У суботу 11 березня в Одесі відбувся Всеукраїнський суддівський форум «Суд учора, сьогодні, завтра».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Презентувала цей захід громадська організація «Асоціація слідчих суддів України», а серед його почесних гостей були члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів Павло Луцюк, Микола Мішин та Володимир Бутенко. Загалом у форумі взяли участь близько 100 чоловік: судді з Миколаївської, Київської, Херсонської та інших областей, кандидати в Вищу раду правосуддя, судді у відставці, представники Національного університету «Одеська юридична академія», делегати на з’їзд суддів України. Вони обговорювали наступні питання:
- громадянське суспільство та суд: не вороги, а партнери;
- проблемні питання застосування КПК та КК України та шляхи їх вирішення;
- формування Верховного Суду – початок нової судової системи;
- шлях суду від «крайнього» до шанованого;
- діяльність Вищої ради правосуддя, ВККСУ як чинник якісних змін у судової системі.
«Вміла готувати, та не вміла подавати» – сьогоднішня судова система України
Вступним словом на тему: «Громадянське суспільство та суд: не вороги, а партнери» форум відкрив голова громадської організації «Асоціація слідчих суддів», голова Київського районного суду Одеси Сергій Чванкін. Він нагадав присутнім відому приказку: «Вміла готувати та не вміла подавати», яку жаль, сьогодні можна сміливо застосувати, говорячи про судову систему: «Суддям здається, що винесення законних, справедливих рішень – це все, що вони повинні робити. Проте ми бачимо, особливо у останні 3 роки, що цього дуже мало». На додачу до цього, на думку судді, необхідно, починаючи з кожного районного суду, щоденно розповідати громадянському суспільству про позитивний досвід конкретного судді та суду в цілому.
Спостерігати і бути відстороненими від проблем – це не вихід. С. Чванкін закликав суддів не лінуватися давати інтерв’ю, йти на телевізійні канали, запрошувати до суду школярів та студентів. «Один за всіх та всі за одного», – нагадав він ще одне прислів’я і висловив сподівання, що найближчим часом усі судді України об’єднаються й почнуть підтримувати один одного.
Далі доповідач наголосив, що Антикорупційний суд, на його думку, Україні не потрібен, бо він означає недовіру до суддів. Судді навів приклади країн, у яких діють чи діяли антикорупційні суди – таких як Уганда, Нігерія, Словакія, і висловив сумнів, чи в цьому напрямку повинна рухатися наша країна.
А наприкінці свого виступу С. Чванкін представив нових членів Асоціації слідчих суддів, якими стали Ірина Бобровська, Ігор Артеменко, Микола Стоянов, Павло Кириченко та Тетяна Мельник.
Ні коаліції поліції, прокуратури і суду
Тему проблемних питань застосування КПК та КК України та шляхів їх вирішення розкривали відразу троє спікерів: член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Павло Луцюк, суддя Ігор Борщов та адвокат Олександр Веселов.
П. Луцюк також висловив свою позицію щодо створення антикорупційного суду: він вважає, що такий суд варто створювати лише у тому випадку, якщо судова система не справляється зі своєю роботою, а значить, наразі це не нагальна потреба правосуддя. Актуальним питанням сьогодення є конкурс до ВС. До найвищої судової інстанції країни мають бути обрані ті, у кого вистачить сміливості й мужності відстоювати незалежність судової системи. Кожен повинен бути гідний своїх звань та приносити користь суспільству і державі, обіймаючи певну посаду.
«Слідчі судді мають бути пильними під час здійснення правосуддя, щоб ніяким чином не нашкодити громадянам, – продовжив свій виступ член ВККСУ. – Тому я проти коаліції поліції, прокуратури і суду – для підозрюваного, обвинуваченого така коаліція найгірша. А «покривати» власними ризиками недоліки у чужій роботі також не варто».
Про формування Верховного Суду як початок нової судової системи з учасниками форуму говорив ще один член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Микола Мішин. Він навів приклад Нідерландів, де судова реформа тривала 10 років, але в результаті судова система була доведена до досконалості. Повернувшись до українських реалій, він розповів, що на конкурс було подано 1436 заявок, проте документи подали лише 846 осіб.
Володимир Бутенко, також член ВККСУ, закликав суддів до єдності і підкреслив, що чим більше вони будуть один одного паплюжити, тим важче їм буде жити й працювати. Особливо в умовах постійних змін законодавства. «Лише за той час, коли я здійснював правосуддя у ВАСУ, в Кодекс адміністративного судочинства зміни вносилися 11 разів», – навів приклад доповідач. Висловлюючи свою позицію стосовно створення антикорупційного суду, він зазначив, що в інших країнах така інституція себе не виправдувала, тож Україні варто б скористатися їх досвідом, щоб не робити помилок.
Тему «Суд від «крайнього» до шановного» продовжив суддя Апеляційного суду Києва Микола Худик.
А на завершення форуму виступили кандидати на обрання з’їздом суддів України на посади членів Вищої ради правосуддя Ігор Артеменко, Ігор Борщов, Ігор Завальнюк, Валентин Крижанівський та Микола Худик, які висвітлювали свої позиції щодо діяльності Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як чинника якісних змін у судовій системі.
Хто пам’ятає минуле, за тим майбутнє
Окрім того, громадська організація «Асоціація слідчих суддів України» ініціювала нагородження суддів у відставці. Це стало приємною несподіванкою для останніх. Почесними грамотами Державної судової адміністрації України нагородили Коваля Василя Георгійовича, Дирдіна Олександра Дмитровича та Тарівєрдієва Тарівєрді Авчихановича. А голову Апеляційного суду Одеської області у відставці Луняченко Анатолія Васильовича нагородили нагрудним знаком Державної судової адміністрації України «Знак пошани». С. Чванкін нагадав, що А. Луняченко очолював Апеляційний суд 27 років, і така цифра вже сама по собі багато говорить про людину.
У зв’язку з цим важко не загадати відому приказку про те, що хто не шанує минуле, той не вартий майбутнього. Громадська організація «Асоціація слідчих суддів України» варта майбутнього.