26 грудня 2016, 14:45

Підводні камені надання пільг окремим категоріям громадян

Опубліковано в №52 (550)

Сергій Бреус
Сергій Бреус в.о. директора Четвертого київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Центри та бюро безоплатної правової допомоги часто консультують осіб, які належать до тієї чи іншої категорії пільговиків. Як відомо, ст. 1 Конституції передбачає, серед іншого, що Україна є соціальною державою, а ст. 46 встановлює, що громадяни мають право на різні види соціального захисту. При цьому скрутні економічні обставини, в яких опинилася наша держава, значні бюджетні витрати на проведення Антитерористичної операції тощо поступово змушують Україну згортати обсяг своїх соціальних зобов’язань.

На жаль, у спробах заощадити бюджетні кошти значного поширення сьогодні набувають сумнівні практики досить неоднозначного тлумачення законодавчих норм, що призводить до порушення прав і законних інтересів пільговиків.

Постановою КМУ №389 від 04.06.2015 р. затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї. На перший погляд, у цьому підзаконному акті не міститься нічого особливого. Детально перераховуються категорії громадян та види їхніх доходів, які необхідно враховувати при визначенні розміру пільг. Однак проблеми у зацікавлених суб’єктів правовідносин виникають саме під час практичного застосування компетентними органами окремих положень вказаного Порядку.

Так, абз. 3 п. 5 Порядку передбачає, що для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку ІІ групи, до сукупного доходу за кожний місяць враховується дохід на рівні 2-х прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб, фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку ІІІ групи, на рівні 3-х прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб.

Отже, уявімо практичну ситуацію. Громадянин А. одночасно є пенсіонером, пільговиком та фізичною особою-підприємцем, згідно з обраною спрощеною системою оподаткування він є платником єдиного податку ІІІ групи. Як обчислити середньомісячний дохід такої особи та визначити, чи має вона право на податкову соціальну пільгу? Все просто – необхідно визначити щомісячний дохід такої людини за останній півроку, який у цьому випадку має складатися з розміру пенсії та доданого до нього розміру 3-х прожиткових мінімумів у відповідному місяці. Після цього потрібно додати отримані показники та розділити їх на 6 місяців – це і буде середньомісячний дохід вказаної особи. Проста математична дія.

Однак, що робити у ситуації, коли пільговик-підприємець приносить до відповідного управління праці та соціального захисту населення довідку з Державної податкової інспекції, яка свідчить, що протягом останніх півроку будь-яких доходів від власної підприємницької діяльності вказана особа не отримує. До того ж це стосується ситуації, за якої рух будь-яких коштів та й сама підприємницька діяльність фактично відсутні.

Звичайна побутова логіка підказує: якщо підприємець-пільговик може підтвердити документально та юридично, що не отримує доходів від підприємницької діяльності протягом останніх півроку, натомість отримує лише пенсію, саме її слід враховувати як основу для визначення середньомісячного доходу. Інших доходів у людини фактично немає, а отже, немає чого враховувати.

На жаль, логіка державних чиновників з Міністерства соціальної політики України зовсім інша. Як випливає з листів-відповідей від державних службовців різного рівня на звернення громадян з подібних питань, відсутність фактичного доходу підприємця-пільговика за останні півроку не є перепоною для відмови йому у наданні податкової соціальної пільги.

Річ у тім, що чиновники буквально тлумачать вище викладену норму, вказуючи, що для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку ІІІ групи, при обрахуванні середньомісячного доходу 3 прожиткові мінімуми враховуються як постійний отриманий умовний дохід (незалежно від фактичного становища справ, отримання чи неотримання доходів від підприємницької діяльності у відповідний період).

Тобто особа отримує нуль доходів, а умовно нараховується їй аж 4350 грн (у 2017 р. сума буде дещо іншою). Вочевидь, таке умовне нарахування неіснуючих доходів як фактично отриманих дає чиновникам підстави для відмови особі у користуванні податковою соціальною пільгою.

Пільговик, опиняючись у ситуації, за якої реальні доходи відсутні, а в користуванні пільгами отримано відмову, розцінює це як порушення своїх прав і законних інтересів. Таким чином, особа вбачає підстави для звернення до суду та звертається до установ безоплатної правової допомоги з метою залучення адвокатів для участі у провадженні. Установи БПД, у свою чергу, керуючись принципом верховенства права та прагнучи забезпечити втілення у правову практику принципу справедливості, надають всю можливу правничу допомогу у подібних справах.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати