22 січня 2019, 14:38

Чи все прозоро у ProZorro?

Опубліковано в №2-3 (656-657)

Ігор Багнюк
Ігор Багнюк «Evris» юрист

ProZorro — це електронна система здійснення публічних закупівель в Україні. З 01.08.2016 р. вона стала обов'язковою для всіх закупівель органів публічної адміністрації (державної влади та місцевого самоврядування), а також для юридичних осіб та їх об'єднань, які забезпечують потреби держави або територіальної громади в Україні.

Говорячи про досягнення ProZorro, експерти запевняють, що з одного боку, ця система зменшує корупцію, а з іншого — підвищує ефективність закупівель. Однак у численних журналістських статтях та промовах представників влади оцінка ефективності ресурсу здійснюється за допомогою пафосних слів з наведенням одиничних кейсів, без застосування перевірених інструментів порівняння ситуації, що була до та після впровадження ProZorro. Однак лише порівняння з наведенням конкретних критеріїв того, як саме змінилися публічні закупівлі в Україні після запровадження ProZorro, дозволить насправді оцінити ефективність ресурсу.

У новинах системи контролю громадських закупівель Dozorro часто використовуються заголовки про те, що завдяки ProZorro тому чи іншому органу або територіальній громаді вдалося зекономити значну суму. Наприклад: «ProZorro зекономило державі понад 24 млрд грн», «За перші два місяці 2018 р. ProZorro зекономило державі майже 3,5 млрд грн», «ProZorro зекономило «Енергоатому» майже 680 млн грн», «Використання ProZorro зекономило бюджету Маріуполя вже понад 394 млн грн». Проте наскільки точними є ці заголовки та чи відповідають вони дійсності — це неоднозначне питання. Перейшовши за гіперпосиланням таких заголовків, можна з'ясувати, що «суть економії» полягає в тому, що замовник в особі Державного підприємства «Енергоатом» або міської ради Маріуполя зміг придбати товар за ціною, нижчою від стартової, тобто хоча б один з учасників зробив крок аукціону на пониження. Те, що замовникам часто вдається придбати товар за нижчими цінами ніж стартова, може свідчити про те, що вони закладають ціни вищі ніж ринкові, щоб бути впевненими, що точно знайдуть постачальника.

Однак існує кількісний показник, який необхідно навести в контексті оцінки ефективності ProZorro. За словами керівника проекту Smart Sales Сергія Сагуна, в середньому на один тендер ProZorro припадає 2,34 цінові пропозиції. До запровадження системи реаліями державних закупівель була відсутність учасників на торгах або участь у торгах двох пов'язаних учасників лише для того, щоб виконати вимоги законодавства щодо не менше ніж 2-х учасників на торгах.

Аналізуючи дані пошуку торгів на ProZorro, можна побачити, що станом на момент написання цієї статті 2 155 287 торгів завершено і лише 326 808 торгів не відбулися. Тобто у 85% публічні закупівлі все ж таки закінчуються успішно. На жаль, нам не вдалося знайти статистику торгів, які відбулися за період до введення ProZorro, але очевидно, що вона була менш втішною.

Також не можна проігнорувати ситуації, коли закупівлі здійснюються «не прозоро», тобто в обхід системи або не на тих умовах, які системою погоджені. В мережі Інтернет опубліковані численні способи обходу системи ProZorro та приклади історій тих, кому це вдавалося.

Однак для більшості обходів системи необхідною є співпраця із замовником. Реалізуючи план змови, замовник може сформувати тендерну пропозицію у такий спосіб, щоб мінімізувати конкуренцію для учасника, передбачаючи унікальний розмір, колір, марку або склад продукції. Наприклад, тендер про прокат броньованого автомобіля марки Mersedes, що проводився компанією «Нафтогаз» у кінці 2017 р.

Окрім того, замовник може оголосити торги на таку дату, щоб учасник фізично не міг зібрати до початку торгів необхідні довідки, сертифікати якості тощо. Відповідно, бажаного переможця торгів про необхідність збирання довідок та сертифікатів буде повідомлено заздалегідь.

Також ефективним «вивертом» замовника є приховування в електронній системі тендеру, щоб потенційні учасники не змогли його знайти та подати свої пропозиції. При цьому «довірені» постачальники, звичайно, про все дізнаються вчасно. Зокрема, для цього пишуть назву тендера з граматичними помилками (наприклад, «махрові рушники») та/або завантажують нечитабельну тендерну документацію. Інший варіант — прописати назву товару таким чином, щоб учасники нічого не зрозуміли.

Гучний кейс, що демонструє цю схему — закупівля швабр у Київському міському клінічному онкологічному центрі. Замовник прописав так, що інші учасники просто не зрозуміли, про що йде мова. У тендері було вказано, що предметом закупівлі є «пристрій з власником і насадкою». Пропозицію подав лише один учасник. Як наслідок, 50 швабр центр придбав за 123 000 грн, тобто одна швабра обійшлася у 2460 грн.

Ще один дієвий спосіб — це поділ закупівлі на дрібні частини, вартість кожної з яких не перевищує 199 999 грн. У такому випадку закупівлю товару можна проводити без системи ProZorro.

Також законом не забороняється підняття цін після підписання договору, укладеного на тендерах. Такий договір про підвищення ціни може бути оформлений додатковою угодою. Завдяки такій «схемі» можна усунути конкурентів на торгах, для яких початкова ціна буде нижчою ніж собівартість товару.

Звісно, наведені вище узгоджені дії учасника та замовника тендеру шкодять конкуренції та порушують права добросовісних учасників. Окрім того, вони призводять до розтрати бюджетних коштів у величезних розмірах.

Важливо перемогою системи ProZorro стало впровадження з 19.07.018 р. окремого модуля громадського контролю публічних закупівель DOZORRO. Відповідна підсистема володіє штучним інтелектом. Її основним завданням є оцінка ризиків кожного тендеру. Система DOZORRO передає найсумнівніші тендери представникам громадських організацій, що входять до DOZORRO-спільноти. Саме вони роблять остаточний висновок щодо наявності порушень.

Говорити про результати DOZORRO наразі зарано, однак прогнозується, що ця система сприятиме значному зменшенню правопорушень у сфері державних закупівель та притягненню до відповідальності винних осіб.

Водночас замовники публічних закупівель також мають претензії до системи ProZorro. Часто трапляються ситуації, коли учасник, який виграв торги, відмовляється підписувати та або виконувати договір. У такому випадку або підписується договір з наступним за переможцем, або потрібно проводити тендер заново. Замовник витрачає час та не отримує необхідних товарів. Особливо критично це у закупівлях в оборонній сфері. Інколи недобросовісні саботажники таким чином підтасовують процедури в інтересах зацікавлених третіх осіб.

Для протидії описаній ситуації вже протягом тривалого часу обговорюється ідея, щоб учасники тендерів вносили заставу, яка гарантуватиме реальні наміри фірм. Якщо відмова учасника тендеру виявиться необґрунтованою, то застава не буде повертатися.

Однак важливим досягненням ProZorro є публічність, яку ця система змогла внести у процес публічних закупівель. Будь-хто може побачити всі тендерні пропозиції, незалежно від того, чи торги є тільки запланованими, чи вони вже відбулися. Тобто система дозволяє бачити порушення та надає чесним підприємствам можливість боротися за державні замовлення.

Підсумовуючи, можна зазначити, що корисність ProZorro — беззаперечна. Однак його ефективність як засобу подолання корупції, інструменту публічності та вільного доступу до закупівель не є абсолютною. Все ж таки всі експерти, підприємці та державні службовці визнають, що ProZorro є одним з найкращих антикорупційних рішень, втілених в Україні.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати