24 квітня 2018, 15:56

Не потрібно, дякую

Як бізнесу захиститися від протиправного нав’язування послуг у портовій сфері?

Опубліковано в №17 (619)

Людмила Сизоненко
Людмила Сизоненко «LeGrant» старший юрист

В умовах вільної конкуренції все більш вибагливі споживачі можуть отримувати не просто якісні, але й насправді неординарні товари та послуги. Нещодавно в межах благодійного проекту для закупівлі апаратів штучної вентиляції легень для дітей через майданчик ProZorro було реалізовано лот на дегустацію вин з Державним Уповноваженим Антимонопольного комітету України (далі – АМКУ). Придбати можна навіть такі товари та послуги, що можуть здатися дивними для «пересічного громадянина», як-то отримання послуг зі стояння у черзі замість вас чи купівля флакону з альпійським повітрям.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Зазвичай неординарність предмета договору, укладеного за вільним волевиявленням сторін з дотриманням умов дійсності правочину, не може слугувати підставою для визнання договору недійсним чи односторонньої відмови від його виконання.

Однак отримання суб’єктом господарювання тих чи інших «незвичайних» послуг на монопольних ринках, при вільному, на перший погляд, волевиявленні на отримання таких послуг, насправді може бути викликане зловживаннями з боку контрагента-монополіста і неможливістю відмовитися від такої послуги без завдання шкоди своїм правам та інтересам.

У портовій сфері така ситуація з нав’язуванням низки послуг наразі склалася між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (далі – ДП «АМПУ») та суб’єктами господарювання-отримувачами послуг ДП «АМПУ». Насамперед, йдеться про нав’язування послуг за вільними тарифами, які вже оплачуються суб’єктами господарювання у складі портових зборів. Як свідчить практика, саме АМКУ у процесі проведення розслідувань справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції має ефективні інструменти для дослідження суті таких послуг, а також правомірності їх нав’язування, враховуючи монопольний статус ДП «АМПУ» як виконавця послуг.

Передумови зловживань

Таких передумов є декілька. По-перше, це специфічний статус та широкі повноваження ДП «АМПУ» згідно зі ст. 15 ЗУ «Про морські порти України». ДП «АМПУ» як суб’єкт господарювання, з одного боку, надає послуги суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки. Зазвичай такі послуги ДП «АМПУ» надає монопольно (або як суб’єкт природної монополії, або суб’єкт, що де-факто займає монопольне становище на ринку відповідних послуг). З іншого боку, ДП «АМПУ» було створене з метою організації та забезпечення безпеки мореплавства, справляння та цільового використання портових зборів, координації своєї діяльності та діяльності капітана морського порту, лоцманської служби, власників морських терміналів, портових операторів, інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту тощо. Тобто у низці випадків ДП «АМПУ» виступає у правовідносинах взагалі як суб’єкт владних повноважень (що підтверджено судовою практикою; див., наприклад, рішення Вищого адміністративного суду України від 22.06.2017 р. у справі №815/6477/16).

По-друге, специфіка послуг, що надаються у морських портах (зокрема послуг, що оплачуються у складі портових зборів). Законодавством визначено, що портові зборі є платою за певні послуги, які надаються в порту суднозаходу, а також врегульовано ставки портових зборів, порядок їх справляння та використання, однак прямо не закріплено, за які саме послуги судновласник сплачує портові збори.

Хоча системне, логічне тлумачення норм законодавства, в тому числі наказу Мінінфраструктури від 27.05.2013 р. №316 «Про портові збори» (далі – Наказ МІУ №316), дозволяє встановити природу послуг, оплачуваних у складі портових зборів, на практиці відбуваються спроби їх подвійної тарифікації – додатково як послуг, що надаються ДП «АМПУ» за вільними тарифами.

При цьому морські агенти як представники судновласників, навіть у разі незгоди з отриманням таких послуг, змушені сплачувати виставлені ДП «АМПУ» рахунки. Це обумовлено, насамперед, приписами ч. 3 ст. 91 Кодексу торговельного мореплавства України, згідно з якими капітан морського порту може затримати судно у разі несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів до моменту такої оплати.

Окрім того, типовий договір про взаємодію сторін під час агентування суден, що укладається між ДП «АМПУ» та морськими агентами, передбачає достатньо жорсткі санкції для морського агента у випадку несплати будь-яких платежів (наприклад, за прострочення грошових зобов’язань більше ніж на 1 банківський день адміністрація порту суднозаходу має право призупинити надання послуг щодо будь-яких інших суден, що агентуються цим агентом).

Чому АМКУ

Ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на звернення до суду за судовим захистом прав та охоронюваних законом інтересів. Однак встановити, що за формально вільним волевиявленням сторін на отримання/надання певної послуги (наприклад, наявність договору, заявки на отримання послуги, оплата такої послуги) прихована неможливість сторони відмовитися від отримання такої послуги без завдання шкоди своїм правам та інтересам, дослідити суть послуги та правомірність її надання, а у разі потреби вжити заходів щодо припинення практики протиправного нав’язування такої послуги, у певних випадках вдається більш ефективно саме АМКУ, а не судовим органам. Це пов’язано з низкою об’єктивних чинників, що визначають статус, повноваження і функції, покладені на АМКУ та суди.

1. Збирання доказів

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може з власної ініціативи збирати докази, що стосуються предмета спору, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або у виконанні обов’язків щодо доказів. Відповідно до ч. 1 вказаної статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таким чином, у разі виникнення господарського спору щодо стягнення з морського агента вартості послуг, наданих ДП «АМПУ», саме агент буде збирати докази на підтвердження неправомірності їх нав’язування ДП «АМПУ» та відсутності підстав щодо оплати таких послуг.

Натомість у ч. 2 ст. 35 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що у процесі розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМКУ збирають та аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі.

Варто зауважити, що Закон наділив АМКУ не лише повноваженнями зі збирання доказів, але й ефективними механізмами для реалізації цих повноважень. Зокрема, ч. 1 ст. 221 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» передбачено обов’язок осіб на вимогу органу АМКУ подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію (в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю). При цьому неподання АМКУ інформації, подання інформації в неповному обсязі чи недостовірної інформації становлять окремі склади порушень законодавства про захист економічної конкуренції (п. 13-15 ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»), за які АМКУ має право накладати значні штрафи.

Прикладом реалізації таких повноважень може слугувати рішення Миколаївського обласного територіального відділення АМКУ №5-ріш від 15.03.2017 у справі №1-26.250/67-2016 (залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 р. у справі №915/457/17; станом на 16.04.2018 р. рішення Верховного суду України у справі відсутнє). У межах розслідування справи за ознаками порушення ДП «АМПУ» законодавства про захист економічної конкуренції, територіальне відділення АМКУ направило ДП «АМПУ» вимогу про надання інформації. Проаналізувавши зміст наданої відповіді, АМКУ дійшов такого висновку: «Відповідач не надав Відділенню відповідей на певні питання, поставлені у Вимозі, на деякі питання Вимоги надав інформацію в неповному обсязі. Крім того, інформація <…> не містить чітких, конкретних та однозначних відповідей на деякі запитання Відділення. Здебільшого, відповіді <…> полягають лише у цитуванні норм законодавства про морські порти, Господарського, Цивільного кодексів України». У зв’язку з цим на ДП «АМПУ» було накладено штраф у розмірі 68 тис. грн.

Рішенням АМКУ №298-р від 30.06.2016 р. у справі №136-26.13/280-14 (набрало законної сили) на ДП «АМПУ» було накладено штраф у розмірі 27,2 тис. грн за надання інформації поза межами строку, встановленого відповідною вимогою АМКУ. При цьому, оскільки на поданих ДП «АМПУ» доказах поштового відправлення був нечіткий відбиток поштового штемпеля, інформацію про дату здачі ДП «АМПУ» листа до поштового відділення було витребувано АМКУ безпосередньо в УДППЗ «Укрпошта».

2. Дослідження послуги та ринку, на якому вона надається

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Водночас АМКУ може починати розслідування справ не лише за заявами осіб, поданням органів державної влади та місцевого самоврядування, але й за власною ініціативою (ст. 36 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»). Відмова заявника від заяви не є перешкодою для продовження АМКУ дослідження з питань, порушених у заяві (п. 19 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМКУ від 19.04.1994 р. №5; Правила розгляду заяв).

При цьому, з метою всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, АМКУ не обмежується дослідженням конкретних правовідносин, що склалися між заявником та відповідачем у справі. АМКУ досліджує також регіональний/ загальнодержавний ринок, в межах якого відбулося стверджуване порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 23 Правил розгляду заяв). Саме такий комплексний аналіз природи послуг, умов їх реалізації на монопольних ринках та можливості їх встановлення на конкурентних ринках дозволяє виявити порушення законодавства про захист економічної конкуренції при формально вільному волевиявленні сторін на отримання/надання таких послуг.

Достатньо ілюстративним у цьому контексті є рішення Запорізького територіального відділення АМКУ №22-рш від 29.12.2016 р. у справі №03/11-16 (залишено в силі постановою Верховного суду України від 13.02.2018 р. у справі №908/273/17). Провадження у справі розпочалося за заявою судновласника, який стверджував про порушення ДП «АМПУ» законодавства про захист економічної конкуренції. На думку заявника, порушення полягало, серед іншого, у примушуванні ДП «АМПУ» додатково сплачувати за послуги з оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту, що входять та оплачуються судновласником у складі корабельного збору.

ДП «АМПУ», обґрунтовуючи підстави та необхідність надання платних послуг з оформлення приходу/виходу суден в/з порту, повідомило, що вказані послуги не належать до спеціалізованих та портових зборів, а отже, мають оплачуватися за вільними тарифами, що встановлюються адміністрацією.

У процесі розслідування АМКУ здійснив комплексне дослідження ринку послуг щодо забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах, які оплачуються у складі корабельного збору, приписів КТМ України, ЗУ «Про морські порти України», Наказу МІУ №316, Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 27.03.2013 р. №190 та дійшов висновку про протиправність нав’язування ДП «АМПУ» послуг з оформлення приходу/виходу суден в/з порту та примушування їх оплати, оскільки такі послуги вже оплачуються судновласником у складі корабельного збору. При цьому АМКУ не лише наклав штраф на ДП «АМПУ» за вчинене правопорушення, але й зобов’язав ДП «АМПУ» припинити вказане порушення шляхом припинення нарахування і стягнення додаткової необґрунтованої плати за послуги з оформлення приходу/виходу суден в/з порту, які входять та оплачуються судновласником у складі корабельного збору.

3. Приємний бонус від законодавця

Відповідно до ч. 2 ст. 55 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», шкода, заподіяна суб’єкту господарювання порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції (зокрема, у вигляді зловживання монопольним становищем), відшкодовується особою, яка вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди. Таким чином, у разі визнання АМКУ зловживанням своїм монопольним положенням дій ДП «АМПУ» з нав’язування певних послуг за вільними тарифами, що вже були оплачені раніше у складі портових зборів, судновласники матимуть право стягнути суми вимушених переплат у подвійному розмірі.

Враховуючи ефективність правових інструментів, якими АМКУ наділено для розслідування фактів антимонопольних порушень, а також специфіку послуг, що надаються монопольно в морських портах України, спроби їх протиправної подвійної тарифікації, безперечно, мають бути предметом розгляду саме АМКУ.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


1
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати