Популярні матеріали

13 вересня 2018, 15:37

Не так воно склалося, як гадалося

Проблемні питання оформлення біометричних паспортів в умовах тимчасової окупації окремих територій України

Олена Курганова
Олена Курганова провідний юрисконсульт ДП «Документ»

Багато громадян, які перебралися з окупованих територій і територій, що наразі непідконтрольні уряду, потребують заміни чи оформлення нових паспортних документів. Громадяни звертаються за оформленням ID-картки замість паспорта зразка 1994 р., за оформленням паспорта громадянина України вперше після досягнення 14-річного віку чи за оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон та зіштовхуються з неочікуваними труднощами. Питання починаються зі з’ясування, куди звертатися, і продовжуються безпосередньо у процесі оформлення документів.

Оформлення і видача паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон регулюються Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»; Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. №302 (далі – Порядок №302); Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №152 від 07.05.2014 р. (далі – Порядок №152); іншими нормативно-правовими актами.

Якщо документи на оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, згідно з Порядком №152, подаються до будь-якого підрозділу міграційної служби чи уповноваженого суб’єкта, незалежно від реєстрації місця проживання, то документи на оформлення першого ID-паспорта чи заміни паспорта-книжечки зразка 1994 р. на ID-паспорт подаються за зареєстрованим місцем проживання особи.

Законодавець передбачив лише два випадки, коли подати документи на оформлення паспорта громадянина України можна не за місцем реєстрації: для внутрішньо переміщених та бездомних осіб. Внутрішньо переміщені особи подають документи за місцем проживання, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (довідка ВПО). Бездомні особи подають документи до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта за місцем майбутньої реєстрації місця проживання (п. 20 Порядку № 302).

Крім того, відповідно до роз’яснень ДМС, громадяни, зареєстровані на території окремих районів Донецької та Луганської областей, що нині непідконтрольні уряду України, які не мають довідки про реєстрацію ВПО, подають документи до будь-якого підрозділу ДМС на території відповідної області, де зареєстровано особу, а громадяни, зареєстровані на території Криму – до будь-якого підрозділу ДМС за місцем фактичного перебування.

Наступне питання, що виникає у громадян, які переїхали з тимчасово непідконтрольних уряду України територій і бажають оформити паспорт – це перелік документів, які необхідно подати, та строки оформлення паспортів. Тут виникає багато питань та навіть конфліктів. Інколи лунають звинувачення у дискримінації та порушенні конституційних прав. Спробуємо розібратися, чи є для цього підстави.

Згідно із законодавством, рішення про оформлення паспорта (внутрішнього чи закордонного) приймається за результатами ідентифікації особи, на ім’я якої оформлюється біометричний паспорт, а також встановлення факту її належності до громадянства України. Така ідентифікація особи здійснюється щодо всіх без винятку громадян України, які звертаються за оформленням біометричного паспорта. Слід наголосити на тому, що у разі неможливості ідентифікувати особу чи підтвердити її громадянство уповноважений орган держави (ДМС) приймає негативне рішення і відмовляє громадянину в оформленні паспорта, адже відповідно до законодавства України та міжнародних правил, документування неідентифікованої особи є неможливим.

Основним способом ідентифікації є отримання даних про особу з Єдиного державного демографічного реєстру, куди внесено інформацію про всіх осіб, яким оформлювалися нові ID-паспорти. Якщо до оформлення документів подається внутрішній паспорт-книжечка зразка 1994 р. (саме такі паспорта мають більшість громадян), ідентифікація проводиться за даними про особу, які зберігаються на паперових носіях у картотеках територіального підрозділу ДМС, яким видавався паспорт. Саме тут виникає проблема, адже якщо паспорт громадянина України видавався особі на території, що наразі непідконтрольна уряду України (окремі території Донецької та Луганської областей – ОРДЛО) чи на території нині окупованої АРК, доступу до картотек немає, провести ідентифікацію за стандартною процедурою неможливо.

Навіть якщо громадянин переїхав та проживає в іншому регіоні України, підконтрольному уряду, та не є внутрішньо переміщеною особою, то інформація, що дає змогу органам ДМС ідентифікувати його особу і видати закордонний біометричний паспорт чи паспорт громадянина України у вигляді ID-картки, все одно залишилася в картотеках на території АР Крим, ОРДЛО, до яких наразі немає доступу. В таких випадках ДМС надсилають запити, зокрема, до МВС, Національної поліції, Мін’юсту, органів ДФС тощо для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інформаційних баз, картотек (у тому числі фотозображення особи, яка надасть змогу ідентифікувати особу). Ця процедура «перевірок» займає більше часу, ніж стандартна ідентифікація осіб, дані про паспорти яких знаходяться на підконтрольній території, та може тривати до 2-х місяців (п. 43 Порядку №302).

У випадках, коли стандартна процедура ідентифікації громадянина неможлива, а також зважаючи на те, що у процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник (п. 49 Порядку №152), працівники ДМС рекомендують подавати громадянам додаткові документи, які допоможуть швидше ідентифікувати їх особу. Не існує вичерпного переліку документів. Це питання не врегульовано на законодавчому рівні. Є лише рекомендований приблизний перелік. Наприклад, це може бути закордонний паспорт України «старого» зразка, посвідчення особи моряка, посвідчення водія, військовий квиток, посвідчення (пенсійне, пільгове та ін.), перепустка на роботу, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, дипломи про закінчення вищих навчальних закладів тощо. Важливо, щоб надані документи були видані на території, яка нині підконтрольна уряду України, адже інакше перевірити їх справжність та особу громадянина за ним також буде неможливо.

З метою оптимізації та прискорення процедури ідентифікації особи ДМС було розроблено спеціальну анкету – Запитальник в рамках проведення процедури ідентифікації особи. Слід зазначити, що надання додаткових документів чи заповнення запитальника не є обов’язковим для громадян. Однак у випадку, якщо за наданими громадянином документами ідентифікувати його особу неможливо, ДМС не має підстав для ухвалення позитивного рішення про оформлення паспорта громадянина України та зобов’язане відмовити в оформленні документа. Тому вважаю, що надавати ці документи чи ні – це зона прийняття відповідального рішення громадянином, а обов’язок державного органу – попередити про всі можливі наслідки такого рішення та діяти в межах законодавства.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати