26 березня 2013, 12:59

Нові горизонти

Іноземне банкрутство в Україні

Опубліковано в №13 (355)

Арсен Мілютін
Арсен Мілютін «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і партнери Україна, ЮБ» радник судової практики
Руслан Квітін
Руслан Квітін «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і партнери Україна, ЮБ» Молодший юрист

Розвиток світової економіки призвів до того, що провадження суб’єктами господарювання здійснюється одночасно на території багатьох країн, тобто господарська діяльність все частіше має транснаціональний характер.

Правове регулювання ведення транснаціонального бізнесу потребує неабияких зусиль від юриста. При цьому однією серед найскладніших правових процедур є провадження у справах про банкрутство стосовно транснаціональних корпорацій. Донедавна вітчизняне законодавство не визнавало іноземних процедур банкрутства, а ведення спільного з іноземними судами провадження, спрямованого на відновлення платоспроможності або визнання банкрутом транснаціональної компанії, узагалі не існувало.

22.12.2011 року Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» викладено у новій редакції. Одним із найцікавіших нововведень є впровадження процедури банкрутства, пов’язаного з іноземною процедурою банкрутства. Звичайно, ще зарано говорити про судову практику застосування цього правового інституту. Втім, у цій статті ми хотіли б висловити свої думки та окреслити перспективні проблеми щодо застосування тих чи інших його положень.

Новий Закон про банкрутство ввів термінологію: іноземний суд, іноземна процедура банкрутства, визначив поняття керуючого іноземною процедурою банкрутства.

Законом визначено принципи співвідношення основних та похідних проваджень банкрутства. На нашу думку, такий розподіл зроблено з метою визначення суду, який здійснюватиме формування реєстру вимог кредиторів (основне провадження), а завданням похідних проваджень є здебільшого надання допомоги в здійсненні процесуальних дій, як то: збирання доказів, забезпечення вимог кредиторів тощо. Похідними провадженнями закон називає банкрутство постійних представництв компаній, а основними – самих компаній. При цьому закон покладає на суд обов’язок узгоджувати судову допомогу за похідними процедурами із основними. Можна прогнозувати, що в судів виникатимуть сумніви стосовно класифікації того чи іншого іноземного банкрутства, адже яким чином слід трактувати поняття «постійне представництво», закон не вказує.

 

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати