Сьогодні, 23 листопада 2017 року, у приміщенні Українського інституту майбутнього, відбулися експертні дебати на тему сучасного стану та майбутнього суду присяжних в Україні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Модератором виступав Сергій Гребенюк, партнер ЄПАП Україна. Серед учасників заходу були:
- Володимир Кравчук, д.ю.н., суддя Верховного Суду;
- Антон Геращенко, народний депутат України;
- Борис Захаров, керівник Адвокаційного центру Гельсінської спілки з прав людини;
- Олег Громовий, керуючий партнер юридичної фірми «GENTLS»;
- Вікторія Кицюк, суддя Солом’янського районного суду м. Києва;
- Олександра Жуковська, суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області;
- Юрій Соколов, присяжний Новозаводського районного суду м. Чернігова;
- Тетяна Ющенко, адвокат, експерт програми реформування судової та правоохоронної систем Українського інституту майбутнього (UIF);
- Роман Титикало, депутат Київської обласної ради;
- Аліна Степаненко, представник ДСА.
На заході висвітлювалися наступні питання:
- чи готові українці вершити правосуддя?
- бути присяжним: почесний обов’язок чи додаткове навантаження?
- особливості взаємин присяжних та професійних суддів у судовому процесі;
- чи потрібно навчати присяжних?
- за що і в яких випадках несе відповідальність присяжний?
- суд присяжних - чи ефективний це правовий захист?
- діюча модель суду присяжних: що треба змінити (думка адвокатів)?
На думку Тетяни Ющенко, яка і розпочала захід, рівень до судової влади на даний момент є стабільно низьким, тому постають дуже багато питань, що потребують термінового рішення. «Існують багато змін у законодавстві, але, на мою думку, суд присяжних повинен бути не судом права, а судом совісті». З нею погодився Сергій Гребенюк, вказавши, що суд є «складним інститутом» і на порядку денному стають питання його формування, час для цього, а також впливу саме на присяжних.
Суддя Солом’янського районного суду м. Києва Вікторія Кицюк виокремила такі проблеми суду присяжних:
- небажання людей йти до суду присяжних;
- недостача примiщень для присяжних, у т.ч. їх необлаштованість для нарад;
- юридична необiзнанiсть присяжних;
- невизначенiсть, чи присутнiй тиск на суд присяжних;
- нечітка процедура оплати праці.
На думку судді, присяжні повинні проходити спеціальне навчання, яке буде включати в себе не тільки надання присяжним знань з юриспруденції, а й основ антикорупційного законодавства. «Досить велике здивування в мене виникло те, що присяжні загалом є передбаченими для господарського процесу. Вважаю, що суд присяжних є необхідним. Наприклад, у Нідерландах його немає - загалом через довіру до судової системи та прокуратури з боку громадян, що не можна сказати про нас», - вказала пані Кицюк.
Проблеми у суді присяжних відзначив і Юрій Соколов, вказавши на, перш за все, відсутність у присяжних судової етики, раніше незрозумілий відбір до суду, незнання державної мови, проблеми з виданням службового посвідчення, як привести до присяги у суді присяжних тощо. «На мою думку, необхідно створити робочу групу для проведення співбесід з кандидатами у присяжні та провести спеціальні навчання», - вказав він.
Зі свого боку народний депутат України Антон Геращенко виокремив і проблему відповідальності присяжних. «Немає відповідальності за неприхід, наприклад, присяжних до суду; аналізу та незалежності прийняття рішень присяжних. Дуже мало законних підстав, щоби присяжні зрозуміли свою значимість. Вони відчувають, що є другорядними поруч із суддями. Суд повинен бути, але при цьому мають бути й відповідні зміни до законодавства», - зазначив пан Геращенко, додавши, що обов’язково порушить ці питання у подальшому.
Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Олександра Жуковська, яка не була присутньою у Українському інституті майбутнього, але виступала на заході через систему Skype, розповіла, що головною проблемою суду присяжних, серед іншого, є неусвідомлення своєї відповідальності. «Суд не є повністю життєздатним. Неорганізованість процесу роботи суду присяжних, тиск на суд, питання безпеки та моральноï винагороди (мотивації) присяжних - усе це та багато іншого заважає повноцінній роботі суду присяжних. Можливо, необхідно спростити засідання до 1-го запитання: «Так?» чи «Ні?». Тобто, «Винен?» чи «Не винен?», оскільки вирок є досить об’ємним документом, а якщо присяжні не розуміють специфіку роботи судового засідання, то це також буде великою проблемою - хоча б у затягуванні рішень», - вказала пані Жуковська, відзначивши, що, ймовірно, вирішенням питання будуть й присяжні-«заробітчани», проте вона з такою практикою ще не стикалася.
Проти внесення змін до нинішнього суду присяжних виступив Володимир Кравчук, на думку якого треба будувати новий суд «з нуля». «Необхідно розділяти функції судді і присяжних. Інститут присяжних не може зберігатися, на моє переконання, у тому вигляді, у якому він наразі є. Треба підвищувати якість присяжних та обирати їх або через «сліпий жереб», або якщо громади будуть просити людей пропонувати свою кандидатуру, а також формувати новий підхід, а не виходити із нинішнього законодавства», - зазначив пан Кравчук.
Також на заході виступив Олександр Матвієнко, присяжний Печерського районного суду, запропонувавши свої варіанти змін у суді присяжних. У коментарі «Юридичній Газеті» він зазначив, що непоганою ідеєю було б залучення студентів до роботи присяжних - через практику або інші шляхи. «Почати треба не з 1-го курсу, оскільки студент ще є досить молодим, а десь років з 20-ти. Така практика надасть розуміння саме судового процесу, дасть певні базові правові знання, відповість на питання, наприклад, які обов'язки судді, де взяти закони тощо. Я вже не кажу про різноманітні законодавчі, конкретні нюанси, яких дуже багато та які дуже стануть у пригоді майбутньому судді», - вказав пан Матвієнко.
У підсумку Тетяна Ющенко зазначила, що необхідно розробити стратегію для реформування суду присяжних, та виокремила такі 5 блоків змін, на які треба в першу чергу звернути увагу:
- відношення суспільства до присяжних;
- навчання присяжних (реалізація державою цієї програми);
- добір присяжних;
- відповідальність присяжних;
- безпека присяжних.