім того, в Україні розвиваються інші інституції забезпечення справедливості. Водночас система потребує деяких налаштувань задля вирішення викликів, що перед нею стоять (зокрема, запровадження механізму компенсації витрат на правову допомогу).

0
0

Останні коментарі

1. У статті не розкрито питання фінансової відповідальності клієнта адвоката БПД за подання безпідставних позовів чи у разі програшу у суді. Логічно також запровадити обовязкову компенсацію витрати на послуги адвоката у разі подання безпідставного позову у суд чи програшу справи у суді. 2. Є порушення логіки у міркуваннях. Як правило порушують права клієнтів БПД державні службовці - інспектори ДПІ, інспектори Пенсійного фонду і т.ін. За будь-які їх порушення фінансову відповідальність несе державний орган. Персональної відповідальності немає! Тобто у разі запровадження фінансової відповідальності за запропонованою схемою, і надалі ми, платники податків, але через фінансування діяльності конкретного державного органу, будемо плачувати послуги адвокатів БПД. І який тоді в цьому сенс?

Додати коментар

Відмінити Опублікувати