Популярні матеріали

12 квітня 2017, 12:13

Крок вперед і два назад

Ірина Дрофенко
Ірина Дрофенко «ENGARDE, АФ» адвокат, старший юрист

Останнім часом Антимонопольний комітет України (далі – Комітет) все частіше привертає до себе увагу. Ось він оштрафував на нечувану суму «великий та могутній» «Газпром», ось взявся за узгоджені дії мереж супермаркетів, ось проводить розслідування на ринках лікарських засобів та інших суспільно важливих товарів та послуг. Отже, веде активну роботу по захисту конкуренції.

Але є діяльність Комітету, невидима оку звичайних громадян – надання дозволів на концентрацію. Беручи до уваги досить незначні порогові значення, які існували до червня 2016 р., за дозволом на укладення угод до нього змушені були звертатися навіть невеликі компанії. Порядок подання таких заяв передбачений Положенням про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (далі – Положення про концентрацію), затвердженим розпорядженням Комітету №33-р від 19.02.2002.

«Важкі» документи

Назване Положення встановлює перелік документів та інформації, які подаються разом із заявою. Цей перелік не є вичерпним, тож Комітет має право вимагати й інші документи, на його думку, необхідні для розгляду заяви, тобто практично будь-які.

Незважаючи на досить чіткі вимоги до заяви та додатків до неї, підприємствам було дуже складно самостійно підготувати та подати їх Комітету. Для юристів, що супроводжують процес отримання дозволів Комітету, це означало велику кількість роботи, а для підприємств, особливо тих, що здійснюють діяльність на території України – великий клопіт.

У період з 2002 по 2005 р. інформація та документи подавалися до Комітету в оригіналах або копіях, засвідчених у встановленому порядку. У 2005–2010 р. Положенням вже вимагалося подання усіх табличних форм в електронному вигляді (у форматі Excel). З 21.12.2010 по червень 2016 р. заява, економічне обґрунтування концентрації, інформація та відомості, передбачені додатками 2–5 до Положення про концентрацію, подавалися у письмовому та електронному вигляді. Вони складалися за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, записувались на диск та додавалися до заяви. Спеціалізоване програмне забезпечення, а також інструкції з його використання розміщувались на офіційному веб-сайті Комітету і були безкоштовні для використання.

Спочатку це була досить невигадлива система «Концентрація», яка проіснувала до 2014 р. Їй на заміну прийшов більш сучасний програмний модуль «Заявник». Презентуючи його, чиновники з Комітету наголошували, що ці нововведення покликані удосконалити процес експорту та імпорту інформації в електронному вигляді. Дійсно, програма давала можливість копіювати інформацію з однієї заяви та переносити її в іншу, містила довідники та класифікатори, аналізувала введені дані й розраховувала частки на ринках та вартість активів, вказувала на наявність помилок. Але внесення даних з різних паперових документів займало дуже багато часу.

На практиці по кожному з учасників концентрації подавалися установчі документи, фінансова звітність, таблиці по основним видам діяльності (донедавна 7 штук). Табличні форми по видам діяльності навіювали страх на фінансові відділи компаній та викликали багато запитань у процесі їх заповнення. Усі документи перекладалися (якщо оригінали були не українською), нумерувалися, прошивалися – кожен окремо, а потім усі разом. Отже, більшу частину часу для підготовки заяви до подання займало саме оформлення документів – прошивання, нумерація…

Таким чином, кожне подання заяви на концентрацію супроводжувалося безліччю паперової роботи, перенесенням даних з одних форм до інших тощо. Адже заява на концентрацію з одним покупцем, одним продавцем та компанією, над якою набувається контроль, з легкістю займала мінімум 2 папки-швидкозшивачі.

Здавалося, Комітет теж має бути зацікавлений у зменшенні паперового документообігу. У департаменті контролю за концентраціями та узгодженими діями працюють переважно жінки, і можна лише уявити, яке фізичне навантаження вони несуть, працюючи з такою кількістю паперів. Недивно, що Комітет неодноразово наголошував на недостатній кількості спеціалістів та низькому рівні фінансування.

У 2015 р. голова та склад державних уповноважених Комітету змінилися на практиків, які на власному досвіді знають про перевантаженість процесу підготовки та подання заяв. А у 2016 р. побачила світ нова редакція Положення про концентрацію, якою Комітет, усупереч очікуванням, скасував застосування програмного забезпечення та залишив необхідність подавати документи у паперовому та електронному вигляді. Отже, він так і не наважився перейти на електронний документообіг.

Зміни прийшли, складності залишились

За новими вимогами, паперів дійсно має стати менше. Вже не вимагається у кожному випадку подавати установчі документи, інформацію про керівників та пов’язаних осіб, зменшено обсяг даних про діяльність суб’єктів господарювання на ринку. Але основні складності для підприємств усе ж залишилися.

Так, при підготовці заяв на концентрацію завжди було необхідно визначати частки учасників угоди на відповідних товарних ринках. Їх можна розрахувати, лише знаючи обсяги виробництва та показники експорту/імпорту інших учасників ринку. Виходячи із практики, потенційним заявникам дуже проблематично рохрахувати ті частки своїми ресурсами, бо здебільшого вони визначають своє ринкове становище «за власним переконанням». Підприємства, особливо малого та середнього бізнесу, не завжди володіють інформацією про своїх основних конкурентів по кожному з видів товарів/послуг. Як правило, за такою інформацією їм доводиться звертатися до органів статистики та чекати на відповідь, або замовляти проведення дослідження відповідного ринку з визначенням частки підприємства у експертної установи. Така обмеженість доступу до аналітичних та статистичних даних не дозволяє зробити об’єктивний аналіз та розрахунок часток на відповідному ринку, а відповідальність за достовірність та повноту інформації, що подається до Комітету, несе заявник.

У той же час, відповідно до Закону «Про Антимонопольний комітет України», саме Комітет наділений повноваженнями проводити дослідження товарних ринків, визначати їх межі, а також становище, в т.ч. монопольне (домінуюче), суб’єктів господарювання на них. Майже кожного тижня Комітет повідомляє про початок дослідження того чи іншого ринку товарів та послуг. Як правило, такі дослідження проводяться у процесі перевірки інформації про порушення конкурентного законодавства або у межах розслідування вже відкритих справ. Та так чи інакше, але Комітет постійно аналізує та досліджує основні товарні ринки, тож саме він має володіти показниками діяльності їх учасників, що найбільше відповідають дійсному становищу.

Кожен учасник ринку подає велику кількість звітів (щомісячних, квартальних, річних) до органів статистики, фіскальної служби тощо, але загальнодоступної бази даних по видам діяльності, навіть на основних ринках, на жаль, не створено, і від суб’єкта господарювання вимагається самостійно визначати своє становище на ринку. Тобто держава перекладає свої повноваження та відповідальність за аналіз ринків на суб’єктів господарювання замість того, щоб налагодити взаємодію між різними органами влади.

Простіше та легше

Вважаю, що у рамках загальних змін конкурентного законодавства процес подання документів на концентрацію або узгоджені дії має стати доступнішим і дещо простішим. Зокрема, заява та додатки до неї можуть складатися за допомогою програмного забезпечення і подаватися до Комітету в електронному вигляді. Створення безкоштовних і простих у використанні електронних форм значно полегшило б процедуру подання таких заяв, зменшило кількість паперових документів та мінімізувало витрати часу на їх підготовку, що є значними перевагами електронного документообігу. Зручніше було б працювати і співробітникам Комітету, та й архів відомства зменшився б.

Система електронного подання заяв може складатися з основної бази даних та електронних форм для заповнення заявниками. База даних має містити загальну інформацію про обсяги виробництва на основних ринках товарів та послуг, де відбуваються концентрації, що значно полегшить визначення часток заяників на них.

Вимоги до оформлення та змісту основних документів, що подаються Комітету (заяви, відомостей про концентрацію, економічного обґрунтування, розрахунку сукупної вартості активів та обсягу реалізації товарів) чітко встановлені Положенням. Залежно від виду концентрації, до них вносяться незначні зміни. І вся ці документи можуть бути відтворені в електронній формі з можливістю внесення інформації по конкретним учасникам.

Заявнику у такому випадку треба буде лише заповнити форми, завантажити додатки, роздрукувати та підписати заяву і додати довіреність. Тож до Комітету буде направлено лише кілька основних документів, а уразі виникнення сумнівів щодо достовірності та точності інформації у них він зможе запросити додаткові відомості чи оригінали документів.

На сьогоднішній день кожний учасник концентрації несе відповідальність за подання точної і достовірної інформації, а також за ризики негативних наслідків, пов'язаних з поданням недостовірної інформації у будь-якому вигляді. На мою думку, запровадження електронних форм подання документів значно пришвидшить процес отримання дозволів Комітету та забезпечить підвищення ефективності роботи конкурентного відомства.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitter, Linkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати