«Свобода означає відповідальність,
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
ось чому більшість людей боїться її».
Б. Шоу
У жовтні 2015 року Андрій Вишневський звернувся до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (далі - КДКА Київської області), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення КДКА Київської області від 10 вересня 2015 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю.
Нагадаємо, що рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області Андрій Вишневський був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення норм Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики. До нього застосували дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
14 березня 2018 року Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу за касаційною скаргою Андрія Вишневського на рішення окружного адмінсуду Києва і Київського апеляційного адміністративного суду про визнання протиправним позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
Читайте також: Андрій Вишневський повернув собі статус адвоката
Вищевказане рішення Верховного Суду – є важливим для всіх адвокатів України, оскільки саме ця справа стосувалась можливості адвокатів вільно виражати свої погляди.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та відповідно до ст.34 Конституції України, адвокати мають право вільно висловлюватись стосовно діяльності адвокатури, її органів та органів правосуддя, з якими взаємодіє адвокатура – саме це виборював Андрій Вишневський в суді.
Згідно з п.23. Загальних принципів, які стосуються ролі адвокатів (юристів), прийнятих восьмим Конгресом ООН по запобіганню злочинності та поводженням з правопорушниками (Гавана, Куба, 27.08-07.09.1990 р.) адвокат має право на свободу поглядів та на їх вільне вираження, в тому числі шляхом відкритого та гласного обговорення питань права, здійснення правосуддя та забезпечення прав людини.
Рішення про притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності, які є такими, що направлені на обмеження права на свободу висловлювання, на вільне вираження своїх поглядів та переконань, гарантованих ч.2 ст. 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні та ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини є очевидно незаконними.
Нагадаємо, що Андрія Вишневського було притягнуто до відповідальності за публічний виступ на конференції 15 червня 2015 року в приміщенні Верховного Суду України із доповіддю "Адвокатура та безоплатна правова допомога: шляхи реформування" та розміщення на офіційному сайті Міністерства юстиції України інформації "Головним ризиком реалізації громадянами конституційного права на безоплатну правову допомогу є плачевний стан української адвокатури".
Колегія суддів Верховного Суду критично поставилася до доводів КДКА Київської області щодо обґрунтованості притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за висловлені ним погляди, які можуть сприйматися частиною суспільства як неприйнятні, оскільки Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і Конституція України гарантує кожній людині право на вільне вираження своїх поглядів і переконань, це право розповсюджується і на адвокатів.
Також, суд посилався на частину першу статті 34 Конституції України, згідно з якою кожному гарантоване право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) вільне вираження поглядів - свобода мати власну думку, отримувати й поширювати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Практика застосування Конвенції свідчить, що у справах за статтею 10 Конвенції Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) завжди розглядає спірні питання щодо обмеження свободи вираження поглядів через призму суспільного інтересу.
Зокрема, у постанові ЄСПЛ у справі Отегі Мондрагон проти Іспанії (заява № 2034/07) від 15 березня 2011 року вказується, що у випадку ведення публічної дискусії, що має суспільний інтерес, межі свободи розсуду, яку мала влада при оцінці необхідності призначення покарання за певні висловлювання, були особливо вузькими.
Стаття 10 Конвенції визначає один з основоположних принципів демократичного суспільства: свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та самореалізації кожної особи.
Згідно з пунктом 2 цієї статті, свобода вираження поглядів стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій.
Верховний Суд у своєму рішенні, також звернув увагу на порушення в частині процедури притягнення Андрія Вишневського до дисциплінарної відповідальності, які полягали в тому, що адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, мають право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правовою допомогою адвоката.
У разі неможливості з поважних причин брати участь у засіданні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури адвокат, стосовно якого розглядається справа, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення адвоката оголошуються на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Неявка адвоката чи особи, яка ініціювала питання дисциплінарної відповідальності адвоката, на засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без поважних причин за умови наявності доказів завчасного повідомлення зазначених осіб про місце, день і час засідання, не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи. У разі повторної неявки зазначених осіб на засідання палати, розгляд справи здійснюється за їх відсутності незалежно від причин неявки.
З огляду на вказану норму адвокат може реалізувати таке своє право, зокрема, шляхом участі у засіданні, надання пояснень, подання відповідних доказів, заявлення клопотань та відводів членам дисциплінарної палати.
Вищевказане виступає певною гарантією дотримання прав адвоката під час здійснення дисциплінарного провадження з метою недопущення безпідставного притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності.
Дотримання принципу змагальності під час розгляду дисциплінарної справи, не є абсолютним, оскільлки можливі зловживання.
В разі повторної неявки на засідання щодо розгляду дисциплінарної справи, за умови належно повідомленого адвоката, КДКА наділена правом здійснювати розгляд без його участі, незалежно від поважності причин неявки, але за умови належного повідомлення про дату, час та місце розгляду.
Тобто, КДКА повинна мати докази завчасного повідомлення адвоката про дату, час та місце розгляду його дисциплінарної справи, а також докази неповажності причин, за яких адвокат не прибув на засідання.
Колегія судді Касаційного адмінітсративного суду в своєму рішенні зазаначила, що результатом належного та завчасного повідомлення у цьому розумінні, є фактична обізнаність адвоката про дату, час та місце розгляду дисциплінарної скарги, що реалізована за такий період, який надає адвокату можливість належно підготуватися до розгляду дисциплінарної справи та взяти у ньому участь.
При цьому, лише після з'ясування факту обізнаності можна робити висновок про поважність або неповажність неявки адвоката, оскільки в іншому разі необізнаність адвоката про розгляд можна розцінювати як поважність причин його відсутності, що в свою чергу буде зобов'язувати КДКА відкласти перший розгляд справи.
Судді Верховного суду, також не оминули увагою, розуміння терміну «належне повідомлення» та зазаначили, що ані положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ані регламент не визначають належності чи неналежності повідомлення, тобто того, коли адвокат вважається повідомлений про місце, день та час розгляду відповідної скарги щодо нього.
Суддями Верховного Суду зазначено, що порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку, які регулюють відносини між ними, визначені Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. №270 (далі - Постанова №270).
Відповідно до пункту 119 Постанови № 270 не вручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом строку, визначеного цими Правилами.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - не виплачені.
Невручені поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку до закінчення шестимісячного строку з дня прийняття їх для пересилання, невиплачені поштові перекази - протягом трьох років з дня прийняття їх для пересилання.
Враховуючи вищевикладене, оскільки поштові відправлення не були вручені, а були повернуті поштовим відділенням із відміткою «за закінченням строку зберігання», то вони вважаються такими, що не вручені адресату.
Тому, в цьому випадку стає очевидним, що це є неналежним повідомленням адвоката про дату та час слухання скарги у КДКА Київської області.
Судді Верховного суду прийшли до висновку, що проведення такої стадії дисциплінарного провадження, як розгляд дисциплінарної справи, повинен здійснюватися з дотриманням принципу змагальності.
Вказане означає, що законодавець прямо надає адвокату, відносно якого здійснюється дисциплінарне провадження, можливість захищати себе.
Висновки суду, викладені в мотивувальній частині рішення, підтверджують право адвоката надати пояснення в разі розгляду скарги.
Рішення Верховного Суду по справі Андрія Вишневського є дороговказом адвокатам України щодо можливості вільно висловлюватись (в тому числі виступати з критичними зауваженнями) відносно діяльності адвокатури, її органів, а також органів правосуддя.
Адвокат не може бути позбавлений права здійснювати свою професійну діяльність через свою громадянську позицію і це очевидно відповідає демократичним засадам суспільства.
З повним текстом рішення можна ознайомитись за посиланням.