26 листопада 2013, 16:08

Операція відступлення права грошової вимоги як нефінансова послуга

Проблеми практики

Опубліковано в №48 (390)

Антон Клименко
Антон Клименко «POLEX, АК» Старший юрист

Здійснення господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності у будь­якому випадку пов’язане з прийняттям на себе певних зобов’язань та набуттям прав вимагати виконання зобов’язань. Нерідко виникає необхідність передати право вимоги за зобов’язанням іншій особі. Особливості такої операції та практичні проблеми розглянуто в цій статті.

Зрозуміло, що підставою для виникнення можливості щодо відступлення права вимоги за зобов’язанням є наявність такої вимоги та зобов’язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Отже, ЦК фактично ставить на одну ланку усі зобов’язання, – незалежно від того, пов’язані вони зі сплатою грошових коштів чи з необхідністю виконати певну роботу, надати послугу, відвантажити товар. Відступлення права вимоги може (як ми вже зазначали) бути спрямоване на передачу будь­якого зобов’язання, крім тих зобов’язань, що мають прямий зв’язок із кредитором. Таку норму часто застосовують у договорах відступлення прав інвестора, які використовуються в житловому будівництві. Не зупиняючись на питанні легітимності такої конструкції на цей момент, зауважимо, що за таким договором відбувається передача до нового інвестора права вимагати надати квартиру в побудованому будинку.

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати