16 липня 2013, 12:06

Принцип єдиного громадянства

Чому відсутній єдиний погляд?

Опубліковано в №29-30 (371-372)

Ольга Поєдинок
Ольга Поєдинок адвокат, докторант кафедри міжнародного права ІМВ КНУ ім. Т. Шевченка")

До подвійного (біпатризму) чи множинного громадянства (мультипатризму) можуть призводити різні обставини, що складаються в житті людини: народження на території іноземної держави та/або від батьків, які мають громадянства різних держав, усиновлення іноземцями, укладення шлюбу з іноземним громадянином, добровільне набуття іноземного громадянства тощо. Ці та інші чинники в комплексі з позитивними колізіями національних законодавств держав щодо порядку набуття та втрати громадянства призводять до того, що індивіди набувають громадянства двох чи більшої кількості держав.

Випадки подвійного та множинного громадянства зустрічаються все частіше та існують об’єктивно, незалежно від ставлення до них тієї чи іншої держави. Як зазначає спеціаліст з питань громадянства в міжнародному праві Ю.Р. Боярс, принцип невизнання подвійного громадянства, закріплений у законодавстві деяких держав, означає лише невизнання правових наслідків біпатризму1. При цьому міжнародне право має лише обмежений вплив на це явище, оскільки питання громадянства належать передусім до внутрішньої компетенції кожної держави2.

Індивіду статус біпатрида надає певні переваги, які витікають із того, що така особа одночасно користується подвійним обсягом прав, які надаються кожною з двох держав своїм громадянам. Один з домінуючих сучасних мотивів – додаткові можливості при перетині кордону. Водночас такий статус зобов’язує індивіда виконувати обов’язки перед кожною з держав, громадянство яких він має (передусім військовий обов’язок і обов’язок сплачувати податки)3.

 

Подвійне громадянство – подвійні проблеми

Про те, зручно чи ні бути громадянином двох держав, можна теоретизувати безкінечно, однак хотілося б зупинитися на реальній історії однієї з клієнток Укрінюрколегії, що яскраво ілюструє проблеми, з якими стикається громадянин України, який в силу життєвих обставин набув ще й громадянство іншої держави.

Пані С. звернулася за юридичною допомогою у зв’язку з тим, що 2011 р. в одному з паспортних столів м. Києва їй було відмовлено в реєстрації місця проживання в Україні на тій підставі, що в неї, крім українського паспорта, є ще й паспорт громадянина Російської Федерації.

1998 р. громадянка С. виїхала до Росії разом зі своїм чоловіком, оскільки вони обидва знайшли там високооплачувану роботу. Для уникнення проблем із працевлаштуванням, реєстрацією місця проживання, одержанням медичної допомоги та іншими повсякденними питаннями, вона набула громадянство Російської Федерації, не вийшовши попередньо з громадянства України.

Згодом пані С. повернулася з Росії до місця свого попереднього проживання у м. Києві, де мешкає її мати­інвалід похилого віку, стан здоров’я якої вимагає постійного догляду. У цій квартирі наша клієнтка проживала з 1973 р. по 1998 р., ще до виїзду до Російської Федерації. Зараз власником квартири є дочка громадянки С., яка надала нотаріально посвідчену згоду на реєстрацію своєї матері за відповідною адресою.

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати