Тема внутрішніх розслідування уже не є новою в Україні. Однак, навіть успішно проведене розслідування все ж залишає багато питань щодо можливості застосування дисциплінарних заходів до винних працівників.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
14 червня ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та найбільший у світі альянс юридичних фірм у сфері трудового права Ius Laboris провели захід, присвячений питанням внутрішніх розслідувань. Окрім Оксани Войнаровської, партнера практики праці і зайнятості «Василь Кісіль і Партнери», спікерами на зустрічі виступили Джеймс Девіс, спів-голова департаменту праці та заохочень Lewis Silkin (Великобританія) та Жізелла Альварадо, юрист Sagardoy Abogados (Іспанія).
Хоча багато компаній в Україні уже застосовують практику проведення внутрішніх розслідувань, у ході зустрічі стало зрозуміло, що країни Західної Європи мають більш багатий досвід у цьому питанні.
В першу чергу варто зазначити, що внутрішні розслідування проводяться компаніями для встановлення причетності працівників до порушення законодавства або внутрішніх політик компанії. Висновки внутрішнього розслідування є підставою для притягнення винних працівників до відповідальності.
Проте, в Україні можливість притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за результатами внутрішнього розслідування досі залишається доволі проблематичною. Причиною цього є і недосконалість та застарілість законодавства про працю, і брак досвіду компаній щодо належної процедури ведення внутрішніх розслідувань, і відсутність або недосконалість внутрішніх політик, які б дане питання регулювали.
Як відмітила Оксана Войнаровська, залучення юристів як зовнішніх радників до процесу внутрішнього розслідування є надзвичайно важливим, оскільки допомагає не лише дотриматися вимог до проведення розслідувань, але й оформити належні документи за результатами розслідування, що в подальшому дозволить притягнути винних працівників до відповідальності.
Джеймс Девіс в підтримку цієї тези зазначив, що залучення адвоката до проведення внутрішнього розслідування в Великобританії також дозволяє віднести процес та результати внутрішнього розслідування до адвокатської таємниці. Це встановлює додаткові запобіжники від оприлюднення цієї інформації. Такий досвід може бути успішно застосований і в Україні.
Також цікавим виявилося те, що як у Великобританії, так і в Іспанії початок внутрішнього розслідування є беззаперечною підставою для відсторонення від роботи працівників, щодо яких є підозра у вчиненні порушень, однак, з виплатою заробітної плати за час відсторонення. За словами Жізелли Альварадо це допомагає запобігти перешкоджанню або впливу цих працівників на перебіг внутрішнього розслідування. Для України, де законодавство чітко встановлює підстави для відсторонення працівників, таку ситуацію уявити доволі складно.
Нарешті, особливу увагу в ході зустрічі було відведено методам, що застосовуються при внутрішніх розслідуваннях. Колеги з Великобританії та Іспанії зазначили, що за загальним правилом встановлення камер відеоспостереження в приміщеннях компанії повинно бути доведено до відома працівників. Крім того, працівники мають бути повідомлені про мету відеоспостереження. Однак, в окремих випадках навіть записи з прихованих камер можуть вважатися належним доказом вини працівника. При цьому, приховані камери мають застосовуватися виключно як крайній захід, а записи з них лише підтверджувати висновки, засновані на попередньо зібраних доказах.
Також обговорювалось питання можливості доступу роботодавця до комп’ютерів та мобільних телефонів працівників. Якщо в Україні доступ можливий у випадку надання техніки роботодавцем працівнику для виконання роботи, то на Заході все не так однозначно. Юристи зазначили, що у Великобританії та Іспанії роботодавець може вимагати надати йому доступ і до особистого комп’ютера або мобільного телефону працівника, якщо вони використовуються ним у ході роботи. Позаяк, документи, що створюються працівниками при виконанні трудових обов’язків, вважаться власністю компанії, а тому роботодавець повинен мати право доступу до них. Що ж до можливості перегляду особистих файлів, то вони мають бути чітко позначені як такі. Інакше, усі файли, що зберігаються на робочому комп’ютері працівника, будуть підлягати дослідженню в ході внутрішнього розслідування.
Отже, як не крути, наявність в компанії навіть найкреативнішої служби безпеки не завжди є запорукою вдалого внутрішнього розслідування. Тому, українським компаніям варто придивитися до досвіду за кордоном.