Популярні матеріали

01 березня 2017, 15:49

Монополія на адвокатуру: інструкція з використання

Оксана Купер
Оксана Купер магістр права, журналіст-аналітик, спеціально для «Юридичної Газети»

З черговою вітчизняною реформою в розділі «Правосуддя» Конституції України з'явилася нова норма: «Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення» (ст. 1312). Цим положенням Основного Закону запроваджується обмеження на представництво в суді юристами без адвокатського свідоцтва або так звана адвокатська монополія. Однак, враховуючи уточнення в перехідних положеннях, цей процес відбуватиметься поступово та з певними винятками.

З 01.01.2017 р. це нововведення вже діє для представлення інтересів у Верховному суді та в судах касаційної інстанції, а отже, локомотив реформи рухається вперед. Важливим є той момент, як у цьому випадку діятимуть практикуючі юристи (але поки що не адвокати), поза дискусіями щодо доцільності/недоцільності норми та скаргами на обмеження у доступі до професії.

«Юридична Газета» робить спробу описати ситуацію, що склалася, з позиції молодих українських правників, які мають різний правовий досвід та міркування щодо питання виключного судового представництва адвокатами та процедури отримання адвокатського свідоцтва. Мета цієї статті – не апелювати до певної думки, а розповісти про вітчизняну реальність, практичні моменти отримання документа та особистий досвід юристів, які вже склали чи мають намір невдовзі скласти кваліфікаційний іспит. Сподіваємося, що ця «інструкція» певним чином допоможе іншим зробити свій вибір «за» чи «проти» отримання адвокатського свідоцтва.

Моє рішення адвокатура: практичні моменти

Для молодого юриста Олени Гаврилової, яка має за плечима вже кілька років юридичного стажу, бажання працювати саме в адвокатурі – основна мета отримання свідоцтва. Процес від пункту «А» (обрання КДКА за місцем реєстрації та подача заяви на допуск) до пункту «Я» (отримання адвокатського свідоцтва) у її випадку тривав 9 місяців. Подача документів відбулась у кінці березня 2016 р., а вже на початку січня 2017 р. вона отримала адвокатське свідоцтво.

Матеріальна частина процедури, як відомо, прописується відповідним Порядком за рішенням РАУ. Ми вирішили розпитати новоспеченого адвоката про практичні аспекти отримання свідоцтва, а також про моменти, які можна було б вдосконалити.

Отже, найперше – це підготовка необхідних документів. Цікаво, що крім нотаріально завірених копій документів про освіту, підтвердження стажу роботи, оригіналів довідки про відсутність судимості та медичної довідки з психдиспансеру, необхідно також подавати довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за час роботи. Це потрібно для того, щоб підтвердити (зокрема, довідкою з Пенсійного фонду), що ти офіційно працював/-ла. За словами О. Гаврилової, документи можна зібрати за тиждень, а потім – з'ясувати графік засідань КДКА в регіоні. У м. Хмельницькому, де вона складала іспит, такі засідання (як і проведення екзаменів) відбуваються один раз на місяць (хоча на сьогодні, у зв’язку зі значним попитом, засідання відбуваються частіше). Тут вже мотивація «встигнути все» виходить на перше місце.

«Практична проблема була з довідкою про несудимість, отримання якої вимагає чимало часу, якщо робити її самостійно. Однак існують компанії, які пропонують послуги зі швидкого отримання цього документа. Також є окремі питання щодо підтвердження юридичного стажу. Всі знають про врахування досвіду лише після отримання повної юридичної освіти, тобто після отримання диплома магістра чи спеціаліста (як було раніше). У мене склалася інша ситуація. Потрібно було підтвердити стаж роботи юрисконсультом в державному органі. Для цього, крім трудової книжки, довелося надати копії посадових інструкцій», – розповідає юрист. При цьому особи з досвідом роботи на посаді помічника адвоката мають подати на розгляд КДК відповідні документи й отримати свідоцтво без проходження стажування. Виходить, якщо плануєш отримувати власне свідоцтво, то вигідніше працювати помічником адвоката.

Всі документи претендента на адвокатське свідоцтво приймаються КДКА приблизно за півгодини, а вже на засіданні комісії (якщо документи визнаються достатніми) приймається рішення про допуск до екзамену та призначення дати його проведення у двох частинах (письмовій та усній). Варто зазначити, що деякі КДКА проводять один спільний іспит, надаючи по 3 години на кожну з частин, а деякі проводять окремо два іспити. Логіка тут така: якщо отримуєш хороший результат на першому, тоді складаєш другий.

Олена складала обидва іспити у травні минулого року (на сьогодні за вже застарілою програмою, оскільки з червня 2016 р. затверджена нова). «На той момент на письмовому іспиті було три завдання (наразі їх чотири) з підготовки процесуальних документів для цивільного, адміністративного, господарського та кримінального процесів: від банальних заяв про забезпечення позову, стягнення заборгованості, позовних заяв у сімейних справах до апеляційних та касаційних скарг, включаючи навіть заяву до ЄСПЛ. Тут починається найвеселіше – всі процесуальні документи потрібно писати від руки, до того ж самостійно вигадувати фабулу справи. Наприклад, необхідно підготувати заяву про забезпечення позову. Всі відомості про сторони, спір, суд, номер справи – обираються на власний розсуд. Оцінюється такий документ з позиції його прийнятності в суді. У цьому полягає складність завдання, адже коли пишеш від руки, то витрачається набагато більше часу. На практиці при підготовці документів у справі юристи використовують всі можливі бази законодавства і роблять це в електронному вигляді. Якщо зробив помилку на екзамені – бажано все переписати (ми ж не подаємо документи до суду з виправленнями). Під час іспиту не можна користуватися інтернетом, всі джерела повинні бути надрукованими. Як мені відомо, деякі КДК дозволяють користуватися комп'ютером, однак у моєму випадку – лише вручну та з друкованими джерелами. Я робила витяги із законів, постанов пленумів судів, але їх забрали, оцінивши як шпаргалку», – розповідає юрист.

На думку Гаврилової, проведення письмового іспиту на аркушах A4 – це те, що 100% необхідно змінити для майбутніх претендентів на адвокатське свідоцтво. Процедура має бути ближчою до реального життя. Підготовка процесуального документа повинна відбуватися за готовою фабулою справи з використанням електронних законодавчих баз. Процедура з витягуванням білета й аркушами з печаткою КДКА дуже нагадує шкільний чи університетський екзамен.

Щоб потрапити у другий тур, під час усного іспиту потрібно отримати більше ніж 60 балів. Усний іспит складається з 15 блоків по 22 питання, що охоплюють всі галузі права. Це нагадує університетський експрес-курс про історію адвокатури, правила адвокатської етики, Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішення НААУ щодо організації адвокатської діяльності, європейські конвенції та рішення ЄСПЛ проти України. Всі це міститься у Програмі, затвердженій РАУ. Після 3-годинної підготовки (хто готовий, може і раніше) претендент на адвокатське свідоцтво починає складати усний іспит, після завершення якого оголошують результат. Якщо в сумі більше ніж 105 балів (60 – за письмовий та 45 – за усний), приймається рішення про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, яке є чинним протягом 3-х років.

Наступний етап – стажування. Для його проходження потрібно зібрати пакет документів (знову ж таки довідки про відсутність судимості, копії трудової книжки тощо) для надання до Ради адвокатів, яка приймає рішення видати свідоцтво (якщо претендент має стаж роботи на посаді помічника адвоката) та призначити дату складення присяги або направити на стажування.

Претендент на адвокатське свідоцтво має обрати з реєстру адвокатів свого керівника стажування на 6 місяців та отримати від нього/неї відповідне погодження. На практиці простіше спочатку отримати погодження від адвоката, а потім оформити відповідні документи, щоб не затягувати процес. Після цього на засіданні Ради, яке в м. Хмельницькому, наприклад, проходить кожну другу середу місяця (ці дані можна перевіряти на відповідних сайтах), приймається рішення про направлення претендента на стажування до адвоката. Стажування починається з дати, коли адвокат отримав таке направлення. Юрист зауважила, що існують певні організаційні моменти отримання/підпису документів, які необхідно тримати на контролі.

Ще один важливий етап – складання індивідуального плану стажування за примірною програмою, деталі якого прописуються у відповідному Положенні, затвердженому РАУ. Це дуже нагадує університетську практику зі щоденником відповідного індивідуального плану. Такий план стажисту потрібно підготувати у 3-х примірниках, які затверджуються разом із заявою на направлення на стажування. В рішенні про направлення на стажування призначаються дати, коли подається проміжний звіт зі стажування (один раз на два місяці). Далі проходить стажування, яке сумарно за півроку має тривати не менше ніж 550 годин, що в розподілі на робочі дні виходить по 4-5 годин на день.

«Це дуже обмежує в питанні поєднання такої практики з роботою. Стажист може на цей момент бути працевлаштованим на повну ставку на своєму місці роботи, але проходити стажування у вільний від роботи час. Взагалі, за погодженням з адвокатом, як це передбачено Положенням про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, можна проходити стажування у вихідні дні», – зазначила О. Гаврилова.

У процесі проміжних звітів на засіданні Ради адвокатів більшою мірою перевіряється ступінь виконання індивідуального плану та підготовки низки процесуальних документів. У складі Ради призначається особа, відповідальна за перевірку певного звіту, яка згодом пише відповідний висновок, що враховується при затвердженні/незатвердженні звіту. Якщо є деякі зауваження, то надається час на виправлення. Це процедура повторюється після закінчення 4-х місяців. За півроку пишеться заява про затвердження звіту за результатами усього стажування. У разі прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, призначається дата складення присяги, яка відбувається на засіданні Ради адвокатів.

«Мені вдалося зробити все за 9 місяців, швидко оформивши всі необхідні документи завдяки слідуванню процесу та оперативному вирішенню організаційних моментів. Враховуючи конституційні зміни в плані роботи, це надало мені можливість надалі займатися улюбленою справою, розширити поле моєї діяльності» й надавати правову допомогу без оформлення довіреності», – зазначила юрист.

Ціна питання для адвоката

Крім процесу, велику увагу в процедурі отримання адвокатського свідоцтва викликає вартість цієї законодавчої потреби: іспити, стажування (еxtra-стажування, за необхідності) та сплата членського внеску після отримання свідоцтва. Отже, скільки грошей потрібно юристу, щоб стати адвокатом?

Якщо заява про допуск до складення кваліфікаційного іспиту була подана в лютому 2017 р., необхідно сплатити суму в розмірі 4800 грн, згідно з останніми змінами це 3 прожиткових мінімуми для працездатних осіб на день подання особою такої заяви (ч. 2, ст. 58 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Рішення РАУ передбачає, що сума оплачується на банківські рахунки КДКА відповідного регіону та ВКДКА у пропорції 80% та 20%.

У випадку Олени Гаврилової (травень 2016 р.) екзамен офіційно «коштував» 3 мінімальні заробітні плати, тобто 4350 грн. Відповідно, з подальшою зміною законодавства корелюватиметься і «вартість» адвокатського іспиту. Окремо Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» уточнюється, що видача свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту КДКА відбувається безоплатно. Важливо зазначити, якщо кандидат не складає іспит, то кошти не повертаються.

Що ж до оплати стажування, то ч. 4, ст. 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачається, що порядок проходження стажування, програма й методика оцінювання стажування, розмір внеску на проходження стажування та порядок його сплати затверджуються Радою адвокатів України. Стажування також платне. В лютому рішенням РАУ було визначено, що внесок на проходження стажування становить 3 мінімальні заробітні плати станом на день подання особою заяви про призначення стажування (тобто 9600 грн), зі встановленим розподілом, що і кому (приміром, 70 % внеску – керівнику стажування). Також передбачається, що сплата 70% від встановленого розміру внеску, яка сплачується стажистом безпосередньо на користь керівника стажування, може бути розстрочена за угодою між керівником стажування та стажистом в межах строку стажування. До цих змін Ради адвокатів регіонів встановлювали розмір таких внесків на власний розсуд. Наприклад, станом на червень, коли розпочалося стажування Олени Гаврилової, вона сплатила 12 мінімальних місячних заробітних плат (тобто 17400 грн).

Якщо ви висококваліфікований юрист, який успішно склав екзамен, пройшов стажування та склав присягу, радійте – ви адвокат! Відтепер вам потрібно платити щорічний внесок на розвиток адвокатського самоврядування. Розмір внеску, як зазначено на сайті Національної асоціації адвокатів України, дорівнює 1 мінімальній заробітній платі на момент сплати (тобто 1600 грн). Отже, на весь процес необхідно 16000 грн. Тож готуйте кошти, панове юристи! Проте пам'ятайте, що закони змінюються. Якщо ви вже стали адвокатами, то виконуйте вимоги самоврядування, в тому числі щодо сплати внесків, підвищення кваліфікації та сплати податків.

Тільки виключне представництво: у пошуках відповідей

У правників, які ще не мають свідоцтва адвоката і не планують отримувати його найближчим часом, є свої аргументи. Впроваджена монополія знаходить своїх опонентів.

«Складається враження, що після впровадження спецпідготовки для суддів та прокурорів, щось подібне вирішили зробити для адвокатів. У такому випадку постає питання про те, навіщо навчатися на юридичному факультеті, щоб потім продовжувати вчитися далі», – зауважив к.ю.н., старший викладач кафедри кримінального права та процесу Ужгородського національного університету, корпоративний юрист ІТ-компанії Віталій Дацюк. За його словами, у такому прилаштуванні нашої правової системи до західних стандартів Європи та США потрібно «йти до кінця», надавши можливість отримувати такі свідоцтва під час навчання у ВНЗ.

Зараз після закінчення навчання правник може працювати на посаді молодшого юриста в юридичній компанії, юрисконсульта на підприємстві або в установі, але не прокурором чи адвокатом. Добре це чи погано – думки розходяться. Сьогоднішні студенти обурюються, адже потрібно 6 років навчатися, а потім ще працювати, щоб отримати необхідний стаж для складання адвокатського свідоцтва. До того ж, на відміну від великих міст, на периферії молодим правникам дуже важко знайти початкову роботу, щоб здобути необхідний стаж для складання адвокатського іспиту. Однак ініціатори реформування вважають, що саме такий досвід необхідний молодим правникам, оскільки це значно підвищить якість надання юридичних послуг та рівень захисту порушених прав клієнтів у судах.

Проте молодим кадрам цікаво, як вплине впровадження монополії на роботу всередині юридичних компаній, які зазвичай мають окремі судові практики у своїх структурах. На перший погляд, здається, що це не матиме впливу. Ймовірно, за потреби юристи з інших практик в межах однієї компанії просто будуть активніше комунікувати у своїх справах з колегами, що спеціалізуються на судовій роботі. «Так відбувалося раніше. Були юристи, в тому числі адвокати, які ходили в суди. А були такі, які туди не ходили. Це звична практика», – вважає Віталій Дацюк.

Варто згадати про ще один важливий момент вітчизняної адвокатури. Кожен адвокат за свідоцтвом – це «спеціаліст широкого профілю» без конкретної прописаної в документі спеціалізації. З іншого боку, всі науковці-правники, що мають науковий ступінь, володіють спеціалізованими знаннями у визначеній галузі права (з-поміж 12-ти можливих). Однак маючи бажання представляти інтереси клієнтів у суді, вони повинні отримати відповідне адвокатське свідоцтво. «Тобто доктор наук, професор, який ґрунтовно займався дослідженням практики ЄСПЛ та обізнаний з усіма механізмами захисту прав людини у призмі Євроконвенції, обмежений у можливостях доступу до юридичної практики, у порівнянні з адвокатами, які нерідко цю Конвенцію навіть ніколи не читали. І після цього в нашій країні хочуть, щоб теорія не була відірваною від практики», – апелює В. Дацюк. Чи є потреба прописувати таку спеціалізацію у свідоцтві? Відповідь на питання наразі залишається відкритою. 

 Також ми поцікавилися думками інших молодих правників щодо адвокатської монополії, процедури складання адвокатського іспиту та дізналися про їхній власний юридичний вибір.

Багинський Артем Багінський,

адвокат, керуючий партнер Baginskiy lawyer group (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність видано у квітні 2013 р.)

Професія адвоката (у вузькому значенні) – це робота в судах. Тому адвокатське свідоцтво, перш за все, потрібно для тих юристів, кому імпонує саме така робота. Набирати правовий досвід після університету, перебираючи папери, щоб потім отримати адвокатське свідоцтво? Цікаво, але трохи без сенсу. Можливо, краще видавати свідоцтво разом із дипломом та ввести норму про обов'язкове проходження стажування для адвокатів, які вже працюють, а також визначити, які види справ можуть представляти адвокати з різним стажем в судах різних інстанцій. Більший досвід – більше можливостей.

Щодо виключного представництва адвокатами в судах, то я проти будь-якої монополії, якщо вона не природна. Адже в умовах монополії орган адвокатського самоврядування тримає над адвокатом «свою руку» і теоретично може позбавити його свідоцтва, що для практикуючого адвоката фактично є позбавленням засобів існування. Тобто тут криється ще більша небезпека для адвокатів, ніж для звичайних юристів. Якщо раніше звичайного адвоката не дуже цікавили рішення органів адвокатського самоврядування, то зараз потрібно постійно слідкувати за такою діяльністю. Коли панує монополія – зростає вплив органу адвокатського самоврядування.

За таких умов є не зовсім коректним апелювання з боку органів самоврядування до дотримання правил адвокатської етики та збереження адвокатської етики, оскільки приклади неналежної поведінки трапляються у кожній з професій (нотаріуси, оцінювачі та ін.). Як на мене, це не ті засоби впливу. Тези про більш професійну підготовку адвокатів – це просто суб'єктивні речі. У будь-якому випадку клієнт голосує гривнею. З власного досвіду скажу, що до отримання адвокатського свідоцтва, ще будучи юристом, у мене були випадки, коли я вигравав справи в адвокатів. Наявність свідоцтва – це не гарантія кваліфікованості та якості наданої послуги.

Кілька ремарок до нинішньої процедури складання іспиту для отримання адвокатського свідоцтва. Я вважаю, що широкі питання, які стосуються усіх галузей права, на адвокатському екзамені є виправданими. Здається, на екзамені не ставлять надто вузькоспеціалізованих питань, мають бути або загально- або вузькоспеціалізовані теоретичні питання середнього рівня складності. Очевидно, що криміналіст повинен знати склад цивільно-правового правопорушення, а цивіліст – склад злочину. Необхідно мати базові знання. Тут можна провести аналогію з медичною сферою: нейрохірургу на операції необхідно знати, де у людини знаходиться серце.

Щодо підготовки процесуальних документів на письмовому іспиті вручну, апелюю до таких же іспитів на суддів Верховного суду України, що відбувалися кілька днів тому: кандидати у судді складають 5-годинний іспит з вирішення справи без доступу до інтернету, користуючись паперовими нормативними документами та пишуть тексти рішень від руки. Погоджуюсь, можливо, це не зовсім зручно, але тут спрацьовує психологічний фактор (зорова пам'ять, немає звички писати вручну тощо). Проте інколи в оперативних ситуаціях на судових засіданнях складення процесуального документа від руки є просто необхідною навичкою. На практиці, коли ти бачиш, як йде справа під час засідання, коли вже зараз потрібно оперативно подати, наприклад, заяву про забезпечення позову, а під рукою немає комп’ютера. Це знову ж таки можна порівняти з вправністю лікаря на операційному столі, його здатністю швидко реагувати та приймати рішення. Щодо фабул справ на адвокатському іспиті, вважаю, що на сьогодні креатив адвоката – це одне з базових, життєво необхідних вмінь адвоката. В іншому випадку його послуги матимуть низьку конкурентну спроможність.

Дацюк Віталій Дацюк,

к.ю.н., викладач УжНУ, корпоративний юрист ТОВ «ТранСофтГрупа» (Закарпатська область)

Нас переконують, що адвокатська монополія нібито гарантує клієнтам якість юридичних послуг. Серйозно? Невже зараз мало прикладів, коли практикуючі адвокати не вміють грамотно скласти позовну заяву, не говорячи вже про лінію захисту інтересів клієнта? Можливо, після впровадження адвокатської монополії різко підвищиться якість надання послуг? Навряд чи… Згідно із законом, адвокатура – це своєрідна закрита система, де допуск до професії надають люди з цієї ж системи (КДК адвокатури).

На жаль, практика свідчить, що в цих комісіях нерідко «засідають» і «вирішують питання» низькокваліфіковані адвокати з категорії «ті, що знають суддю» та «адвокати-флешки»... З іншого боку, адвокатська монополія може сприяти підвищенню рівня правосвідомості та правової обізнаності громадян, чого дуже не вистачає українському суспільству. Особисто я, не будучи адвокатом, маю досвід успішної допомоги малозабезпеченим громадянам у підготовці позовних заяв та вибудовуванні лінії захисту своїх інтересів. Після цього людина вивчала правову базу, йшла в суд і вигравала справу.

