Популярні матеріали

27 січня 2016, 0:12

Залучення інвестицій у сільське господарство за допомогою ДПП

українські реалії та міжнародний досвід

Протягом останнього року з боку представників влади та засобів масової інформації спостерігається все більше радісних звісток про те, що сільське господарство стало експортною галуззю №1 України. Провівши аналіз тенденції розвитку цієї сфери протягом неповних 2-х останніх кризових років, можна стверджувати, що на сьогодні фактично лише сільське господарство є тією галуззю в Україні, яка демонструє розвиток під час складної економічної ситуації в країні й тотального зубожіння населення.

Економічний занепад України, значна девальвація гривні та галопуюча інфляція, проведення бойових дій на Сході України, що знищила частину сільськогосподарських земель, «торгові війни» з Російською Федерацією збільшили витрати аграрних виробників більше ніж у 2 рази. Насамперед збільшилися витрати на «імпортно-залежні» товари (паливо, насіння, техніка, мінеральні добрива).

Однак, на противагу значному підвищенню витрат на виробництво сільськогосподарської продукції, галузь демонструє зростання прибутковості. Цьому сприяла значна девальвація гривні, оскільки навіть попри падіння експортних цін, аграрії отримували у 2-3 рази більший виторг у гривневому еквіваленті, ніж рік тому.

В будь-якому разі не можна забувати, що вітчизняні виробники фактично постачають ресурс, а не продукцію з додатковою вартістю, що створює жорстку залежність цін нашої країни на сировину на світових ринках.

З урахуванням зазначеного факту, з метою реалізації повного потенціалу аграрного сектору для повноцінного розвитку українського агропромислового сектора, потрібна його «докапіталізація», залучення іноземних інвестицій, що може бути ефективно здійснено за допомогою дуже поширеного за кордоном механізму державно приватного партнерства, який був запроваджений в Україні однойменним Законом від 1.07.2010 №2404-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державно-приватне партнерство», державно-приватне партнерство – це співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами (крім державних і комунальних підприємств) або фізичними особами-підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами.

Іншими словами, державно-приватне партнерство – це засноване на довгостроковому договорі співробітництво між організацією публічного сектору та приватною компанією чи підприємцем щодо надання державних послуг та покращення інфраструктури. Акцент ставиться на наданні якісних послуг, у той час як створені протягом дії договору державно-приватного партнерства активи з моменту його закінчення передаються у власність державного чи муніципального партнера.

У Стратегії розвитку аграрного сектору економіки України на період до 2020 р., що була затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №806-р зазначено, що напрямом регуляторної політики в аграрному секторі визначено формування ефективної регуляторної системи на засадах державно-приватного партнерства, впровадження ризик-орієнтованого підходу при здійсненні державного контролю та пріоритетне фінансування інноваційно-інвестиційних проектів на засадах державно-приватного партнерства.

На превеликий жаль, незважаючи на прийняття базового закону та низки нормативно-правових актів у цій сфері, Україна майже не зрушила на шляху до практичних аспектів реалізації встановлених норм. Станом на кінець 2015 р. в нашій країні відсутні повноцінні комплексні проекти залучення іноземних інвестицій, у тому числі в сільське господарство.

Однією з основних причин цього факту, у порівнянні з розвиненими країнами Західної Європи, зазвичай вітчизняні експерти визначають недосконале законодавство та відсутність коштів у державі на реалізацію відповідних проектів. За інформацією, яка була оприлюднена Міністерством економічного розвитку та торгівлі України, в Європі лише за I півріччя 2015 р. в рамках державно-приватного партнерства залучено понад 4,3 млрд євро інвестицій. Однак, на мою думку, основною причиною є реальна відсутність бажання з боку органів державної влади здійснити повноцінну реалізацію потенційних проектів та наявність жахливих перепон з боку бюрократичного апарату. Задля підкреслення своєї думки, хотів би навести приклад повноцінної реалізації проекту державно-приватного партнерства у сфері сільського господарства в країні, яка не славиться наявністю значних коштів – Ефіопії.

Ефіопія – одна з найбідніших і найменш розвинених аграрних держав на території Африки. Сільське господарство Ефіопії має натуральний характер і в ньому зайнято більше ніж 85% усього дорослого населення країни.

Ще у 2006 р. за підтримки Світового банку уряд Ефіопії підготував План дій з розвитку систем зрошення, використовуючи механізм державно-приватного партнерства у провінціях Мегеч, Ріб Рівер та Ангер Велі.

У 2010 р. уряд підготував проект тендерних документів державно-приватного партнерства та проект угоди для систем зрошування у провінції Мегеч-Сераба та проект осушення земель у Північному Гондарі.

У квітні 2012 р. уряд Ефіопії підписав угоду щодо залучення французького оператора BRL Ingénierie для експлуатації та технічного обслуговування для проекту Мегеч-Сераба. В рамках зазначеної угоди було отримано фінансування на будівництво від уряду Ефіопії. 8-ми річний договір на управління вартістю 8 млн дол. має підвищити рівень забезпечення води більше ніж для 6 тис. земельних володінь (4,040 га площі для зрошування) і покрити затрати на обслуговування.

Цей приклад яскраво демонструє, що за умови наявності політичної волі з боку органів державної влади реалізація проектів видається можливою.

З цього приводу хотілося б зазначити, що Український парламент нещодавно зробив один з важливих кроків до повноцінного запуску та функціонування механізму державно-приватного партнерства. Так, 24.11.2015 р. Верховна Рада України прийняла законопроект №1058 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо зняття регуляторних бар'єрів для розвитку державно-приватного партнерства в Україні та стимулювання інвестицій)», який першочергово покликаний усунути наявні недоліки та удосконалити чинну систему державно-приватного партнерства шляхом внесення змін до Законів України «Про державно-приватне партнерство», «Про управління об'єктами державної власності», «Про концесії», «Про міжнародне приватне право» тощо. На разі він знаходиться на підписі у Президента України.

Зазначеним законопроектом передбачено низку законодавчих змін, які стимулюватимуть розвиток подібного механізму в Україні. Зокрема, після набуття Законом чинності, приватний партнер, що виграв конкурс, матиме право отримувати у власність земельну ділянку, на якій розташований об’єкт державно-приватного партнерства; держава, у свою чергу, матиме право заміни приватного партнера у разі невиконання останнім своїх зобов’язань за договором. Було значно розширено перелік договорів та об’єктів, щодо яких може здійснюватися державно-приватне партнерство, і відтепер в рамках цього механізму можуть укладатись змішані договори. Окрім того, інвестор отримав додаткові гарантії: можливість сплати послуг за економічно обґрунтованими тарифами на послуги та можливість розглядати спори в міжнародному арбітражному суді.

Експертний висновок

Цілком очевидно, що сільське господарство – це один з найбільш важливих і цікавих секторів української економіки. Попри наявність проблем та низки невирішених питань, можна стверджувати, що Україна поступово повертає собі статус світової житниці. На сьогодні наша країна знаходиться серед світових лідерів експорту аграрної продукції.

На превеликий жаль, незважаючи на наявність проєвропейського, прозахідного вектору розвитку нашої держави, практика залучення інвестицій за допомогою державно-приватного партнерства, включаючи сферу сільського господарства, фактично знаходиться на теоретичній стадії становлення. Адже ми не можемо похвалитися реалізованими проектами, окрім прийняття нормативно-правової бази.

Я сподіваюся, що реформування законодавства та поширення серед вітчизняних можновладців прозахідного мислення допоможе запустити «маховик» державно-приватного партнерства й розвинути нашу державу на шляху до Європейського рівня інвестування.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitter, Linkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати