У віданні Державної пенітенціарної служби України (далі – ДПтС) перебуває близько 300 тис. громадян, з яких близько 142 тис. осіб позбавлені волі та майже 145 тис. – засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. Як свідчить аналіз, криміногенний склад засуджених продовжує залишатися відносно складним і породжує низку загроз у діяльності органів та установ виконання покарань. Зокрема, серед осіб, які відбувають покарання: засуджених за умисне вбивство – 14% (16,3 тис. осіб); засуджених за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах – 7% (8,2 тис. осіб); за розбій, грабіж та вимагання – 24% (27,7 тис. осіб); за злочини у сфері обігу наркотичних засобів – 18,1% (21,1 тис. осіб). Про це та інше розповів Голова Державної пенітенціарної служби України, генерал-лейтенант внутрішньої служби Олександр Лісіцков на брифінгу «Підсумки реалізації державної політики в сфері виконання кримінальних покарань та основні шляхи модернізації кримінально-виконавчої системи України».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Столітні ізолятори
На сьогодні до сфери управління ДПтС України належить 182 установи. З них 149 установ виконання покарань та 33 слідчі ізолятори, а також 697 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, які здійснюють виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.
За словами пана Лісіцкова, найчутливішим індикатором дотримання прав людини і поваги до людської гідності є стан матеріально-побутового й медичного забезпечення засуджених і осіб, узятих під варту. Застаріла архітектура установ виконання покарань, більшість з яких збудовано за так званим казарменим типом, перешкоджає реконструкції цих приміщень за блочним типом. Крім того, більшість слідчих ізоляторів і установ збудовано понад 100–150 років тому, тож вони малопридатні для перебудови і реконструкції, у критичному стані перебувають інженерні мережі установ виконання покарань і слідчих ізоляторів. Потребує оновлення медичне обладнання в лікарняних закладах пенітенціарних установ, яке переважно вичерпало свій ресурс і не дозволяє якісно проводити діагностування та лікування хворих.