Мельник Леся Мельник, старший юрист юридичної компанії «MB&P» (м. Львів)

Мета отримати свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю постала переді мною ще задовго до шуму навколо можливого впровадження адвокатської монополії в українських судах. Я розуміла, що шлях може бути довгим через різноманітні нюанси з правильністю працевлаштування помічником адвоката, зарахування до юридичного стажу інших періодів професійної діяльності, а також через інші, в тому числі бюрократичні, моменти. Проте всю свою суть процес отримання бажаного свідоцтва почав розкривати вже після початку збору необхідних документів для складання адвокатського іспиту. Не буду затримуватися на темі некомпетентності наших податківців, які навіть не мали уявлення, яка довідка мені потрібна, тому перейду до найцікавішого.

Найперше, що ти чуєш від друзів і знайомих, та в чому згодом пересвідчуєшся, – не варто чекати на призначення іспиту раніше ніж через 5-6 місяців після подачі документів. Хоча це питання дуже відносне. Як пізніше виявляється, декому випадає щастя скласти іспит вже через 2 тижні.

Процес підготовки не можна назвати важким, особливо для тих, хто в позово-претензійній роботі почувається як риба у воді та вже має базу особисто напрацьованих процесуальних документів. Перелік тем документів, які потрібно підготувати на іспиті, є у вільному доступі. Це стосується й усної частини іспиту. До того ж майбутні адвокати можуть придбати підручник з готовими відповідями на питання. Третя частина іспиту (фабула справи, яку потрібно буде вирішити) до кінця залишається сюрпризом.

Найбільш незручним виявляється період очікування між поданням документів та складанням іспиту. Нас не повідомляють, чи все гаразд з поданими документами. Повідомлення отримують лише ті, кому потрібно доопрацювати й наново подати пакет документів. Тому ти знаходишся у постійній напрузі, поки тобі не зателефонують чи не напишуть, що через 2 тижні відбудеться письмова частина іспиту. Напруга спадає, але з’являється хвилювання та метушня.

Щодо процесу складання іспиту (про що постійно скаржаться колеги, які вже пройшли цей етап) насторожує те, що у процесі заборонено користуватися електронними пристроями, а друкованими матеріалами, кодексами, збірками – можна. Уявіть, як нам в сучасних реаліях з можливостями та розміром електронних баз законодавства принести з собою на іспит цю ж базу в друкованому вигляді. Що стосується написання письмової частини іспиту – коли ви востаннє чули від юриста, що позовну заяву він писав від руки? Тут з’являється ще один фактор – для складання чималих текстів 4-х годин виявляється недостатньо, а що вже говорити про аналіз фабул та законодавства. Робота адвоката – це, насамперед, якість.

Гасяк Ярослав Гасяк, адвокат, АО «Адвокатська компанія «Прокопишин і партнери» (м. Львів)

(свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видано у квітні 2016 р.)

З найбільш дискусійних та проблемних аспектів при складенні кваліфікаційного іспиту на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю варто відзначити два головних моменти:

По-перше, кваліфікаційний іспит. Кваліфікаційний іспит має дві частини: письмову та усну. Вони складаються окремо. Спочатку – письмовий. Особа, яка складає кваліфікаційний іспит, має підготувати вказані в обраному нею екзаменаційному білеті 3 завдання з різних галузей права (підготувати 3 окремих процесуальних документи) та письмовий висновок щодо правової позиції й тактики захисту або надання іншої правової допомоги за фабулою справи. Тобто це два окремих типи письмових завдань.

Для складення процесуальних документів кандидату в адвокати повинні надаватися підготовлені кваліфікаційною палатою КДКА та затверджені її рішенням фабули справ із зазначенням видів процесуальних документів, які необхідно підготувати. Однак багатьма КДКА до сьогодні не прийнято рішення, яким затверджені такі фабули. Натомість особи, які складають письмовий іспит, змушені самостійно вигадувати фабули та складати процесуальні документи повністю на власний розсуд, що зовсім не відповідає меті такої частини письмового іспиту.

Щодо підготовки іншого типу письмового іспиту (письмового висновку), хочу зазначити наступне. Чинними рішеннями Ради адвокатів України передбачено, що для виконання особами, які складають кваліфікаційний іспит, письмового висновку щодо правової позиції захисту або надання іншої правової допомоги, науково-консультативна рада НААУ розробляє фабули справ, що підлягають оновленню не менше ніж на 20% від їх загальної кількості не рідше ніж один раз на рік. Наскільки мені відомо, до сьогодні науково-консультативна рада НААУ не розробила відповідних фабул справ. Таким чином, при складенні кваліфікаційних іспитів у деяких КДКА такі фабули взагалі відсутні. При цьому особам, які складають кваліфікаційний іспит, пропонують взагалі не писати правовий висновок щодо правової позиції чи тактики захисту, а натомість складати 4 окремі процесуальні документи.

На мою думку, ефективним та об'єктивним способом оцінювання теоретичних знань і навичок осіб, яка виявили бажання стати адвокатом, поряд зі складенням письмових процесуальних документів було б електронне тестування (приміром, як це відбувається в нотаріаті чи при оцінюванні кандидатів у Верховний суд).

По-друге, оцінювання кваліфікаційного іспиту. Вважаю, що оцінювання кваліфікаційного іспиту повинно відбуватися дещо жорсткіше. Наприклад, Кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України за результатами складення кваліфікаційних іспитів приймає рішення про відмову у видачі свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю у 8 з 10 випадків. З 13.06.2016 р. Радою адвокатів України було започатковано Реєстр осіб, які склали/не склали кваліфікаційний іспит. За цей період (з червня 2016 р.) по всій Україні 1195 осіб були присутні на кваліфікаційному іспиті. З них лише 64 особи не склали іспит (5% від загальної кількості). Варто відзначити, що деякі регіональні КДКА за цей період не прийняли жодного рішення про відмову у видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту.

Останнім часом кваліфікаційне оцінювання, що складають працівники органів прокуратури, поліції чи судді, є досить жорстким. Крім того, за ним мають можливість слідкувати представники громадськості. Можливо, процес складання такого (як письмового, так і усного) кваліфікаційного іспиту кандидатами в адвокати також варто було б фіксувати на відео з метою додаткового контролю. Адже в багатьох КДКА складення кваліфікаційного іспиту відбувається досить формально.

Кількість осіб, які виявили бажання стати адвокатом, щороку збільшується. Держава, запроваджуючи так звану монополію на представництво в судах, повинна встановити чіткі правила допуску до професії та здійснення адвокатської діяльності, а також жорстко реагувати на порушення цих правил. Тому, на мою думку, умови та порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, а також процес складення іспиту потрібно дещо змінити.

Юрій Руденко Юрій Руденко, адвокат, приватна практика (м. Київ),

(свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видано у жовтні 2007 р.)

Адвокатська спільнота позитивно оцінює поступове запровадження адвокатської монополії в Україні. Як демонструє досвід розвинених країн (і це цілком логічно), обмеження кола осіб, що мають право представництва інтересів клієнта в суді лише адвокатами, сприяє підвищенню професіоналізму представників професії, внаслідок чого зацікавлені в судовому представництві особи отримують якіснішу правову допомогу.

Інше питання – вимоги, що висуваються до осіб, які бажають стати адвокатами. Нещодавні зміни до законодавства передбачають сплату внеску за проходження стажування особами, які склали кваліфікаційний іспит. Проте тут немає однозначної думки щодо доцільності запровадження системи грошової оплати за проходження стажування. Адже для молодих юристів, особливо в регіонах, сума в розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, що є максимально дозволеним законом внеском за проходження стажування, може виявитися завеликою. До того ж встановлення оплати за проходження стажування робить обмеженим доступ до професії для майбутніх адвокатів.

Вважаю, що стажування має відбуватися безоплатно, особливо зважаючи на те, що майже третина внеску сплачується на користь органів адвокатського самоврядування. На жаль, деякі з них не повною мірою сконцентровані на створенні сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності.

Прогресивні адвокати виступають за встановлення символічного розміру внеску за проходження стажування або його повного скасування. Особи, що стають адвокатами за покликанням, повинні мати можливість займатися адвокатською діяльністю. Єдиним критерієм для доступу до професії має бути наявність таланту та здібностей, а високі моральні якості, якими повинен бути наділений майбутній адвокат, не можуть вимірюватися мінімальними заробітними платами. 

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати