Далеко не кожен учасник податкових правовідносин в Україні може вчасно реагувати на численні зміни податкового законодавства, у результаті чого платник податку ненавмисно скоює правопорушення, яке потребує адекватної оцінки з боку державних органів, фіскальних служб та судів. Порушення закону також відбуваються через наявність колізій у правових нормах - як у межах одного правового акту, так і між нормативними актами у межах складових правових актів податкового законодавства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Конференція «Відповідальність за податкові правопорушення», що пройшла 12.12.2017 року, стала майданчиком для обговорення суддями, вченими, експертами та юристами-практиками проблемних питань у цій галузі.
Учасники започаткували конференцією також і проект вироблення критеріїв належної старанності, обачності платників податку, які в подальшому, опираючись на ці вироблені критерії, зможуть ефективно відстоювати свої права. «У цьому проекті ми йдемо в ногу з нашими європейськими партнерами. Сьогодні саме такий підхід диктує Брюссель, саме над цим працюють провідні фахівці Польщі, Австрії, Німеччини. Тому й ми перейняли цю ініціативу», - зазначила суддя Вищого адміністративного суду Наталія Блажівська. За словами судді, законодавець і суд щодо відповідальності платника податку повинні виходити із презумпції його добросовісності. Саме в такий спосіб, на переконання пані Блажівської, необхідно трактувати середній, малий і великий бізнес, як осіб добросовісних; як тих, що потребують точних критеріїв та дороговказів.
Президент Асоціації податкових радників Данило Гетманцев окреслив наявні проблеми регулювання фінансової відповідальності:
- відповідальність без вини. Концепція відповідальності за податкові правопорушення не враховує того, що порушення податкового закону могло бути зумовлено незалежними від платника податків факторами або діями третіх осіб;
- контролюючий орган не несе відповідальності за податкові правопорушення попри формальну задекларованість відповідних положень. Податковий кодекс визнає, що протиправні дії посадових осіб контролюючих органів є податковими правопорушеннями. Втім надалі це положення не розкривається, тому фактично і юридично відповідальність податкової та її посадовців є декларативною, а не реальною;
- наявна правова природа пені зумовлює подвійну фінансову відповідальність за одне й те саме правопорушення. Згідно чинних положень Податкового кодексу, пеня – засіб фінансової відповідальності, поряд з штрафними (фінансовими) санкціями. Таке визначення призводить до фактичного застосування за одне правопорушення двох санкцій одного виду відповідальності;
- невмотивованість рішень контролюючого органу, яким платник притягується до відповідальності. Рішення про притягнення до відповідальності не містить описової та мотивувальної частини, а складається винятково з розміру нарахованих штрафів та посилання на норму кодексу;
- недієвість механізму відшкодування шкоди;
- низька якість юридичної техніки.
Вирішити ці проблеми, на переконання пана Гетманцева, можна такими шляхами:
- запровадити у законодавстві суб’єктивну сторону податкових правопорушень;
- закріпити відповідальність податкових органів та осіб за податкові правопорушення;
- змінити правову природу пені;
- покласти на податкові органи обов’язок обґрунтувати підстави притягнення до фінансової відповідальності;
- закріпити в ПКУ способи та порядок відшкодування шкоди;
- систематизація положень, що стосуються відповідальності в одному розділі Кодексу.
Окрім цього, на заході обговорювали проблемні питання гарантій платників податків у сфері відповідальності, які випливають із Конвенції про захист прав і основоположних свобод; відповідальність власників та користувачів земельних ділянок у світлі Податкового кодексу України стосовно земельного податку, а також особливості та наслідки для бізнесу і держави фіктивного підприємництва.