Популярні матеріали

10 травня 2018, 16:33

Декларування громадських активістів у термінах і поняттях

Григорій Мартиненко
Григорій Мартиненко Департамент перевірки декларацій та моніторингу способу життя НАЗК

Для розуміння Закону та внесених до нього змін, насамперед, необхідно розібратися з термінами для формування фахової позиції, що і пропонується в нашому матеріалі.

Рішенням Нацагентства від 29.03.2018 р. №549 затверджено Роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону «Про запобігання корупції» стосовно віднесення до суб’єктів декларування фізичних осіб відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону.

Декларанти  

Відповідно до 3 зазначеного закону, суб’єктами декларування є фізичні особи, які:

  • отримують кошти, майно в межах реалізації в Україні програм (проектів) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції (як безпосередньо, так і через третіх осіб або будь-яким іншим способом, передбаченим відповідною програмою (проектом);
  • систематично, протягом року, виконують роботи, надають послуги щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні, підготовки пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, якщо фінансування (оплата) таких робіт, послуг здійснюється безпосередньо або через третіх осіб за рахунок технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції;
  • є керівниками або входять до складу вищого органу управління, інших органів управління громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств, що здійснюють діяльність, пов’язану із запобіганням, протидією корупції, імплементацією стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингом антикорупційної політики в Україні, підготовкою пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, та/або беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції.

Таким чином, суб’єктом декларування, відповідно до ст. 45 Закону, будуть фізичні особи, які в сукупності одночасно відповідають всім складовим ознакам, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону. Вказані особи зобов’язані подавати декларацію осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у випадках, визначених ст. 45 Закону за формою, що визначається Нацагентством.

Сфера діяльності, напрямки

Під сферою запобігання корупції за участю громадськості слід розуміти будь-яку діяльність, пов’язану із системою заходів запобігання корупції, передбачених Законом, зокрема:

  • участь у формуванні чи реалізації антикорупційної політики (ст. 18);
  • участь у розробці, виконанні чи контролі за виконанням антикорупційних програм (ст. 19);
  • здійснення заходів щодо запобігання корупції (ст. 21);
  • проведення громадської антикорупційної експертизи (ст. 55).

Під сферою протидії корупції слід розуміти діяльність спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції (органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство) стосовно виявлення, припинення, розслідування, притягнення до відповідальності за вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень.

Також враховуючи положення Порядку залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, затвердженого постановою Кабміну від 15.02.2002 р. №153 (далі – Порядок), під «проектом» слід розуміти документ, яким визначаються спільні дії учасників проекту (донорів, виконавців, бенефіціарів, реципієнтів), а також ресурси, необхідні для досягнення цілей надання міжнародної технічної допомоги протягом встановлених строків. «Програма» – це проекти, об’єднані для досягнення спільної мети.

Виходячи зі змісту положень п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону, воно охоплює осіб, які отримують кошти, майно в межах реалізації в Україні програм (проектів) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції та здійснення заходів, безпосередньо пов’язаних із запобіганням, протидією корупції. Тобто це положення охоплює осіб, які безпосередньо здійснюють активну громадську діяльність саме у сфері запобігання і протидії корупції.

Хто не є декларантом

Положення зазначеної статі не поширюється на фізичних осіб, які працюють у громадських об’єднаннях, інших непідприємницьких товариствах та безпосередньо не виконують функцій у сфері запобігання і протидії корупції, а також фізичних осіб, які надають послуги, виконують роботи, постачають товари, які прямо не стосуються запобігання чи протидії корупції (наприклад, фізичні особи, які працюють на посадах офіс-менеджерів, бухгалтерів, послуги з прибирання, постачання продуктів харчування чи канцелярського приладдя тощо), а мають допоміжний (обслуговуючий) характер, навіть якщо отримання таких послуг, робіт і товарів передбачено відповідною програмою (проектом).

Таким чином, безпосереднє здійснення громадської діяльності у сфері запобігання чи протидії корупції, зокрема, за змістом ст. 18, 19, 21 55 Закону, виступає основним критерієм при визначенні фізичної особи як суб’єкта декларування за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону.

Прикладами такої діяльності фізичних осіб (щодо участі у формуванні чи реалізації антикорупційної політики) можуть бути:

  • надання експертної допомоги у розробці проектів нормативно-правових актів, підготовці методичних рекомендацій тощо з питань запобігання і протидії корупції;
  • безпосереднє здійснення, участь чи експертна підтримка проведення навчальних (просвітницьких) заходів з питань запобігання і протидії корупції;
  • вжиття заходів щодо виявлення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень з метою подальшого інформування спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції;
  • збір статистичної інформації, підготовка аналітичних звітів про стан запобігання і протидії корупції;
  • підготовка та надання відповідним органам державної влади ініціативних пропозицій щодо вдосконалення процесу запобігання і протидії корупції тощо.

Зверніть увагу на терміни

Під «технічною допомогою» у наведеному положенні Закону слід розуміти міжнародну технічну допомогу. Відповідно до Порядку, міжнародна технічна допомога – це фінансові та інші ресурси й послуги, що відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами на безоплатній та безповоротній основі з метою підтримки України. Під «безповоротною допомогою» слід розуміти кошти або будь-яке інше майно чи майнові права, передані отримувачу допомоги згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів (благодійні внески, пожертвування).

З’ясовуючи, чи є фізична особа суб’єктом декларування, необхідно керуватися критерієм «державної реєстрації» програми чи проекту технічної допомоги. Список чинних проектів міжнародної технічної допомоги за підтримки міжнародних організацій, що реалізуються в Україні та пройшли державну реєстрацію (перереєстрацію) в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України, містить перелік реципієнтів та бенефіціарів такої допомоги.

Таким чином, до проектів (програм) технічної допомоги слід відносити лише ті, які стосуються антикорупційної реформи у розділі міжнародної технічної допомоги на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а також які передбачають заходи із запобігання та протидії корупції серед своїх завдань та змісту у відповідних реєстраційних картках проекту (програми).

Слід зазначити, що дипломатичні місії або міжнародні донори, що не зареєстровані в Україні, не підпадають під дію визначення проектів (програм) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги, а отже, не можуть бути суб’єктами декларування у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону.

Під поняттям «систематично» у наведеному положенні Закону можна розуміти виконання зазначених робіт чи надання послуг двічі та більше разів упродовж одного року. При цьому відслідковування систематичності діяльності здійснюється безпосередньо фізичною особою, яка у разі систематичного виконання такої діяльності (див. вище) стає суб’єктом декларування та, відповідно, зобов’язана дотримуватися передбачених Законом вимог фінансового контролю.


У першій частині статті в попередньому номері «Юридичної Газети» були розглянуті питання щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно віднесення до суб’єктів декларування фізичних осіб відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону.

Зокрема, що дипломатичні місії або міжнародні донори, що не зареєстровані в Україні, не підпадають під дію визначення проектів (програм) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги, а отже, не можуть бути суб’єктами декларування у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону.

Під поняттям «систематично» у наведеному положенні Закону можна розуміти виконання зазначених робіт чи надання послуг двічі та більше разів упродовж одного року. При цьому відслідковування систематичності діяльності здійснюється безпосередньо фізичною особою, яка у разі систематичного виконання такої діяльності (див. вище) стає суб’єктом декларування та, відповідно, зобов’язана дотримуватися передбачених Законом вимог фінансового контролю.

Визначальною ознакою при кваліфікації особи суб’єктом декларування, згідно з абз. 3 п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону, є отримання нею оплати (фінансування) за рахунок технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції, а також здійснення роботи чи надання послуг, стосовно яких отримана оплата. Однак фізична особа стає суб’єктом декларування, якщо вона безпосередньо здійснювала певну діяльність у сфері запобігання, протидії корупції, а саме: виконувала роботи чи надавала послуги щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні, підготовки пропозицій з питань формування, реалізації такої політики.

При цьому йдеться конкретно про виконання фізичною особою дій щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні, підготовки пропозицій з питань формування, реалізації такої політики. Таким чином, абз. 3 п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону не стосується осіб, які надають інші послуги чи виконують інші роботи, в тому числі надання в оренду приміщень, доставку питної води, виготовлення друкованої продукції тощо.

Керівники ГО та члени вищого органу управління

Враховуючи положення Закону України «Про громадські об’єднання» та інші акти законодавства України, до керівників, осіб, які входять до складу вищого органу управління, інших органів управління громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств належать, зокрема:

  • всі члени загальних зборів чи іншого вищого органу управління громадського об’єднання, іншого непідприємницького товариства, якщо таке об’єднання чи товариство здійснюють зазначену в абз. 4 п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону діяльність;
  • керівники та члени органів управління громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств, якщо таке об’єднання чи товариство здійснюють зазначену в абз. 4 п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону діяльність. Органи управління та керівник об’єднання (товариства) визначаються в його статуті.

Варто зауважити, що тип відносин між членом органу вищого чи іншого органу управління (трудові чи цивільно-правові відносини, оплачувана робота чи ні) не має значення для цілей наведеного положення.

Отже, фізична особа вважається суб’єктом декларування, якщо входить до складу вищого органу управління зазначеного органу або є керівником громадського об’єднання, іншого непідприємницького товариства, яке здійснює визначену в абз. 4 п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону діяльність.

Здійснення антикорупційної діяльності

Поняття громадського об’єднання визначено в Законі України «Про громадські об’єднання» – це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів.

Поняття непідприємницького товариства визначено в Цивільному кодексі України, відповідно до якого товариством є організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі в цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (ст. 83 Цивільного кодексу України). Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (ст. 85 Цивільного кодексу України). Приклади непідприємницьких товариств: кооперативи (крім виробничих), благодійні організації, торгово-промислові палати, політичні партії, релігійні організації, професійні спілки, адвокатські об’єднання, кредитні спілки, творчі спілки, саморегульовані організації тощо.

Стосовно керівників або членів органів управління громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств, що здійснюють визначену антикорупційну діяльність, то відповідні фізичні особи є суб’єктами декларування лише у разі фактичного здійснення відповідної діяльності такою організацією. Тобто зазначення антикорупційної діяльності у статутних документах організації не є підтвердженням здійснення такої діяльності. Аналогічно, якщо організація здійснює на практиці антикорупційну діяльність, хоча відповідна діяльність не зазначена в її статутних документах, то вона все одно потрапляє під дію зазначеного положення. Наприклад, якщо громадська організація, основна діяльність якої пов’язана із захистом навколишнього середовища, здійснюватиме діяльність у сфері запобігання корупції, то її керівники, члени органів управління стануть суб’єктами декларування відповідно до Закону.

Словосполучення «та/або беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції» стосується не фізичних осіб, а громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств. Тобто якщо об’єднання (товариство) не здійснює свою основ ну діяльність у сфері запобігання, протидії корупції, але бере участь, залучається до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції, то керівники та члени органів управління такого об’єднання (товариства) є суб’єктами декларування у розумінні Закону.

Декларація подається у 2018 р. за період з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» від 23.03.2017 р. №1975-VIII, тобто з 30.03.2017 р. до 31.12.2018 р.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати