26 березня 2013, 12:34

Податкові зобов’язання контрагентів

Правомірність включення додаткових умов до господарського договору

Опубліковано в №13 (355)

Євген Гаркуша «Людина і Право, ЮФ» Керуючий партнер

Для того щоб встановити правомірність та ефективність включення до господарського договору положень, що зобов’язують контрагента «декларувати свої податкові зобов’язання шляхом своєчасної подачі в податкові органи звітності» або «в терміни, передбачені чинним законодавством, реєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних та надавати відповідні підтвердження такої реєстрації контрагенту», необхідно вивчити та проаналізувати поняття суб’єкта господарювання, господарської діяльності, господарських зобов’язань та порядок оформлення і здійснення договірних відносин, а також межі відповідальності сторін за невиконання договірних відносин, визначених та врегульованих чинним законодавством. Саме висновки, зроблені на основі порівняння даних категорій через призму правового аналізу, дадуть змогу стверджувати, чи правомірним є передбачення у змісті договору покупця із постачальником, окрім умов щодо обов’язків виконання та оплати самої поставки, ще й зобов’язання щодо своєчасності подання контрагентом податкової звітності, правильності оформлення податкових накладних, своєчасності їх надання покупцеві, сплати податкових зобов’язань, а також перекладання відповідальності у вигляді відшкодування постачальником донарахованих сум податкових зобов’язань та штрафних санкцій, які можуть бути застосовані за результатами податкової перевірки господарських операцій на виконання такого договору.

Правове регулювання господарської діяльності, яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності, здійснюється ГКУ. Так, відповідно до ст. 55 ГКУ суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. А саме, суб’єктами господарювання є: господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до ЦКУ, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Тепер щодо визначення поняття господарської діяльності. Відповідно до ст. 3 ГКУ господарська діяльність  – діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. ПКУ трактує господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 ПКУ).

 

Щоб читати далі, передплатіть доступ
1
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати