Все частіше з’являються нові законопроекти про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України. Цього разу зміни стосуються посилення гарантій дотримання прав фізичних та юридичних осіб під час досудового розслідування. Ініціатором законопроекту №8459 від 08.06.2018 р. виступив Вадим Івченко, народний депутат України VIII скликання.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У пояснювальній записці до законопроекту необхідність його прийняття обумовлюється потребою припинення низки наявних системних негативних процесуальних явищ під час досудового розслідування, що порушують права та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, які є учасниками кримінального провадження. Начебто речі потрібні, але давайте розберемося, що саме пропонується змінити, а головне - яким чином.
Так, відповідно до запропонованих змін:
- уточнюється правовий статус адвоката, послугами якого має право користуватися свідок у відповідному кримінальному провадженні (зміни до п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК);
- встановлюється, що під час досудового розслідування в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи (п. 13 ч. 1 ст. 309 КПК у редакції проекту);
- визнаються недопустимими докази, що були отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала згодом була скасована апеляційним судом (п. 5 ч. 3 ст. 87 КПК у редакції проекту);
- уточнюється перелік осіб, які мають право безперешкодного фіксування проведення обшуку за допомогою відеозапису (зміни до ч. 1 ст. 107 КПК);
- встановлюється заборона стосовно тимчасового вилучення майна, щодо відшукання та вилучення якого відмовлено на підставі ухвали про дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи (зміни до ч. 2 ст. 168 КПК) тощо.
Основним опонентом законопроекту виступило зі своїм висновком Головне науково-експертне управління, за яким законопроект містить суттєві недоліки, тому його потрібно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання. Наприклад, критикується положення «користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, який має професійні права, визначені законом». Вбачаючи те, що адвокат, отримуючи свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, одночасно набуває і відповідних професійних прав, це доповнення не є суттєвим.
Можливо, автори законопроекту мали на увазі ситуацію, коли на адвоката було накладене дисциплінарне стягнення у вигляді призупинення адвокатського свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Таким чином він не має своїх професійних прав, але в такому випадку доречнішим буде перевірка повноважень, а не внесення змін до КПК з конкретизацією, де з тексту цього прямо не випливає.
Іншим моментом, на який звернуло увагу Головне науково-експертне управління, є пропозиція законопроекту щодо надання права учасникам кримінального провадження під час досудового розслідування оскаржувати в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи. Зазначається, що в 309 ст. КПК, у якій міститься вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, не передбачено можливості апеляційного оскарження жодного судового рішення про надання дозволу на проведення відповідних слідчих (розшукових) чи негласних слідчих (розшукових) дій. Більшість ухвал, про які йдеться у ст. 309, стосуються застосування тих чи інших заходів забезпечення кримінального провадження (затримання особи, тримання під вартою, домашнього арешту, поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей та ін.).
Безпідставне розширення випадків апеляційного оскарження так званих «проміжних» судових рішень на стадії досудового розслідування може призвести не тільки до невиправданого затягування строків його проведення та значної перевантаженості судів апеляційної інстанції, а й до неможливості зібрати належні докази у відповідному кримінальному провадженні.
Тобто зміни можна вважати доцільними, коли внаслідок їх впровадження ми сподіваємося побачити видимий результат, а зміна, уточнення і заплутування певних формулювань навряд чи зможуть принести відчутне покращення. Отже, більш очікуваним було прийняття законопроекту «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», історія якого останнім часом без очевидних причин призупинилася, а вже разом з законом слід доцільно вносити зміни і до КПК, які матимуть за таких умов більш системний характер.