05 листопада 2019, 16:04

Захист авторських прав для AI: гра на випередження

Опубліковано в №45-46 (699-700)

Дарина Васильєва
Дарина Васильєва «Integrites, ЮФ» юрист

У 2017‑2018 рр. обсяг продажу роботів у світі в середньому зріс на 18%. Дані Міжнародної федерації роботів (IFR) свідчать про те, що до 2020 р. ця цифра збільшиться ще на 15%, а очікувана кількість проданих промислових роботів у світі зросте до 521 тис. (для порівняння, у 2016 р. — 294 тис.). При цьому кількість заяв на отримання патентів, пов'язаних з технологією робототехніки, на території ЄС зросла втричі за останні 10 років. Це свідчить про те, що технологічні держави активніше розробляють та використовують високотехнологічних роботів, ботів, людиноподібних роботів та інші пристрої, в основі яких лежить штучний інтелект (АІ).

Для галузі інновацій стратегічно важливим є баланс між етичними й правовими нормами та їхнім впливом на розвиток технологій. Однак юридична складова дещо не відповідає швидкості, з якою розробляють та впроваджують ці технології у світі.

Одним з небагатьох офіційних джерел, яке містить визначення штучного інтелекту, є повідомлення Європейської Комісії про штучний інтелект, в якому зазначено, що штучний інтелект належить до систем, які демонструють інтелектуальну поведінку, аналізуючи своє навколишнє середовище і вживаючи заходів з певним ступенем автономності для досягнення певних цілей. Системи на основі штучного інтелекту можуть бути суто програмними (software-based) та працювати у віртуальному світі (наприклад, голосові помічники, програмне забезпечення для аналізу зображень, пошукові системи, системи розпізнавання мови та осіб), а також штучний інтелект може бути вбудований в апаратні пристрої (наприклад, просунуті роботи, автономні машини, дрони або прикладні системи інтернету речей).

Особливістю систем штучного інтелекту є те, що вони здатні створювати нові об'єкти, зокрема літературні, художні та аудіо (візуальні) твори, які не поступаються об'єктам, що створює людина. Їх також демонструють на виставках та аукціонах, вони є предметом купівлі-продажу.

Тому у світі набуває гостроти потреба на законодавчому рівні відповісти на питання щодо правової природи та охороноздатності результатів діяльності АІ (чи може/чи повинен продукт, створений штучним інтелектом, визнаватися твором та охоронятися авторським правом), а також щодо приналежності авторських прав на об'єкти, створені штучним інтелектом (чи може бути автором машина). Правове регулювання розвинених країн лише частково розкриває відповіді на ці та інші питання щодо авторського права на результати діяльності АІ.

Досвід іноземних країн

У провідних технологічних країнах світу відбувається справжній бум робототехніки та використання технологій штучного інтелекту. Водночас багато питань у цій галузі, зокрема щодо прав інтелектуальної власності на результати діяльності «розумних» машин, залишаються недостатньо врегульованими.

Питання охороноздатності творів, створених механізмом, вперше розглядалося в судовій практиці США. Рішення було на користь людини, а не машини. Розглянемо детальніше. Закон США про авторське право визначає необхідність дотримання певних критеріїв, для того щоб твір отримав авторсько-правову охорону: твір має бути визнаний «оригінальним авторським твором» (original work of authorship); твір має володіти певним «мінімальним рівнем творчості» (a modicum of creativity); критерій авторства.

Для прикладу, Burrow-Giles Lithographic Co. v. Sarony (1884 р.) стала однією з перших справ, у якій досліджувалося питання охороноздатності фотографічного твору із зображенням Оскара Уайльда. Компанія Burrow-Giles Lithographic оскаржувала авторство фотографа Наполеона Сароні, стверджуючи, що фотографія є результатом механічного процесу. Верховний Суд США не погодився з поданими аргументами та зазначив, що саме фотограф створив твір, обрашви костюм, позу моделі та інші елементи постановки (mis en scene).

У 1974 р. Конгрес США створив Національну комісію про нове технологічне використання творів, що охороняються авторським правом (National Commission on New Technological Uses of Copyrighted Works), яка досліджувала питання використання творів, створених комп'ютерами. У своїй доповіді 1978 р. Комісія прирівняла комп'ютери до інших інструментів, які використовують люди у творчій діяльності.

Відомство США з авторського права дотримується аналогічної позиції та реєструє оригінальні твори за умови, що вони були створені людиною (human being), а не природою, машинами, тваринами. Все це означає, що ні Закон США про авторське право, ні судова практика, ні практика Відомства США з авторського права не допускають можливості визнати авторське право на твори, створені без участі людини.

На відміну від США, Закон про авторське право, промислові зразки та патенти Великобританії містить таке поняття як твори, що створюються машинами (Computer generated works). Проте правовласником таких творів є «особа, яка вжила заходів, необхідних для створення твору».

Щодо країн Європейського Союзу, то правове регулювання питань інтелектуальної власності на об'єкти, створені за допомогою штучного інтелекту, почало формуватися лише нещодавно. Пріоритетним напрямком розвитку в ЄС визначили створення цифрового єдиного ринку (Digital single market).

Резолюція Європарламенту 2015/2013 (INL) від 16.02.2017 р., яка включає Хартію робототехніки, передбачає, що до робототехніки застосовується чинна система правового регулювання питань інтелектуальної власності, до прав інтелектуальної власності — нейтральний підхід з позиції технологій. Зокрема, правова охорона об'єктам, створеним системами штучного інтелекту, має надаватися з урахуванням нейтральної правосуб'єктності, адже за системами штучного інтелекту, насамперед, стоїть людина.

У квітні 2019 р. Європейська комісія опублікувала Директиву про етичний підхід до розробки штучного інтелекту (чорновий варіант) для вивчення представниками індустрії. Основні положення документа полягають у тому, що штучний інтелект повинен створюватися на підтримку суб'єктності людини, а системи штучного інтелекту та результати їхньої діяльності мають бути «людиноцентричними, спрямованими цілком і повністю на те, щоб служити людству й загальному благу, щоб сприяти вдосконаленню умов людського існування та його свободи».

Вірогідно, така позиція навряд чи призведе до того, що в ЄС системи штучного інтелекту будуть наділені авторським правом на результати своєї діяльності відособлено від людини (принаймні найближчим часом). У цьому контексті важливо згадати дві події, які відбулися у 2019 р.

У травні 2019 р. Організація економічного співробітництва і розвитку (OECD), що об'єднує 36 економічно розвинених країн світу, спільно з 6 державами (Аргентиною, Бразилією, Коста-Рікою, Колумбією, Перу і Румунією), а згодом у червні 2019 р. міністри економіки країн «великої двадцятки» вперше погодили засади поводження зі штучним інтелектом.

В основу було покладено два принципи. Перший — для підвищення довіри до технологій АІ та повної реалізації потенціалу потрібно, щоб у центрі використання штучного інтелекту стояла людина. Організації та особи, які працюють з такими системами, несуть відповідальність за дотримання цих принципів. Другий принцип — АІ‑системи повинні бути стійкими, захищеними та надійними протягом усього періоду їх використання, а також не повинні нести жодних неприйнятних ризиків.

З юридичної позиції, рекомендації Організації не є обов'язковими до виконання. Однак вони покликані сформувати єдиний підхід до тлумачення критеріїв охороноздатності результатів діяльності штучного інтелекту в різних юрисдикціях.

Досвід України

За даними звіту Artificial Intelligence Industry in Eastern Europe 2018, складеному компанією Deep Knowledge Analytics, Україна входить до трійки країн Східної Європи за кількістю компаній у сфері штучного інтелекту (57 компаній). Ця статистика свідчить про те, що питання правового регулювання охорони результатів діяльності АІ є актуальним для України.

Чинне українське законодавство містить відкритий перелік об'єктів, які можуть охоронятися авторським правом та потенційно можуть створюватися за допомогою систем штучного інтелекту (наприклад, літературні письмові твори або музичні твори). Водночас законодавство чітко визначає, хто є автором твору — фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули права на твори відповідно до договору або закону. Окрім того, законодавством визначені особисті немайнові та майнові права автора, які виникають у нього внаслідок факту створення твору.

З огляду на чинну презумпцію авторства, а також об'єктивну неможливість реалізації штучним інтелектом самостійно авторських прав (наприклад, надання дозволу або заборони іншим особам використовувати твір), постає питання про те, якій саме фізичній або юридичній особі належатиме авторське право на результати діяльності штучного інтелекту.

З одного боку, авторські права можуть належати творцеві (розробнику) штучного інтелекту. Однак проблемою може бути те, що його творчий задум створення штучного інтелекту міг не бути спрямований на створення нових об'єктів (творів мистецтва). З іншого боку, авторські права можуть належати замовнику або іншій особі, яка використовує штучний інтелект як програмне забезпечення для створення нових об'єктів. При цьому постає питання, чи долучається така особа до створення твору мистецтва.

Допоки такі суперечливі моменти законодавчо не врегульовані та не висвітлені в судовій практиці у спорах щодо авторства, вважаємо важливим у разі створення систем штучного інтелекту на замовлення визначати у відповідному договорі особу, яка вважатиметься автором творів, створених за допомогою штучного інтелекту.

Висновки

Розвиток технологій у світі набирає обертів. У майбутньому машини продовжать все частіше замінювати людину. Проте через схожість на твори людини результати діяльності АІ‑систем поки що не можуть отримувати авторсько-правову охорону відособлено від творця (людини).

Незважаючи на відсутність чіткого правового регулювання питань авторського права штучного інтелекту, загальною концептуальною основою у світі є визнання автором об'єктів, створених за допомогою систем АІ, людини-творця, яка прямо або опосередковано долучилася до їх створення. Результати діяльності систем штучного інтелекту отримують правову охорону у випадках, якщо внесок людини у процес створення машиною кінцевого продукту був доведений.

Якими будуть подальші тенденції та які нововведення продиктує людству непрогнозований технологічний процес, у тому числі щодо авторського права штучного інтелекту? Згодом побачимо…

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати