25 вересня 2018 року Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини та Програми USAID «Права людини в дії» провів круглий стіл «Перехідне правосуддя як шлях подолання наслідків конфлікту та збройної агресії».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У круглому столі також взяв участь представник Міністерства юстиції України. Владислав Власюк є директором Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Мін’юсту. Його доповідь була присвячена міжнародним стандартам і закордонному досвіду застосування амністії в контексті перехідного правосуддя.
«Мін'юст готовий активно включатися в роботу і сприяти настанню перехідного правосуддя на сході України»
Владислав Власюк запевнив, що Мін'юст готовий активно включатися в роботу і сприяти настанню перехідного правосуддя на сході України. На початку свого виступу він наголосив, що підтримує рекомендації щодо проведення просвітницької кампанії з перехідного правосуддя, до якої має долучитися і Міністерство. Далі експерт підкреслив необхідність напрацювання простих чітких месседжів для широкої аудиторії у контексті правопросвітництва.
Втім, очільник Директорату з прав людини зазначив, що сприйняття перехідного правосуддя, особливо в частині амністії, є досить неоднозначним та потребує опрацювання. Також він наголосив на важливості координації зусиль, але разом з тим зауважив, що ширша координація, поза урядом, є, на його думку, найбільшим викликом, враховуючи різні інтереси учасників. «Наприклад, органи правосуддя, які, можуть одночасно не зрадіти кількості роботи, яка на них впаде, і при цьому будуть прагнути використати більш ефективні способи для виконання своїх завдань. Але ці ефективні способи будуть трохи схильні до порушення прав людини», - відмітив представник Мін’юсту.
Також Владислав Власюк прокоментував тезу щодо сталих змін, до яких може призвести перехідне правосуддя. «На мій погляд, ці сталі зміни якраз стали, певною мірою, причиною конфлікту. Певною мірою вони вже настали, і якраз їх треба долати», - зазначив він. На думку представника Мін’юсту перехідне правосуддя полягає у примиренні усіх, про знаходження компромісів та подолання наявних розбіжностей.
«Перехідне правосуддя буде доволі часто породжувати непопулярні рішення»
Говорячи власне про міжнародний досвід застосування амністії в контексті перехідного правосуддя, Владислав Власюк звернув увагу на інформацію Мін’юсту, згідно якої незаконні збройні формування «ДНР» та «ЛНР» нараховують близько 63 тисяч осіб. Тому ця тема, на думку експерта, може бути масовою. «Плюс є цивільні особи, яких так само це може стосуватись. Особливо, якщо ми будемо говорити про колабораціонізм, який пропонується в окремих законопроектах, і який так само, відступаючи від теми, на мій погляд, поки що виглядає як більш ніж спірне формулювання», - зазначив він.
Також представник Міністерства юстиції наголосив, що є розуміння того, щодо на органи правопорядку і систему правосуддя чекає великий тягар. «Мені здається, що було б правильно вже з самого початку максимально залучати колег з цих органів до напрацювання спільних рішень, які будуть, сподіваюсь, досить скоро наставати», - наголосив Владислав Власюк.
За словами очільника Директорату з прав людини, на погляд відомства, перехідне правосуддя буде доволі часто породжувати непопулярні рішення. Так він звернув увагу на теми досвіду транзитивного правосуддя в Колумбії та Північній Ірландії, і підкреслив, що перехідне правосуддя – це, перш за все, про пошук компромісів і порозуміння. Представник Мін’юсту додав, що повинен бути також і стимул для припинення протиправної діяльності.
Амністія як найбільш значний елемент перехідного правосуддя юстиції
Говорячи по міжнародно-правові параметри перехідного правосуддя, Владислав Власюк торкнувся питання амністії як «найбільшого елементу перехідного правосуддя з точки зору саме юстиції». Представник Мін’юсту нагадав, що є загальні обмеження, до яких випадків не може застосовуватись перехідне правосуддя. «Це і jus cogens, тобто те, що «от воно - точно воно, ну, не може бути інакше». Тому не може застосуватись амністія до воєнних злочинів, до геноциду, до апартеїду, і, що цікаво, особливо, мабуть, в контексті України, - це до злочину катувань, - зауважив очільник Директорату з прав людини. - В нас є приклади… І це все так само підтверджується статтею 5 Римського статуту». У цьому контексті він згадав приклади функціонування Югославського трибуналу, спеціального суду для Сьєрра-Леоне та окремих кейсів Європейського статуту з прав людини.
«Тобто, з одного боку, визнається широка свобода держав по встановленню параметрів застосування амністії. При цьому вказується, що вона повинна бути необхідною і винятковою, акцентується увага на тому, що амністія не виключає обов'язку держави здійснювати ефективне розслідування. І так само підтверджується обов'язок держави захищати права потерпілих, зокрема, це і є право на те, щоб знати істину», - відмітив Владислав Власюк.
Експерт також звернув на випадки із застосування амністії у Аргентині, Чилі, Перу, Уругваї, Гаїті, та Сьєрра-Леоне.