Популярні матеріали

30 жовтня 2017, 14:39

Інвестори чекають простих і зрозумілих правил у галузі корпоративного права

22791594_1485745261503777_3140260330932135305_o

Імплементація корпоративного законодавства ЄС, як змінилося українське корпоративне законодавство за 25 років, чи потрібний Україні фондовий ринок, як правильно провести реформу у галузі корпоративного права. Ці та інші питання було обговорено 27 жовтня 2017 року на черговому XI щорічному Форумі з корпоративного права, організованому Асоціацією правників України.

Велику увагу на заході приділили організаційно-правовим формам юридичних осіб.

За словами Валентини Данішевської, директора Центру комерційного права, в українському законодавстві організаційно-правові форми переважно визначені некоректно, тому що визначення господарського товариства однозначно недостатньо для того, щоб ідентифікувати організаційно-правову форму (ОПФ).

«Державна акціонарна компанія, вочевидь, не є окремою ОПФ, а лише вказує на склад акціонерів. Такі суб’єкти, як просто підприємство або дочірнє підприємство, не мають жодної ознаки того, до якої ОПФ вони належать. На сьогодні в законодавстві склалася ситуація, коли термін «підприємство» вживається в Цивільному і Господарському кодексах, тому, з одного боку, воно означає комплекс, майно, а з іншого боку - вказує на суб’єкта права. Однак в будь-якому випадку інформація, що об’єкт є підприємством, не дає нам можливості з’ясувати його ОПФ.

Також назва «дочірнє підприємство» вказує нам на залежність цього підприємства від іншого. Іноземне підприємство вказує, що воно засноване виключно на власності іноземних громадян чи юридичних осіб, але це, знову ж таки, не є ОПФ», - зазначила пані Данішевська.

На думку експерта, в статті ГКУ під назвою «Організаційно-правові форми та види суб’єктів господарювання» йдеться саме про види суб’єктів господарювання за різними ознаками і жодного слова - про форми - в тому напрямку, в якому має це бути визначено. Жодного регулювання з врахуванням ОПФ там немає.

Наталія Кузнєцова, професор кафедри цивільного права юридичного факультету КНУ ім. Т.Г. Шевченка, визначила деякі підходи, що були покладені в основу визначення ОПФ, і як сталося так, що в законодавстві існує таке розмаїття ОПФ (40 видів).

На думку пані Кузнєцової, значення ОПФ для комерційного обороту є дуже важливим. Це можливість впізнати суб’єкта підприємницької діяльності з точки зору, як ним керують, як розподіляється прибуток тощо. Тобто ОПФ засвідчує, у якому порядку вирішується найбільш важливі питання, пов’язані з внутрішньою організацією цієї структури.

«Коли ми розробляли проект Цивільного кодексу, треба було мінімізувати кількість ОПФ. Ст. 83 ЦКУ була взагалі закритим переліком. В ЦКУ існують дві ОПФ: товариства, що створюються шляхом об’єднання і волевиявлення учасників, які беруть участь в подальшому управлінні, і установи, що створюються задля виконання певної мети засновників, які не беруть участь в управлінні. Чому в ЦК не було підприємств? Ми вважали, що це - цілісний майновий комплекс, об’єкт управління, а не суб’єкт. Була така ідея, що за 5-10 років ми мали б привести все законодавство до тих двох форм, але сталося, як сталося. Сьогодні складається ситуація, коли певні політичні групи проводять свої закони, щоб вийти з «прокрустового ложа» тих двох ОПФ і керувати своїми підприємствами, як їм зручно», - повідомила пані професорка.

Як зазначає Валентина Данішевська, в Україні приватних підприємств більше 200 тис. ПП і ДП мають всі ознаки товариства з обмеженою відповідальністю однієї особи, і жодної відмінності між цими підприємствами, з точки зору ОПФ, не існує. Наразі - реформа у галузі корпоративного права. «Ми пропонуємо такий радикальний крок, як визнання ПП товариствами з обмеженою відповідальністю. Верховний Суд вже зробив крок у цьому напрямку - застосовує Закон «Про господарські товариства», як аналогію закону у вирішенні спорів», - зазначила експерт.

Олена Кібенко, керуючий партнер ЮФ «Кібенко, Оніка і партнери», додала: «Існування в Україні таких архаїчних форм зумовлене занадто великою імперативністю нашого корпоративного законодавства і відсутністю адекватного регулювання для товариств з обмеженою відповідальністю. Якщо ми закінчимо реформу з ТОВ, то ці архаїчні форми відімруть самі собою».

Більшість іноземних інвесторів та українських підприємств, за словами Юлії Ковалів, керівника Офісу Національної інвестиційної ради при Президентові України, структурують своє партнерство і більшість угод, на жаль, не в Україні. Чи це буде Кіпр, чи це будуть Нідерланди, Великобританія, штат Делавер, що стає все більш популярним для компаній з корінням і бізнесом з України. Об’єднує ці всі юрисдикції:

  • зручне корпоративне законодавство;
  • податкова система;
  • судова система.

Ці три ланки є найбільш болючими для корпоративного середовища в Україні.

«Бенефіціарами корпоративної реформи і тих змін, над якими ми працюємо, є безпосередньо інвестор, банк-кредитор. Для банку дуже важливо мати систему корпоративного управління, оскільки вона дозволяє бізнесу приймати менш ризикові рішення, а також правильно вибудовувати в системі компанії баланс стримувань і противаг при ухваленні важливих рішень. В Україні неможливо адекватно будувати корпоративне партнерство. Акціонерні угоди, угоди між засновниками - всі ці складні конструкції були винесені за межі України, власне, тому, що наше законодавство не дозволяло такі угоди структурувати і захистити їх пізніше в суді. В проекті Закону «Про товариства з обмеженою відповідальністю» ми впроваджуємо це», - зазначила пані Ковалів.  

За словами експерта, інвестори від змін в нашому корпоративному законодавстві очікують однозначності і чіткості там, де норми є імперативними, а також диспозитивності і великої можливості самостійно ухвалювати рішення в рамках своєї діяльності: порядку розподілу прибутку, ухвалення рішень, вступу та виходу учасників. Тобто більшої свободи там, де це є фактично веденням бізнесу і отриманням доходів від цього бізнесу. Інвестори чекають прогнозованості.

«З одного боку ми реформуємо і змінюємо, з другого боку - важко жити інвестору в умовах, що постійно змінюються. На сьогодні є велика зацікавленість в структуруванні проектів партнерства з державними компаніями. На думку міжнародних інвесторів, партнерство з державними компаніями має менше ризиків, ніж з приватним бізнесом», - підкреслила пані Ковалів.  

Також в ході дискусій обговорювалися питання фондового ринку в Україні: скільки Україні потрібно бірж і який має бути їх режим функціонування.

Учасники форуму поділилися досвідом застосування перших законодавчих новел у галузі корпоративного права, а також як працює механізм squeeze out на теренах України.

Жваве обговорення викликало питання ухвалення ВРУ законопроектів, а особливо законопроекту «Про товариства з обмеженою відповідальністю», неухвалення якого має швидше за все політичну складову.

Наостанок учасники заходу ознайомилися з топ-5 корпоративних спорів 2016-2017 рр. в Україні. 

Під час форуму учасники мали можливість взяти участь у голосуванні та висловити власну думку на поставлені, невирішені законодавцем, питання у галузі корпоративного права.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати