Популярні матеріали

15 May 2017, 17:20

Чому підприємці не люблять юристів

Діма Гадомський
Діма Гадомський CEO Axon Partners, спеціально для «Юридичної Газети»

Юрист не питає, а презюмує. Він не бачить, а вбачає. Йому не можна просто щось сказати – його можна тільки поінформувати. Але все це – швидше приводи для тролінгу, ніж для нелюбові. А от за що ж нас саме не люблять?

кот

Є мільйон причин любити юристів, і лише кілька – щоб не любити. Навіть незважаючи на це виправдання, щоб нікого не образити, я буду писати про себе і лише про себе, а якщо вже й прибрешу, то тільки зовсім трішки.

Підприємці і холодок

Сім років тому я зіткнувся з платонічною нелюбов'ю до юристів уперше. У відчаї відразу звернувся до Google й побачив, що по фразі «Чому підприємці не люблять юристів» є багато якісної аналітики. Виявилося, що не тільки Ленін віяв на юристів холодком і з радістю про це писав.

Найбільше запам’яталися нотатки одного власника стартапу, який продавався компанії Visio (тепер вона належить «Майкрософту»). Не намагатимусь передати усі страждання й емоції того власника, а лише коротко опишу суть. Юристи Visio дали на рев'ю проект контракту, від якого у власника стартапу посивіло волосся і злетіли усі Лінукси в офісі. Та виявилося, що банка Валідолу і 30 хвилин дружньої телефонної розмови з фінансовим директором Visio можуть легко виключити із договору весь безглуздий legalese. Ось ця фраза із статті мені сподобалася найбільше:

«У кожній великій компанії є процедура погодження договору різними департаментами, і на цьому корпоративному шляху і в цій процедурі обов'язково знайдеться той, хто висловлюється аби висловитись. Більшість таких висловлювань є геніальними і вельми доречними, але для семінару на юридичному факультеті, а не для бізнесу і, тим більше, не для купівлі стартапу».

Смішно, я знаю. А тепер давайте згадаємо себе, коли клієнт просить нас вичитати цілком пристойний договір. Невже не знайдемо кілька важливих коментарів? Отож.

0-8fUMdGTImGobziXQ

 

Але підприємці про нас рідко пишуть. У книгах про підприємництво юристам виділяють образливо мало розділів. Хоча це, напевне, на щастя, бо якщо вже про нас і згадують, то зазвичай щоб потролити або застерегти підприємця. Наприклад, найкраща книжка про економічні умови венчурних угод, яку я читав, називається Venture Deals: be smarter than your lawyer. Що тут скажеш?

 

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене і керуючись принципом...

Коли на бізнес-конференції велика частина залу виходить – це або кава-брейк, або спікерську панель купив якийсь шановний юрист.

Я знайомий з багатьма юристами, і велика частина з них – далеко не нудні монотонні задроти. Вони стрибають з парашутом, катаються на вейках, бігають айронмен, гігабайтами поїдають художню літературу.

Але ось що я помітив: у нас є проблеми з самооцінкою. Тому будь-який діалог, лекція, переговори і навіть монолог завжди складаються з двох частин. У першій юрист дає усім зрозуміти, що він у розмові, як мінімум, саме юрист, а як максимум – найрозумніший. Друга частина призначена для того, щоб зрозуміло і цікаво пояснити щось складне. Біда тільки у пропорціях: добре, якщо на першу частину юрист витрачає менше 90% відведеного часу. Зазвичай більше, тому на пояснення складних речей цікаво і ненудно просто не лишається часу.

Думаю, всі ми чули нудні, жахливо нудні і просто неймовірно, космічно-нано-гіпернудні юридичні промови (які ми лагідно називаємо доповідями). Уявіть собі, що станеться, якщо прибрати оту другу частину. Нехай вона у відсотках і невелика, але давайте її зовсім приберемо і подивимося, як зазвучить людина, яка просто хоче здаватися розумною. Юрист починає з того, що розповідає жарт, який вже написаний у його презентації в роздаткових матеріалах, отримує овації від свого піар-директора з першого ряду, задумливо ходить по сцені, говорить складні слова, надовго зупиняється на історії своєї юридичної компанії, наголошує на важливості правильно і виключно вдумливо писати договори, знімає окуляри і бере їх зубах за вушко… Коли час на його промову закінчується, і асистент знесилено махає йому прапорцем і кулаком, він витримує довгу паузу і, дивлячись у зал із прищуром, голосом Дамблдора радить обережно ставитись до небезпеки.

Відео за посиланням.

Боюся, саме так бачать нас підприємці: самозакоханими, зарозумілими, і навіть якщо розумними і корисними, то тільки якщо немає більш приємних альтернатив.

Звичайно, так. Хоча, можливо, ні. Варто дослідити судову практику

Чи доводилося вам зустрічати юриста, який на юридичне і явно адресоване йому запитання чесно сказав би: «Я не знаю»?

Колись давно юрист іншої сторони в угоді на питання про різницю режимів оподаткування в Делавері та Каліфорнії написав рівно один рядок, який я наводжу дослівно:

«Делавер – це, звичайно, не офшорна юрисдикція, але при певних умовах має певний режим оподаткування».

І тут я згадую погляд, з яким герой Джеймса Белуші у фільмі «К9» зупиняє собаку. У юристів теж є такий фірмовий погляд. Він означає, що співрозмовник занадто слабкий знаннями, щоб зрозуміти відповідь, або ж у добі занадто мало часу, щоб пояснити. Так думає юрист. Але ж усі ми розуміємо, що за фразою «Але у судів немає однозначного тлумачення цієї норми» часто ховається «Я не знаю» і рідше – «Я навіть питання не зрозумів».

1-cnT_4jhvZA1N3BpuGvJQjQ

Хто знає, як довго ще ми зможемо водити клієнтів за ніс цим поглядом. Головне – пам'ятати, що якщо вони його розкусять, то зрозуміють і те, що за фразою на конференції «Тема занадто велика, а часу дуже мало» ховається факт, що спікер вклав усі свої знання у 20 хвилин і ні секунди довше не може зберігати розумний вигляд.

«Важлива кожна кома»

З цими словами юрист копіпастить у договір весь цивільний кодекс і перелічує у преамбулі всі нормативні акти, які цей договір регулюють (включаючи номер і дату публікації в «Голосі України»). В результаті договір виходить чималеньким, солідним і чимось схожим на будинок Пшонки – за нього не соромно заплатити дорого, та й людям показати. І не біда, що рука втомлюється ставити підпис на кожній сторінці.

До речі, є перевірене досвідом і практикою правило, що чим більша за розміром річ, тим більша вірогідність дорожче її продати. Наприклад, навряд чи вдасться продати на барахолці шкарпетки за 50 доларів. Навіть жодного разу не ношені і дизайнерські. А от старе поламане піаніно, у якому навіть таракани відмовляються жити – цілком можна. Але ж ми наче не розмір продаємо…

Мені завжди було цікаво, звідки взявся міф про важливість кожної коми. П'ять років тому я готував курс лекцій з договірного права для Могилянки і вирішив розібратися з його витоками. Ґрунтовно вгризся у історичну правду і знайшов кілька цікавих фактів.

Перш за все, виявив одну судову справу: найбільший кабельний оператор Канади Rogers Communications of Toronto і одна з найбільших канадських телекомунікаційних компаній Bell Aliant намагалися розірвати контракт, який надавав Rogers’ право користування телефонними стовпами, і аргументи сторін звелися до однієї-єдиної коми у 14-сторінковому контракті. Ціна позову складала 1 млн канадських доларів.

Журналісти вихопили з історії лише найцікавіше, і от маємо ціну коми у договорі – 1 млн нехай і канадських, але доларів. Перемнож усі знаки пунктуації на 1 млн – і юристу вже є від чого порахувати гонорар у відсотках або оцінити вартість проекту для якого-небудь рейтингу.

Але далі я знайшов ще одну історію. 31 грудня 1759 р. Артур Гіннес уклав договір оренди земельної ділянки строком на 9 тис. років. І не прикидайтеся, будь ласка, що кожен день працюєте з подібними договорами. От і я був здивований. Але здивував мене не строк, а те, що у цьому 14-сторінковому договорі немає розділових знаків. Жодного.

1-EEGlWdG56E8skqjanoc6aQ

Знаю, що ви скажете: «Але ж це зовсім не привід писати безграмотні договори». От бачте, ви поводитесь як юрист: перебиваєте і коментуєте, не вислухавши до кінця. А я, між іншим, ще дещо знайшов – кому, яка коштувала набагато більше 1 млн.

22 червня 1962 р. космічний апарат «Маринер-1» повинен був летіти до Венери, але вибухнув через 293 секунди після старту. Антена апарату втратила зв'язок з системою наведення на Землі, і управління взяв на себе бортовий комп'ютер, програма якого містила помилку – замість необхідної у програмі коми програміст поставив крапку. Ось як був записаний цей оператор: DO 50 I = 12.525. Насправді ж він повинен був виглядати ось так: DO 50 I = 12,525.

Висновок із цих фактів разом із кульмінацією чекають на вас за кілька абзаців.

Базис і надбудова

Це те, з чим ми, юристи, ніколи не погодимося: світ обертається не навколо нас, на жаль. Так, ми в міру розумні для того, щоб на будь-якому DD (Дью дилідженс – прим. ред.) виявити ризик відсутності письмової згоди одного з подружжя на відчуження частки у ТОВ. Деякі з нас досягли у описі цього ризику такої досконалості, що вбачають його навіть для неодружених: якщо у продавця є неповнолітні діти, ризик виникає у разі відсутності схвалення угоди органом опіки та піклування.

Першими проблему необґрунтовано довгих контрактів публічно відчули у IBM. У 2014 р. вони заявили про скорочення своїх нескінченних контрактів до 2 сторінок. Віце-президент і за сумісництвом заступник головного юриста IBM з цього приводу висловився так:

«Шалено скорочуючи контракти і тим самим пришвидшуючи час розгляду клієнтами договорів щодо хмарних сервісів, IBM максимально наближає до клієнтів свої сервіси і прибирає зайві бар’єри для доступу до них».

Простіше і швидше. Клієнти продають товари і послуги і переживають за кожного користувача: вивчають його поведінку на сайті, міряють тривалість відвідування, оцінюють вплив кольору фону на його поведінку. І коли користувач уже готовий вписати номер кредитної картки, між ним і провайдером послуги виростає стіна нерозуміння у формі нескінченного простирадла Terms of Services або End User License Agreement зі всякими там капс локами. Чим сильніше звужується донизу воронка продажів і чим довше лід проходить усі етапи, тим вище ймовірність, що скоро платити гонорар юристам буде нічим.

444444

Малюнок 1. Погодження юридичних документів

Боси IBM розсудили так: що буде, якщо ми відріжемо від столу п'яту ніжку (тобто приберемо нісенітницю на кшталт «Договір складений у двох примірниках, по одному для кожної зі сторін»)? Нічого. А якщо поставимо його на три ніжки? Може впасти. Хм. Але щоб не впав, давайте зробимо стіл круглим, а ніжки поставимо не так, а отак. Буде трохи гірше стояти, але ми заощадимо 30 хвилин на прочитання договору, і від цього продажі виростуть у 1,5 рази. А з прибутку перекриємо можливі ризики.

Ідею підтримали у KPMG. Не знаю, правда, чи були у них інші варіанти, враховуючи, що вони з IBM – стратегічні партнери, але не суть. Ось пряма мова партнера KPMG:

«Мені подобається цей крок IBM. Контракти вже давно потрібно спростити, скоротити і зробити більш зрозумілими для звичайної людини».

 Disclaimer, або патологічний відхід від відповідальності

Сергій Дівін у 2012 р., будучи генеральним директором EPAM Systems, написав відмінну – злісну і мудру – замітку про юристів. У ній він назвав 8 причин нелюбові до бізнес-юристів. Шостою значиться патологічний відхід від відповідальності:

«Ви, напевне, знаєте, що таке дисклеймер у рецепті ліків? Він може бути величезний – аби тільки вліз в упаковку. Його завдання – довести потім у суді, що якщо пацієнт помре після приймання ліків, то ви як виробник за це не відповідаєте. Для цього ви й перераховуєте десятки обмежень і винятків.

Те ж часом роблять юристи юридичних компаній або корпоративні юристи. Кожне їх твердження може закінчуватися фразами: «Якщо інше не встановлено чинним законодавством» (хто заважає вивчити це саме законодавство?), «Даний юридичний висновок зроблено тільки на основі представлених замовником документів» (завжди є можливість запросити у замовника ще якісь документи для вивчення), «Разом з тим, аналіз тексту даного кодексу дозволяє звернути увагу на наявність деяких невизначеностей з питання правових наслідків...» (саме щоб розібратися з цими невизначеностями, юристи і повинні дати пораду, як діяти, вони для цього й потрібні)».

Я обурений думкою пана Дівіна, як і ви. Ми – консультанти, тож не можемо нести відповідальність за бізнес-рішення клієнта. І крапка.

Більше того, дисклеймер необхідний і у нашому електронному листуванні. І не тільки у нових листах, а й при кожній відповіді на листи. Що може бути приємніше для клієнта, ніж підпис юриста на 8 рядків + його фотографія + посилання на якусь конференцію + дисклеймер під відповіддю на безневинний мейл зі словами «ОК»! Підпис і дисклеймер, які копіюються під кожною відповіддю, наповнюють листування про зустріч на обід серйозністю, офіційністю і радують око відповідальних за risk-management юридичної фірми.

Трохи більше про естетику простих підписів ось тут http://ksoftware.livejournal.com/318907.html 

Я також не уявляю собі популярний контент папки Trash – юридичний дайджест і legal alert без дисклеймера. Якщо в алерті не вказати, що це жодного разу не юридична консультація, і ми не несемо відповідальності за її правильність, ніхто до такого алерту серйозно не поставиться.

Важливий дисклеймер і у юридичних статтях та на сайтах юридичних фірм, під постами у Linkedin і Facebook…

Over-lawyering

Ми бережемо і захищаємо наші традиції не менше, ніж християнська церква захищає іконопис від усяких там реальних пропорцій людського тіла і світлотіней, а музику – від диявольських тритонів. А на нашій професії наліт складності і серйозності товщий, ніж на професії американського президента.

0-l-3TI_X7HU3FeKsj

Хоча всі ми знаємо, що потрібно робити, щоб до нас потягнулися люди.

Disclaimer

Оскільки законодавство і практика його застосування не завжди однозначні, а у деяких випадках суперечливі, вважаю за необхідне зазначити, що цей текст надано в умовах, коли закони і їх інтерпретація можуть періодично змінюватися. Крім того, наявність описаних умов означає, що час від часу я можу не погоджуватись, повністю або частково, із викладеним вище, що пов'язано із двозначними або неясними положеннями законодавства. У таких ситуаціях мої висновки будуть ґрунтуватися на моєму поточному розумінні законів, а також їх відповідному професійному аналізі.

Цей текст і висновки, що містяться у ньому, не повинні сприйматися як вичерпні висновки з юридичних питань та правозастосовної практики в Україні, Білорусі, Росії, Гондурасі і взагалі. Я не буду нести відповідальність, включаючи моральну і репутаційну, перед вами, державою, редактором, третіми і четвертими особами, а особливо перед Макаронним монстром.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати