Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо виключної підсудності господарським судам справ у майнових спорах до боржника (Постанова у справі №372/3584/16-ц від 26.06.2018 р.).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зокрема, встановлено, що «за наявності порушеної господарським судом справи про банкрутство відповідача цивільну справу за позовом до такого відповідача не можна порушити, а в разі її порушення вона підлягає закриттю. Якщо під час її розгляду з'ясується, що відносно відповідача у справі порушено провадження про його банкрутство господарським судом, то порушена справа підлягає закриттю у зв'язку з тим, що справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства».
Вказаний висновок у повній мірі відповідає приписам статей 12, 16 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 р.), статей 20, 30 ГПК України (в редакції після 15.12.2017 р.) та п. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Згідно наведених статей, визначено, що виключно господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
У контексті даних правовідносин прикладом може слугувати і Постанова ВС у складі колегії КАС у справі №826/4490/15 від 07.08.2018 р., де суд касаційної інстанції погоджується з висновками, що «на момент звернення позивача до суду та станом на день прийняття оскаржуваного судового рішення у провадженні господарського суду перебувала справа про банкрутство відповідача, а отже й заявлені у даній справі позовні вимоги підсудні господарському суду і не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАСУ (в редакції до 15.12.2017 р.), провадження у справі підлягає закриттю».
Доцільно навести приклад і господарської юрисдикції, зокрема Постановою ВС у складі колегії КГС від 03.07.2018 р. у справі №910/16476/17 суд приходить до висновку, що «відносно відповідача господарським судом здійснюється провадження у справі про банкрутство, що визначає спеціальний порядок розгляду спорів, стороною яких є відповідач-боржник, та зумовлює їх концентрацію в межах справи про банкрутство, оскільки результат розгляду таких спорів може впливати на права та обов'язки боржника та його кредиторів». Проте в даному випадку судові рішення попередніх інстанцій скасовують, а справу передають для розгляду в межах провадження у справі про банкрутство.
Узагальнимо вищезазначене: розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, підлягає розгляду виключно господарськими судами в межах справи про банкрутство, а будь-які існуючі провадження в рамках інших судових юрисдикцій (цивільних/адміністративних) підлягають закриттю.
Проте, якщо суди загальної та адміністративної юрисдикції, в силу норм процесуальних кодексів закривають провадження у справі, то Касаційний господарський суд з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги передає справу для її розгляду в межах справи про банкрутство.
Звісно, можливість концентрації майнових спорів до боржника в рамках справи про банкрутство є беззаперечно позитивним аспектом, оскільки надає реальну можливість здійснювати судовий контроль за діяльністю боржника. Однак закриття вже існуючих проваджень, порушених до відкриття справи про банкрутство, викликає певні занепокоєння щодо строків їх розгляду в межах і так довготривалого процесу банкрутства боржника та порядку обчислення строків позовної давності за такими «повторними» позовними вимогами.