07 March 2017, 9:56

Бути жінкою-партнером – не зважати на стереотипи

Опубліковано в №10-11 (560-561)

Марія Орлик
Марія Орлик «CMS Reich-Rohrwig Hainz, МЮФ» партнер

Отримавши пропозицію від «Юридичної Газети» написати статтю до цього спецвипуску, я дещо розгубилася. З одного боку, є багато цікавого, про що можна розповісти, особливо коли за плечима вже чимало років досвіду (хоча не кожна жінка захоче в цьому зізнатися). Робота в одній з найбільш динамічних та конкурентних професій час від часу підкидає купу сюрпризів, нових викликів та навіть пригод. З іншого боку, порушуючи тему ролі жінки у будь-якій професії, тим більше в юридичній, дуже легко скотитися до гендерних суперечок (іноді навіть брутальних). Тоді вже розмова ризикує перетворитися на монолог на кшталт: «Ми жінки – чарівні принцеси, а ви чоловіки – [тут кожен може додумати та вставити своє]». Також можна почути: «Всі жінки/чоловіки [тут так само можна дати волю фантазії]». Такий формат банальний і не цікавий. На мою думку, будь-які спроби протиставити жінок та чоловіків у багатьох професіях є контрпродуктивними та позбавленими якогось сенсу. Однак і тут є свої нюанси.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


З дослідницькою метою я пішла допитуватися у своїх колег про їх досвід роботи з жінками-партнерами/керівниками та чоловіками-партнерами/керівниками та намагатися порівняти його зі своїм досвідом. Весь обсяг отриманої, часто суперечливої, інформації змусив мене замислитися над тим, що, по-перше, в цій площині надто багато стереотипів, по-друге, часто ці стереотипи не мають нічого спільного з реальністю.

«Нас мало, но мы в тельняшках» 

Джеймс Браун співав: «It's A Man's Man's Man's World». Я не перевіряла статистику, але неозброєним оком можна побачити, що жінок-партнерів у юридичній професії набагато менше ніж чоловіків. При цьому, думаю, на рівні mid-level та senior associates в нашій країні кількість представників обох статей приблизно однакова.

Якось на глобальній зустрічі партнерів з корпоративного права з різних офісів CMS з усього світу я вирішила підрахувати кількість присутніх в залі жінок. Їх було 10 з майже 100 учасників, тобто лише 10% відсотків. Потім я простежила, що приблизно така ж пропорція зберігається і серед партнерів, які спеціалізуються в інших галузях права. При цьому жінки-партнери із Західноєвропейських офісів часто старші за віком, ніж представниці зі Східної Європи. Зазвичай вони стають партнером пізніше, ніж наші співвітчизниці або представниці з наших сусідніх країн. Як правило, це пов’язано з більш складним і тривалим доступом до професії та високим рівнем конкуренції в юридичній практиці в різних країнах континенту.

«Мои года – моё богатство»

Говорячи про вік, на мою думку, багато жінок-партнерів в Україні часто зіштовхувалися з дилемою: намагатися виглядати молодшою чи додати собі віку для солідності? Ні для кого не секрет, що клієнт або бізнес-партнер серйозніше сприймає співрозмовника, який виглядає старшим. Вік, зазвичай, асоціюється з досвідом. Думаю, я не помилюсь, якщо скажу, що більшість українських жінок-партнерів піднялися на цю позицію у віці 30-35 років, іноді – ще раніше. Дуже часто ці жінки не виглядають навіть на свої 30, тому їм доводиться поборювати внутрішній конфлікт між природним жіночим бажанням виглядати молодо та професійним прагненням мати солідний вигляд, крізь який просвічуватиме досвід. В цьому наші жінки успішно ламають стереотип, що молодість і професіоналізм є несумісними поняттями.

Партнерами стають чи ними народжуються? 

Шукаючи співробітників, проводячи співбесіди з потенційними кандидатами на посаду юриста, ми сподіваємося взяти до себе в команду розумного, талановитого та старанного колегу. Потім ми дуже пильно вдивляємося, чи є в такого кандидата партнерські амбіції, жага до професійного росту та визнання. Про таких людей кажуть: «Partner Material». Я вважаю, що більшість партнерів, якої б статі вони не були, народжуються з такими амбіціями, або такі амбіції формуються в ранньому віці. За свій професійний вік я бачила зовсім мало таких людей. Приблизно половина з них були жінками.

З ким працювати легше?

Питання про те, з ким легше працювати, можна почути від будь-кого. Часто партнери діляться між собою враженнями щодо того, з ким їм легше працювати: з жінками-юристами чи з чоловіками-юристами. Так само і юристи обговорюють, чи не легше працювати під керівництвом партнера-чоловіка. На кожній співбесіді можна почути питання: «Хто буде моїм безпосереднім керівником?».

Абсолютна більшість партнерів юридичних фірм на своєму шляху до партнерства пройшли всі професійні рівні, починаючи від стажера чи помічника юриста. Мені довелося працювати як під керівництвом жінки, так і під керівництвом чоловіка. Згодом під моїм керівництвом почали працювати і чоловіки, і жінки. Головним є не те, з ким працювати легше, а з ким працювати краще та цікавіше. Краще та цікавіше працювати з професіоналами. Коли йдеться про професіоналізм, то немає жодного значення, у що вдягнені ваші колеги (у спідницю чи брюки).

Це так само, як сперечатися, хто краще кермує: жінка чи чоловік. З моменту, як жінки сіли за кермо автомобіля, між автомобілістами точаться суперечки, хто кращий, швидший, безпечніших, акуратніший водій. Кращий водій – це кращий водій, той, хто добре кермує. Іншої відповіді не може бути.

Ще одне спостереження: серед працедавців протягом тривалого часу панувала думка, що брати жінку на роботу ризиковано, тому що вона може в будь-який момент піти в декрет, а працедавцю доведеться шукати їй заміну. Набагато безпечнішим вважалося наймати чоловіків. Наше сучасне життя внесло корективи навіть у цей стереотип. З моменту, як на нашій землі почалися бойові дії, ми все частіше зіштовхуємося з новими міркуваннями працедавців. Тепер брати на роботу чоловіка означає так само приймати ризик, що його мобілізують. При цьому, якщо, йдучи в декрет, жінка полишає роботу з доброго приводу, чоловік при мобілізації йде з роботи з дуже тривожної причини. Це нова і дуже сумна реальність нашого життя.

Страхи? Ні, не чули!

Або все ж таки чули? В багатьох журналах, блогах, на форумах можна прочитати, що на шляху до успіху необхідно перебороти свої страхи. З цим важко і безглуздо сперечатися. До того ж багато хто вважає, що в юридичній професії у жінок ще більше перепон та страхів, ніж у чоловіків. Адже, як було згадано вище, «It's A Man's Man's Man's World». І в цьому «світі чоловіків» за ще одним стереотипом потрібно вміти «розштовхувати ліктями» своїх конкурентів. Мені здається, що секрет успіху полягає не в готовності безстрашно йти напролом, а в здоровій комбінації впевненості у власних силах, спроможності перебороти свої страхи та у легкому побоюванні схибити чи наробити помилок. Це побоювання повинно тримати юриста в тонусі, змушувати перевіряти самого себе. Важливо не сумніватися у свої силах, але корисно іноді засумніватися у правильності своїх дій.

Замість висновків

Ніхто з нас не обирав стать, з якою народився (хоча пізніше дехто може зробити самостійний вибір). Однак вибір професії – це вибір свідомий. Він найбільш важкий, болючий та надзвичайно дорогий. Він дуже багато коштує кожному з нас, незалежно від того, що ми натомість отримуємо.

Я не знаю, як це – бути партнером-чоловіком. Жоден чоловік-партнер не знає, як це – бути партнером-жінкою. Тому тут не може бути об’єктивного порівняння. Проте ми знаємо, як бути юристом, партнером і професіоналом. Стереотипи не мають значення. Значення має професіоналізм.

Одна моя колега, дуже досвідчена жінка-партнер, колись мені сказала: «Ми працюємо в такій професії, в якій ти повинен любити те, що ти робиш, інакше ризикуєш перетворитися на дуже нещасливу людину». Наша робота вимагає від нас дуже багато енергії, часу та повної віддачі. Не даремно кажуть, що юристи живуть на роботі. Отже, щоб бути насправді успішним професіоналом, потрібно робити свою справу із задоволенням. 

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати