Популярні матеріали

01 березня 2017, 14:26

Проблемні питання продажу майна боржника у процесі банкрутства

Анастасія Самойленко
Анастасія Самойленко «WERNER LAW FIRM» старший юрист

Реалізація майна банкрута є одним з головних етапів всієї процедури банкрутства. Завдяки отриманим коштам від продажу майна підприємство матиме можливість виконати свої зобов’язання перед кредиторами. У зв’язку з цим, важливим у проведенні такої процедури є дотримання механізму реалізації майна, передбаченого нормативними документами, з метою врахування і реалізації прав та обов’язків всіх сторін, які беруть участь у процедурі банкрутства.

Головне у процедурі продажу майна боржника – це отримання результату, тобто коштів, завдяки яким будуть задоволені вимоги кредиторів. Адже саме кошти від продажу майна боржника спрямовуються на покриття всіх боргів. У випадку повного задоволення вимог кредиторів, у разі наявності залишку засобів, підприємство може відновити свою діяльність.

На сьогодні, не зважаючи на постійне вдосконалення законодавства, що регулює відносини у процедурі банкрутства, залишаються проблемними питання щодо належного визначення торгуючої організації та «найбільшої ціни», за якою має бути реалізоване майно банкрута на відкритих торгах.

На практиці проблема з вибором торгуючої організації виникає через некоректно визначений перелік критеріїв, за яким арбітражний керуючий повинен проводити конкурс. Відповідно до ч. 6 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон), перелік критеріїв, на підставі яких проводиться конкурс відбору, є наступним: наявність ліцензії; достатній досвід проведення аукціонів, але не менш ніж 3 роки; запропонована найменша сума винагороди.

Одразу ж виникає проблема з вибором торгуючої організації через некоректно визначений перелік критеріїв, за яким арбітражний керуючий повинен проводити конкурс.

Ст. 9 Закону України «Про ліцензування» визначено перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно з цим Законом, а також перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до спеціальних законів. Проведення торгів як вид діяльності, що підлягає ліцензуванню, у цих двох переліках відсутній, а отже, господарська діяльність з проведення торгів не підлягає ліцензуванню.

 Таким чином, при визначенні організатора аукціону арбітражний керуючий та суд повинні керуватися критеріями саме достатнього досвіду проведення аукціонів та запропонованою найменшою сумою винагороди.

Проте в Законі чітко не розтлумачено поняття «досвід» і те, як він повинен підтверджуватися. У процесі дії Закону в новій редакції (починаючи з 2013 р.) контролюючі органи дійшли висновку, що наявність в організації відповідного виду діяльності в установчих документах протягом не менше ніж 3-х років є необхідним досвідом. Отже, за умови наявності у підприємства необхідних видів діяльності протягом 3-х років, така організація має право надавати послуги з проведення аукціону в процедурі банкрутства.

З практики, яка склалася на сьогодні, стає зрозуміло, що такі торгуючі організації, як правило, працюють неефективно, не маючи належних та достатніх знань для проведення таких торгів, а також не володіють інформацією для надання належного сервісу (як підготувати необхідні процесуальні документи, як оформити право власності після аукціону тощо).

Взагалі, наявність великої кількості таких підприємств має як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, на ринку функціонує достатньо підприємств, що породжує здорову конкуренцію та надає можливість обрання найвигідніших умов з проведення аукціону. З іншого боку, така кількість підприємств дає змогу зацікавленим особам обрати «потрібного» організатора торгів, який запропонує «найменшу винагороду» за свої послуги, що надалі призведе до зловживань на ринку та до реалізації майна за безцінь, а боржник зможе уникнути відповідальності перед кредиторами.

Крім того, визначення «запропонована найменша винагорода», яку хоче отримати торгуюча організація за надання своїх послуг, взагалі не визначена законодавцем, а отже, торгуюча організація може провести аукціон за декілька гривень, що є вигідними та найкращими умовами. На практиці такі торгуючі організації діють в інтересах певних зацікавлених осіб, у зв’язку з чим результати аукціону можна передбачити.

Найближчим часом парламентарі планують винести на голосування законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення ефективності процедур банкрутства» №3132-д (далі – Законопроект), який нібито має вирішити низку прогалин законодавства у сфері банкрутства. Однак цей документ чомусь не вирішує питання порядку продажу майна боржника та критерій з визначення торгуючих організації, а навпаки – виникають додаткові питання.

Законопроектом пропонується викласти ч. 6 ст. 49 Закону в наступній редакції: «Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом. Організатором аукціону не може бути зацікавлена особа щодо боржника, кредиторів та замовника аукціону». Фактично, в цьому документі відсутні критерії відбору організатора торгів, якими керуються зараз арбітражні керуючі. У зв’язку з цим виникають наступні питання: Яким має бути порядок проведення конкурсу? За якими критеріями арбітражний керуючий повинен визначити торгуючу організацію? Хто може бути організатором торгів?

Також пропонується вилучити ч. 1 ст. 66 Закону, якою забороняється зниження початкової вартості майна, виставленого на продаж на першому аукціоні. Видаляючи цю частину, організатору торгів надається право на першому аукціоні продавати майно банкрута за зниженою ціною.

До того ж ст. 67 зазначеного Законопроекту зменшується термін проведення торгів з 15-ти до 3-х днів. Однією з позитивних цілей цього Законопроекту є зменшення строків проведення процедури банкрутства, однак і кількість можливих учасників аукціону також може зменшитися через стислі строки. Отже, прийняття цих змін не приносить очікуваного полегшення.

Крім того, закріплюється можливість зниження ціни вже на першому аукціоні та обов'язковість на третьому. Також пропонується скасувати необхідність погодження продажу заставного майна із забезпеченим кредитором, а майно може бути продане ще до затвердження реєстру кредиторів. Законопроект значно зменшує роль комітету кредиторів та не вирішує питання відновлення прав забезпечених кредиторів. Таким чином, у разі прийняття законопроекту в тому вигляді, в якому він викладений на сьогодні, виникає ще більше можливостей для зловживань.

На нашу думку, для забезпечення функціонування на ринку банкрутства професійних організацій, які зможуть надавати якісні послуги з реалізації майна боржника, необхідно визначити низку обов’язкових та чітких критеріїв для відбору торгуючої організації, виходячи з потреб ринку та практики.

Окрім питань порядку визначення торгуючої організації, в Законі досі містяться суперечливі норми щодо ціни майна боржника, за якою воно відчужується. Відповідно до положень ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», продаж майна банкрута здійснюється з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

При цьому Законом передбачено і протилежне. За певних умов майно боржника може бути продане за довільною ціною, визначеною на аукціоні, оскільки ч. 3 ст. 66 встановлено, що за загальним правилом другий повторний аукціон проводиться з можливістю довільного зниження початкової вартості, оскільки гранична вартість не встановлюється.

Вищий господарський суд України надав роз’яснення судам стосовно цього питання у п. 33 Інформаційного листа №01-06/606/2013 від 28.03.2013 р. «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», щодо застосування ст. 65, 66 Закону, яким визначив, що у разі закінчення першого аукціону без визначення переможця проводиться повторний аукціон зі зниженням початкової вартості на 20% (як це передбачено ст. 66 Закону), але не нижче ніж до граничної вартості (50% початкової вартості), про що має зазначатися у відповідному оголошенні.

Однак другий повторний аукціон проводиться зі зниженням початкової вартості на 20% від вартості першого повторного аукціону. У разі відсутності охочих укласти договір початкова вартість знижується на крок аукціону доти, доки не з’явиться той, хто бажає укласти договір.

Такі обставини можуть виникнути у тому випадку, коли на перших двох аукціонах не знайшлося охочих придбати майно ні за початковою ціною (на первісному аукціоні), ні навіть за половину початкової вартості (на повторному аукціоні). Тоді на другому повторному аукціоні ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону доти, доки не з’явиться той, хто бажає укласти договір. Зниження ціни може відбуватися навіть до того часу, поки вона не стане рівною 1 грн.

Таким чином, якщо припустити, що вартість майна на першому аукціоні складає 100 грн, за умови відсутності переможця на першому повторному аукціоні вартість майна становитиме 80 грн з можливістю зниження до 40 грн. На другому повторному аукціоні вартість майна дорівнюватиме 60 грн, але може бути знижена до 1 грн.

З норм законодавства вбачається, що процедура банкрутства не має головною метою відновлення платоспроможності боржника, а навпаки – дає достатньо можливостей для зловживань з метою уникнення виконання зобов’язань боржника перед кредиторами. Крім того, на практиці вже існують такі випадки, коли під час аукціону ціна знижувалася навіть не на половину від початкової вартості, а до 1 грн.

Ситуація, що наразі склалася, викликає занепокоєння, оскільки на практиці формальне дотримання всіх необхідних норм (починаючи з проведення конкурсу арбітражним керуючим з визначення торгуючої організації до продажу майна банкрута на прилюдних торгах) часто призводить до того, що майно продається за безцінь, а вимоги кредиторів так і залишаються не погашеними. Головне, що всі ці процеси, згідно з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є законними та правильними.

Незважаючи на те, що новий Законопроект спрямований на підвищення рівня захищеності прав кредиторів, вдосконалення процедури продажу майна боржника на аукціоні та унеможливлення затягування процесу банкрутства, все одно ще є чимало прогалин, які надають можливість сторонам та учасникам процесу зловживати своїми правами.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати